Рішення

від 06.03.2017 по справі 922/4817/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 березня 2017 року Справа № 922/4817/16

Провадження №26/913/25/17

За позовом Фермерського господарства «Агро-Вікторія» , Луганська область, Кремінський район, с. Кудряшівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий мєльнік» , Луганська область

м. Сєвєродонецьк

про стягнення 147526,15 грн

Суддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 06.03.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.01.2017 Фермерське господарство «Агро-Вікторія» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий мєльнік» про стягнення 147526,15 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 24.01.2017, ухвалою від 24.01.2017 відкладено 06.02.2017, ухвалою від 06.02.2017 відкладено на 23.02.2017, ухвалою від 23.02.2017 відкладено на 06.03.2017.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 17.01.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір на поставку пшениці другого класу на загальну суму 300000,00 грн, позивач в період з 17.01.2014 по 15.02.2014 передав відповідачу у власність товар (пшеницю) на загальну суму 151639,00 грн, вагою 79750 кг, що підтверджується накладними. Відповідач оплату здійснив частково, а саме за товар поставлений в період з 17.01.2014 по 27.01.25014 здійснив оплату готівкою, за період поставки з 28.01.2014 по 15.02.2014 не розрахувався, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 71212,00 грн.

24.01.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав письмові пояснення, в яких зазначив, що позов підтримує в повному обсязі. Також позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшує розмір інфляційних витрат до 71696,24 грн та розмір 3% річних до 6298,30 грн, які нараховує за період з 27.12.2016 по 23.01.2017.

Зазначена заява приймається судом та в подальшому справа розглядається з урахуванням вказаної заяви.

07.02.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору. Також позивач зазначає, що відзив від відповідача не отримував.

06.03.2017 представники сторін в судове засідання не з'явились. Відповідач вимог ухвали суду щодо надання витребуваних документів - не виконав, письмових пояснень по суті спору, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014 між позивачем, Фермерським господарством «Агро-Вікторія» , як продавцем, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Старий мєльнік» , як покупцем, укладено договір на постачання пшениці №1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар, а саме: пшениця 2 класу, в подальшому (товар) (п. 1, п. 1.1.).

Умовами договору сторони погодили, що продавець зобов'язується передати у визначений термін у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості та за ціною згідно з накладними (п. 1.2). Ціна за продукцію зафіксована на момент підписання накладної (п. 2.1). Загальна сума договору складає 300000,00 грн в т.ч. ПДВ (2.3). Покупець здійснює оплату за відвантажений товар за готівковий розрахунок протягом 5-ти днів (п. 3.1). Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на товар (п. 5.1). Термін поставки товару: до 31.12.2014 (п. 5.2).

Відповідно до накладних, а саме: № 1 від 17.01.2014 на суму 10336,00 грн; № 2 від 18.01.2014 на суму 10906,00 грн; № 3 від 20.01.2014 на суму 10032,00 грн; № 4 від 21.01.2014 на суму 9994,00 грн; № 5 від 22.01.2014 на суму 18867,00 грн; б/н від 25.01.2014 на суму 10241,00 грн; б/н від 27.01.2014 на суму 10051,00 грн; б/н від 28.01.2014 на суму 20140,00 грн; б/н від 05.02.2014 на суму 30267,00 грн; б/н від 15.02.2014 на суму 20805,00 грн, загальна вартість поставленої позивачем та прийнятої відповідачем пшениці в період з 17.01.2014 по 15.02.2014 складає - 151639,00 грн. Вищезазначені накладні підписані повноважними представниками позивача (продавця) та відповідача (покупця), посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Також позивачем долучено до матеріалів справи розписки, а саме: б/н від 27.01.2014, в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 пшеницю другого класу в кількості 5290 кг, на суму 10051,00 грн; б/н від 28.01.2014 в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 пшеницю другого класу в кількості 10600 кг, на суму 20140,00 грн; б/н від 22.01.2014 в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 пшеницю другого класу в кількості 9930 кг, на суму 18867,00 грн; б/н від 24.01.2014 в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 пшеницю другого класу в кількості 4920 кг, на суму 9348,00 грн; б/н від 25.01.2014 в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 пшеницю другого класу в кількості 5390 кг, на суму 10241,00 грн; б/н від 05.02.2014 в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 пшеницю другого класу в кількості 15930 кг, на суму 30267,00 грн.

