Постанова

від 07.03.2017 по справі 910/20927/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа№ 910/20927/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

за участю представників:

від позивача Дубровінська І.Ю. - дов. № 1 від 06.01.2017

від відповідача Колораш В.Т. - договір на ведення господарської справи № 4

від 24.01.2017

Тіщенко М.В. - генеральний директор

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

Укрпобутсервіс

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.10.2015 (суддя Ярмак О.М.)

у справі № 910/20927/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київінвестсервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпобутсервіс

про усунення перешкод у здійсненні права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/20927/15 позов задоволено повністю. Зобов'язано усунути перешкоди у здійсненні права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Київінвестсервіс шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпобутсервіс з нежитлових приміщень групи № 1, групи № 2, групи №3, загальною площею 277,2 кв.м., що знаходяться на цокольному поверсі будинку № 10-Г, що на вул. Вітряні Гори у місті Києві. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпобутсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київінвестсервіс судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн.

Не погоджуючись зі згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що розгляд справи та прийняття рішення місцевим судом відбулось за його відсутності без належного повідомлення, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення як прийнятого з порушенням вимог процесуального права. Крім цього, за твердженнями апелянта, судом неправильно застосовано вимоги матеріального права, якими у рішенні обґрунтовуються підстави для виселення відповідача з нежитлових приміщень тощо.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/20927/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпобутсервіс прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.01.2017.

В судовому засіданні 24.01.2017, в зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Київського апеляційного господарського суду, оголошено перерву на 21.02.2017.

В судовому засіданні 21.02.2017 оголошено перерву на 07.03.2017 на підставі ст. 77 ГПК України, ухвалою суду від 21.02.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники сторін, представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечив доводи апеляційної скарги, просив їх відхилити, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Київінвестсервіс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпобутсервіс про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень групи № 1, групи № 2, групи №3 загальною площею 277,2 кв.м., які знаходяться на цокольному поверсі будинку № 10-Г на вул. Вітряні Гори у місті Києві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду). В обґрунтуванням своїх вимог зазначило, що після набуття позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна, придбаного у Приватного акціонерного товариства Компанія Київінвестбуд згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.12.2014, було виявлено, що частину нежитлових приміщень, які на плані у технічному паспорті значаться під літерою А за № № 1,2,3 загальною площею 277,2 кв.м. займає ТОВ Укрпобутсервіс , яке на вимогу позивача ці приміщення не звільнило.

Як встановлено матеріалами справи, 03.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київінвестсервіс (позивачем, покупцем) та Приватним акціонерним товариством Компанія Київінвестбуд (продавцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення загальною площею 755,8 кв.м., що складаються з нежитлових приміщень цокольного поверху площею 429,00 кв.м. та нежитлових приміщень 1 поверху площею 326,80 кв.м. (в літ.А), та знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Вітряні Гори, будинок 10-Г. Ці нежитлові приміщення розташовані в гуртожитку, є відокремленими, мають окремий вхід.

Відповідно до п. 2 договору цей об'єкт продажу належав продавцю - ПрАТ Компанія Київінвестбуд на підставі договору купівлі-продажу майна від 12 серпня 1996 року, зареєстрованого Бюро технічної інвентаризації м. Києва 21 жовтня 1996 року у реєстрову книгу за № 9-з. Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності видано 03 грудня 2014 року державним реєстратором Швець Л.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

За погодженням сторін відчуження зазначеного об'єкта продажу вчинено за 75 500, 00 грн., в тому числі ПДВ - 12 583, 33 грн., які покупець зобов'язався протягом одного місяця з дати посвідчення договору сплатити продавцю шляхом перерахування на розрахунковий рахунок (п. 3 договору).

Договір на підставі п. 10 є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Л.С. 03.12.2014 року і зареєстровано в реєстрі за № 295.

Так, за договором купівлі-продажу на підставі ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту згаданої статті, за правовою природою договір купівлі-продажу спрямований на передачу продавцем покупцеві права власності на майно, яке є предметом цього договору на відплатних засадах, а тому підтверджені належними доказами вищенаведені обставини укладення та виконання договору купівлі-продажу спірного майна від 03.12.2014, а саме передання цього майна продавцем позивачу та здійснення останнім його оплати, є юридичними фактами, які відповідно чинного законодавства підтверджують набуття позивачем права власності на спірне майно.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував, що після набуття права власності на об'єкт нерухомого майна позивачем було виявлено, що частину придбаних нежитлових приміщень, які на плані у технічному паспорті значаться під літерою А за №№ 1, 2,3 загальною площею 277,2 кв.м. займає ТОВ Укрпобутсервіс .

