Рішення

від 16.02.2017 по справі 202/967/17

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/967/17

Провадження № 2/202/1017/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороза В.П.

при секретареві - Распутньому В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Принц до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 15.05.2013 року між ТОВ Принц та ОСОБА_1 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Позивач передає у власність відповідача нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди виробничо-складської бази, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська (Комінтерну), буд.45 , але в зв'язку із тим, що відповідач не визнає право власності позивача на зазначені об'єкти нерухомості, змушений звернутись до суду із позовом, у якому просив суд визнати недійсним договір купівлв-продажу та визнати за собою право власності на нерухоме майно.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України .

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Між ТОВ Принц та ОСОБА_1 15.05.2013 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Позивач передає у власність відповідача нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди виробничо-складської бази, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська (Комінтерну), буд.45, а відповідач, в свою чергу повинен сплатити позивачу - продавцю, вартість нерухомого майна.

На момент пред'явлення позову між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу складської бази, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська (Комінтерну), буд.45, оскільки право власності позивача на спірні об'єкти нерухомості не визнається з боку відповідача .

Відповідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Так згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року № 9, зазначено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно з п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При укладенні спірного договору купівлі-продажу від 15.05.2013 між позивачем та відповідачем, сторонами не було додержано вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору, у зв'язку з чим даний договір є недійсним в силу вимог закону.

Зі змісту ст. 215 ЦК України випливає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил..

Будівлі та споруди виробничо-складської бази, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська (Комінтерну), буд.45 є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України. Хоча позивач і отримав відповідний дозвіл Інспекції ДАБК № 50/96 від 20.06.1996 року, дія якого неодноразово продовжувалася, однак все одно при будівництві не було дотримання термінів дії вищевказаного дозволу.

Після закінчення будівництва, вищевказане нерухоме майно має наступні характеристики: літ.А-2 Виробничо-складська база; літ. А 1 -2 Відкрита сходова клітина; літ. А 2 -1 Прибудова; літ. А 3 -1 Гаражі; літ. А 4 -1 Складські приміщення; літ. а Сходи; літ. під А-2, А 1 -2 Підвал; літ. під А 2 -1 Підвал; літ. під А 3 -1 Підвал, по літ А-2 загальною площею 1441,8 м 2 ., літ. під Б Сарай 35,7 м 2 , літ. під В Навіс 28 м 2

Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Земельна ділянка для будівництва виділялася у встановленому законом порядку і позивач користувався нею, відповідно до договору на право тимчасового користування землею № 265 від 23.03.2001 року.

Будь-які скарги або зауваження збоку третіх осіб щодо порушення їх прав не надходили.

ТОВ Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут (Ліцензія АВ № 558538, від 22 вересня 2010 р.) було проведено обслідування технічного стану будівель та споруд виробничо-складської бази, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська (Комінтерну), буд.45. Згідно даного обслідування та висновку, несучі будівельні конструкції знаходяться в нормальному і задовільному стані і придатні до подальшої експлуатації за функціональним призначенням.

Будівлі та споруди виробничо-складської бази, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська (Комінтерну), буд.45 так само є об'єктом самочинного будівництва, усі документи щодо неї було передано відповідачу на виконання вимог договору купівлі-продажу від 15.05.2013 року.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях, враховуючи положення ст.ст. 58 , 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16,182, 203 ,209, 215 , 220 ,328,376,392, 657 ЦК України , ст. ст. 10 , 11 , 60 , 212 - 215 , 218 , 224 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Принц до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був укладений у простій письмовій формі 15.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Принц та ОСОБА_1.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Принц (ЄДРПОУ 20252169) на будівлі та споруди виробничо-складської бази, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська (Комінтерну), буд.45, а саме: літ. А-2 Виробничо-складська база; літ. А 1 -2 Відкрита сходова клітина; літ. А 2 -1 Прибудова; літ. А 3 -1 Гаражі; літ. А 4 -1 Складські приміщення; літ. а Сходи; літ. під А-2, А 1 -2 Підвал; літ. під А 2 -1 Підвал; літ. під А 3 -1 Підвал, по літ А-2 загальною площею 1441,8 м 2 ., літ. під Б Сарай 35,7 м 2 , літ. під В Навіс 28 м 2

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя В.П. Мороз