07.12.2016 позивач на адресу відповідача направив претензію б/н від 03.12.2016, в якій вимагав від відповідача сплатити борг в розмірі 71212,00 грн, а також за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційні витрати в розмірі 67923,00 грн та 3% річних в розмірі 5993,90 грн, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком Укрпошти (а.с. 57-61).

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору на постачання пшениці № 1 від 17.01.2014, було поставлено відповідачу в період з 17.01.2014 по 15.02.2014, а останнім прийнято пшеницю на загальну суму - 151639,00 грн, що підтверджується накладними, оригінали яких наявні в матеріалах справи та які підписані представниками сторін без будь - яких претензій, зауважень та скріплені печатками позивача і відповідача. Відповідач, як покупець, свої зобов'язання по оплаті товару, в строк встановлений п. 3.1 договору (покупець здійснює оплату за відвантажений товар за готівковий розрахунок протягом 5-ти днів ) - не виконав, пшеницю поставлену позивачем не оплатив. Як зазначив позивач у позові відповідач частково розрахувався за поставлений товар, на суму 80427,00 грн.

Суд не приймає надані позивачем розписки, як доказ в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження поставки пшениці Фермерським господарством «Агро-Вікторія» Товариству з обмеженою відповідальністю «Старий мєльнік» , адже відповідні розписки на отримання пшениці, складені фізичною особою ОСОБА_1

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленій йому позивачем пшениці за договором на постачання пшениці №1 від 17.01.2014 - не надав.

Суду не надано належних і допустимих доказів щодо часткової оплати відповідачем поставленої позивачем пшениці за договором № 1 від 17.01.2014 на постачання пшениці в період з 17.01.2014 по 27.01.2014 за накладними, на загальну суму 80427,00 грн, але оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 71212,00 грн.

Також, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача, у зв'язку з простроченням останнім оплати основного боргу, 3% річних у розмірі 6298,30 грн та інфляційні витрати в розмірі 71696,24 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних на суму 6298,00 грн та встановлено математичні помилки, а тому суд вважає за доцільне навести власний розрахунок:

Граничний строк оплати Строк розрахунку річних доКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн. Накладна б/н від 28.01.2014 03.02.2014 23.01.2017 1085 20140,00 1794,40 Накладна б/н від 05.02.2014 10.02.2014 23.01.2017 1078 30472,82 2697,47 Накладна б/н від 15.02.2014 20.02.2014 23.01.2017 1068 20805 1824,57 Всього 6316,44 Враховуючи те, що розмір 3% річних за розрахунками суду складає 6316,44 грн, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6298,30 грн., суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення 3% річних є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, однак иакою що підлягає задоволенню в межах позовних вимог, а саме в сумі 6298,30 грн.

Крім того, судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат на суму 71696,00 грн та встановлено математичні помилки, внаслідок чого сума інфляційних витрат заявлена до стягнення позивачем з відповідача перевищує суму яка підлягає задоволенню, суд вважає за доцільне навести власний розрахунок:

Граничний строк оплатиПеріод нарахуванняСума боргу/ грнІндекс інфляції Інфляційні Накладна б/н від 28.01.2014 до 03 лютого 2014березень 2014 - грудень 2016 20140,00 199,48 20034,76 Накладна б/н від 05.02.2014 до 11 лютого 2014березень 2014 - грудень 2016 30267,00 199,48 30108,84 Накладна б/н від 15.02.2014 до 21 лютого 2014березень 2014 - грудень 2016 20805,00 199,48 20696,28 всього 70839,88 За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 70839,88 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат зроблено за допомогою програми Законодавство .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: основна заборгованість в розмірі 71212,00 грн, 3% річних у розмірі 6316,44 грн, витрати від інфляції у розмірі 70839,88 грн .

Судовий збір згідно з ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та становить 2225,53 грн.

Керуючись ст.ст. 33 , 34 , 43, 44, 49 , 75, 82 , 84 , 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий мєльнік» (код ЄДРПОУ 36399542, місцезнаходження: 93400, АДРЕСА_1) на користь Фермерського господарства «Агро-Вікторія» (код ЄДРПОУ 20182196, місцезнаходження: 92931, Луганська область, Кремінський район, с. Кудряшівка, вул. Гаєва, буд. 49) основну заборгованість в розмірі 71212 (сімдесят одна тисяча двісті дванадцять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 6316 (шість тисяч триста шістнадцять) грн 44 коп., інфляційні витрати в розмірі 70839 (сімдесят тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн 88 коп., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2225 (дві тисячі двісті двадцять п'ять) грн 53 коп. 3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.03.2017.

Суддя С.В. Масловський