Листом № 9/1 від 18.02.2015 позивач звернувся до ПрАТ Компанія Київінвестбуд з проханням надати інформацію щодо підстав зайняття приміщень ТОВ Укрпобутсервіс й отримав відповідь ПрАТ Компанія Київінвестбуд № 61 від 26.03.2015 про те, що вказані приміщення займаються ТОВ Укрпобутсервіс незаконно, оскільки їх єдиним власником та балансоутримувачем до укладення із ТОВ Київінвестсервіс договору купівлі-продажу було ПрАТ Компанія Київінвестбуд . В додатку до листа було надано лист-відповідь КП Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на запит ПрАТ Компанія Київінвестбуд з повідомленням про те, що в 2013 році ТОВ Укрпобутсервіс замовило інвентаризацію нежилих приміщень цокольного поверху за адресою: вул. Вітряні Гори, 10-Г як їх балансоутримувач, технічний паспорт був виготовлений та виданий.

Як встановлено матеріалами справи, 04.06.2015 позивач надіслав відповідачу вимогу № 55 від 29.05.2015 про звільнення до 20 червня 2015 року безпідставно займаних приміщень, що йому належить та розташовані в будинку 10-г на вул. Вітряні Гори в м. Києві, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень у цокольному поверсі будинку № 10-Г на вул. Вітряні Гори в місті Києві, позначених на плані у технічному паспорті під літерою А за №№ 1,2,3 загальною площею 277,2 кв.м.

Право власності на підставі ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вище згадувалось, ТОВ Київінвестсервіс за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03.12.2014 на законних підставах набуло право власності на нежитлові приміщення загальною площею 755,8 кв.м. за адресою: місто Київ, вул. Вітряні Гори, будинок 10-Г, в т.ч. нежитлових приміщень групи № 1, групи № 2, групи №3 загальною площею 277,2 кв.м. на цокольному поверсі цього будинку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.12.2014 матеріали справи не містять.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові на підставі ч. 1 ст. 317 ЦК України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Такими ж правами наділено й титульного володільця, у якого знаходиться річ і щодо якої сторона ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

Відповідачем є та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності, як абсолютне право, має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 2015 у справі N 6-92цс15).

Доказів наявності між сторонами договірних відносин, чи інших законних підстав займання відповідачем спірних приміщень матеріали справи не містять.

Факт займання відповідачем нежитлових приміщень групи № 1, групи № 2, групи №3 загальною площею 277,2 кв.м. у цокольному поверсі будинку № 10-Г на вул. Вітряні Гори в місті Києві станом на час розгляду справи зафіксовано Актом огляду нежитлових приміщень від 11.09.2015, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 61).

Таким чином, на момент розгляду справи судами обох інстанцій відповідачем фактично спірного приміщення не звільнено, що є порушенням прав позивача, як власника згаданих приміщень згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.12.2014.

При вирішенні даного спору судом також враховано положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог позивача про усунення перешкод у здійсненні ним права власності шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень групи № 1, групи № 2, групи №3 загальною площею 277,2 кв.м. на цокольному поверсі будинку № 10-Г на вул. Вітряні Гори у місті Києві, які доведено позивачем належними та допустимими доказами й не спростовано відповідачем, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими у рішенні обґрунтовуються підстави виселення відповідача з нежитлових приміщень, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

Доводи апелянта про скасування рішення в зв'язку з його прийняттям без участі представника відповідача й відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повідомлення його про розгляд справи, не заслуговують на увагу як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як встановлено матеріалами справи, ухвалу суду від 17.08.2015 про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 15.09.2015 та ухвалу від 15.09.2016 про відкладення розгляду справи на 13.10.2016 надіслано Господарським судом міста Києва на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпобутсервіс (03028, м. Київ, вул. стратегічне шосе, 17 офіс 1), які повернулися до суду.

Оскільки ухвали суду надсилалися відповідачу за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що адресат належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, а тому місцевий суд правомірно розглянув справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позову, а також користуватися наданими йому процесуальними правами, тому посилання на порушення судом першої інстанції вимог процесуального права є безпідставними.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпобутсервіс залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі № 910/20927/15 - без змін.

Матеріали справи № 910/20927/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук