Справа № 520/11438/16-ц
Провадження № 2/520/1685/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2017 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Луняченка В.О. ,
при секретарі - Нефедової Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто про визнання договору майнового лізингу недійсним, та стягнення вартості фінансування -
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м. Одеси 19.09.2016 року звернулась ОСОБА_1 з позовними вимогами про визнання недійсним договору №805125 майнового лізингу від 04.05.2016 року, укладеного з ТОВ Піреус Авто , та стягнення з відповідача вартості фінансування у розмірі 60000 грн.
Вимоги обґрунтовані порушенням при укладенні договору прав ОСОБА_1 як споживача, у зв'язку із тим, що умови договору є несправедливими у розумінні вимог Закону України Про захист прав споживачів - обмеження прав сторони договору на розрив договору, зазначена можливість виконавцю не повертати кошти на оплату, уразі відмови споживача укласти або виконати договір та встановлення умовами договору непропорційно високої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань споживачем, а крім того позивач вважає, що наявність у договорі з фізичною особою ( позивачкою) елементів договору найму транспортного засобу свідчить про порушення форми договору, який підлягає нотаріальному посвідченню.
Представники відповідача до судового засідання не з'являлись, незважаючи про наявні відомості про отримання відповідачем судових повісток ( а/с32).
Представник позивача - ОСОБА_2 , подав до судового засідання заяву, про розгляд справи на підставі поданих позивачкою документів, у відсутності позивача та її представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
У відповідності до вимог ст. 74, 169, 224-226 ЦПК України суд розглянув справу заочно, без участі учасників процесу на підставі наявних доказів.
Як встановлено у судовому засіданні 04 травня 2016 року між Лізинговою компанією ТОВ Піреус Авто ( ЄДРПОУ 36288330) та ОСОБА_1 був укладений у простої письмової формі договір №805125 ( надалі Договір) майнового лізингу ( а/с 9).
Відповідно до п.2.1 Договору лізингодавець ( Піреус Авто) зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно, визначене у п.3.1 Договору, а лізингоодержувач ( ОСОБА_1) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі згідно з умовами Договору.
У пункті 3.1 Договору предметом лізингу визначений автомобіль KIA SPORTAGE 1.7D MT 2WD LUXE (сірий), вартістю - відповідно до специфікації предмету лізингу у додатку 4 до Договору - 300000 ( триста тисяч) гривень.
Усі поточні авансові та лізингові платежі (в тому числі періодичні лізингові платежі) по даному договору сплачуються Лізингоодержувачем рівними частинами з 1-го по 10-е число поточного місяця, що вказується в Додатках №2 та №3 ( а/с 21,22).
Згідно до Додатку №2 (Графік сплати першого лізингового платежу) вартість предмета лізингу становить - 300 000,00 грн., сума виплат - 150 000,00 грн., щомісячний платіж - 12 500,00 грн., вартість фінансування - 60 000,00 грн., платіж за передачу - 9000,00 грн.
Суми зазначені у Додатку №2 відповідно до 1 розділу Договору лізингу є Першим лізинговим платежем - сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу в розмірі вказаному в Додатку №2 до даного Договору лізингу, сплачена Лізингоотримувачем на рахунок Лізингодавця до дати передачі Предмета Лізингу.
Додатком №3 до Договору лізингу (Графік сплати другого лізингового платежу) передбачено, вартість предмета лізингу становить 300 000,00 грн., сума лізингу 150 000,00 грн., викупна вартість 4500,00 грн., відсоткова ставка 11%, комісія 2%, період лізингу 60 місяців, щомісячний платіж 3 412,96 грн.
Позивачем 04.05.2016 було сплачено, в якості сплати вартості фінансування, суму в розмірі 60 000, 00 грн. (копія квитанції а/с 7,8).
Після сплати вказаних коштів, як було домовлено під час попередніх переговорів, Відповідач відмовився передавати автомобіль, посилаючись на те що, договором передбачено сплату 50% від вартості предмету лізингу, а сплачена ним сума є комісією за організацію та оформлення договору.
Правовідносини, яки виникли між сторонами врегульовані положеннями Цивільного кодексу України ( надалі ЦК) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України Про фінансовий лізинг , Законом України Про фінансові послуги та державне рулювання ринків фінансових послуг та Законом України Про захист прав споживачів .
