Рішення

від 06.03.2017 по справі 906/51/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" березня 2017 р. Справа № 906/51/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №2982/11-15 від 29.09.2015;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю" РОСА 2012"

про стягнення 2701,96грн

Державна екологічна інспекція у Житомирській області звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСА 2012" про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування на суму 2701,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 07.09.2015, претензію №2-1/2 від 12.01.2016 (на суму 2701,96грн), розрахунок №1 розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).

Ухвалою від 10.01.2017 господарський суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 1).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу суду повернулися ухвали суду від 10.01.2017 та від 21.02.2017 (а.с. 37-40, 48-51), які направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2017, з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Житомирській області (позивач) згідно наказу №41-П від 02.09.2015 та направлення на перевірку №84 від 02.09.2015 (а.с. 54) у період з 02.09.2015 по 07.09.2015 проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСА 2012" (відповідач) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства, під час якої виявлено ряд порушень чинного законодавства, про що 07.09.2015 складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 15-24).

Відповідальна за охорону навколишнього природного середовища особа - директор ТОВ "РОСА 2012" від підписання зазначеного акту перевірки відмовився, про що свідчить відповідна відмітка в самому акті (а.с. 23).

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі хорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 07.09.2015 (а.с. 15-24) та у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 (з відповідними змінами і доповненнями), позивачем здійснено розрахунки розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) на суму 2701,96грн (а.с. 14).

Позивачем відповідачу направлявся припис №26/2 від 11.09.2015 про усунення виявлених порушень (а.с. 25-26), а також - претензія №2-1/2 від 12.01.2015 про відшкодування шкоди, заподіяної державі, в сумі 2701,96грн (а.с. 13).

Проте, зазначена вище претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заподіяної шкоди в розмірі 2701,96грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасника судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

- державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, - у разі використання води водних об'єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст.50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначається Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №321.

За змістом ст.51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проте, як суд зазначав вище, за результатами планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСА 2012" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства у період з 02.09.2015 по 07.09.2015, під час якої виявлено ряд порушень чинного законодавства, 07.09.2015 складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 15-24).

Зокрема, позивачем було встановлено, що відповідач використовує воду та водний об'єкт загальнодержавного значення площею 8,0955га на р. Коднянка (басейн р. Тетерів) для рибогосподарських потреб (у тому числі, для цілей аквакультури) за межами населених пунктів на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за відсутності договору оренди водного об'єкту, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері водного господарства, паспорту водного об'єкта, дозволу на спеціальне водокористування та інших дозвільних документів.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (ч.1 ст.111 Водного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду, про що суд зазначав вище.

У зв'язку з виявленим порушенням природоохоронного законодавства, позивачем відповідачу направлявся припис №26/2 від 11.09.2015 про усунення виявлених порушень (а.с. 25-26), а також - претензія №2-1/2 від 12.01.2015 про відшкодування шкоди, заподіяної державі, в сумі 2701,96грн (а.с. 13), про що суд вже зазначав вище.

Проте, зазначена вище претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів відшкодування заподіяних державі збитків суду не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення боргу належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 2701,96грн завданої навколишньому природному середовищу шкоди обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат за розгляд даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою від 10.01.2017 господарський суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 1).

Пунктами 3.3, 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки, судом було відстрочено Державній екологічній інспекції у Житомирській області сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Держаний бюджет України на 2017 рік" станом на 01.01.2017 встановлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі з 1 січня - 1600грн.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру - стягнення з відповідача 2701,96грн, за яку має бути сплачений судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 1600,00грн.

Проте, позивачем, як доказ сплати судового збору, надано платіжне доручення №774 від 26.12.2016 на суму 600,00грн, з якого вбачається що позивачем не надано доказів сплати судового збору в установленому розмірі.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, судовий збір за розгляд даної справи відповідно до ст.49 ГПК України покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутися до суду з відповідним позовом, а тому з відповідача підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1000,00грн (1600,00грн - 600,00грн).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСА 2012" (10012, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38126069) завданої навколишньому природному середовищу шкоди в розмірі 2701,96грн на р/р33118331700225, код класифікації доходів бюджету 24062100, МФО 811039, код ЗКПО 38035705, отримувач - УДКСУ у Житомирському районі, банк отримаувача - ГУДКСУ у Житомирській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСА 2012" (10012, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38126069) на користь Державної екологічної інспекції у Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А; ідентифікаційний код 38035679):

- 600,00грн - судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСА 2012" (10012, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38126069) у дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 31214206783002, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916 код одержувача 38035726, код судового збору 0349916:

- 1000,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.03.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)