Відповідно до ст. 1 ЗУ Про фінансовий лізинг , фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувача на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п.5 ч.І ст. 4 ЗУ Про фінансові послуги та державне рулювання ринків фінансових послуг до фінансових послуг відносяться зокрема послуги фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 1-1 ЗУ Про захист прав споживачів цей закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Таким чином, положення Закону України Про захист прав споживачів врегульовує правовідносини споживача послуги фінансового лізингу та суб'єкта, який такі послуги надає.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів", як спеціальний закон, містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною, а саме включення у договір умов, що є несправедливими, тобто таких, що встановлюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
В даному випадку Договір лізингу порушує права споживача встановлені у Законі України Про захист прав споживачів , з огляду на наступне.
Пунктом 2 ч. З ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено: Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника)
У змісті Договору лізингу обмежені права споживача у праві на односторонній розрив договору. Тобто у договорі відсутні умови які забезпечують право Лізингоодержувача на розірвання Договору лізингу.
Відповідно до п.4 ч.З ст.18 Закону України Про захист прав споживачів Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;...
Пункт 12.11 договору лізингу передбачає: У випадку розірвання даного Договору Лізингоодержувачем до підписання акту приймання-передачі Предмета лізингу, Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку вартість фінансування даного Договору Лізингоодержувачу не повертається .
Тобто, у Договорі лізингу присутнє тільки право продавця на витребування сплачених коштів покупця у розмірі штрафу 20% та комісії, а таке право покупця не передбачено в Договорі лізингу, що і є порушенням Закону України Про захист прав споживачів
Відповідно до п.5 ч.З ст.18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, Несправедливими е, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;...
Пунктом 12.4 Договору лізингу передбачено, що лізингодавець має право припинити дію Договору майнового лізингу та вимагати повернення Предмета лізингу у випадку якщо: лізингоодержувач не сплатив або сплатив не в повному обсязі Лізинговий платіж у строк, встановлений Додатком №2 до даного договору, і прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню та інші відшкодування відповідно до умов даного Договору)
Пунктом 12.5 Договору лізингу передбачено, що у випадку настання обставин, передбачених п.12.4 даного Договору вже після передачі Лізингоодержувачеві Предмета Лізингу, останній зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту повідомлення Лізингодавця, про розірвання даного Договору, сплатити Лізингодавцю всі неоплачені платежі вказані у Додатку №2 до даного Договору, що залишилися до сплати до менту повернення Лізингодавцю Предмета лізингу, а також всі належні до оплати штрафні санкції, пеню, повернути предмет Лізингу і покрити всі витрати, понесені Лізингодавцем при виконанні зобов'язань за умовами даного Договору.
Вказаними умовами договору, на думку суду, встановлені вимоги, щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації та повернення предмета лізингу.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по- третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
Таким чином, проаналізувавши зміст Договору лізингу можна прийти до висновку, що в вищезазначеному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Крім того суд приймає до уваги наступне:
Згідно пункту 3.6 Договору лізингу Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання, щодо якості комплектності, справності Предмета Лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку...
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед Лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед Лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.
Також, розділ 12 договору встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України Про захист прав споживачів
Крім того, відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Таким чином можна прийти до висновку про те, що Договір лізингу, за своїм змістом, не тільки, передбачив несправедливі умови договору, що є підставою про визнання Договору лізингу недійсним та таким, що обмежує права споживача відповідно до Закону України Про захист прав споживачів , але й ще не було додержано вимог, щодо його нотаріального посвідчення, що є підставою його вважати нікчемним.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15.
Згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи вищевказану норму, у Позивача виникли підстави про стягнення з Відповідача сплачений ним платіж в розмірі 60 000,00 грн.
У відповідності до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
В даному випадку судовий збір, яки відповідно до вимог ЗУ Про судовий збір дорівнює 551,20 грн. за немайновий спір ( визнання договору недійсним) та 600 грн. за майновий спір ( стягнення вартості фінансування) підлягають стягненню з відповідача в дохід держави, у зв'язку із тим, що позивач у відповідності до ч.3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів звільнена від сплати судового збору, що пов'язані із порушенням їх прав.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто про визнання договору майнового лізингу недійсним, та стягнення вартості фінансування.
Визнати недійсним договір №805125 майнового лізингу від 04 травня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Піреус Авто та ОСОБА_1.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто ( ЄДРПОУ 36288330, юр. Адреса 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи,3 ) на користь ОСОБА_1 вартість фінансування у розмірі 60000 ( шістдесят тисяч ) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Піреус Авто ( ЄДРПОУ 36288330, юр. адреса 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи,3 ) на користь держави судові витрати розміром 1151,20 гривень ( 551,20 грн.+600 грн.)
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутніми у судовому засіданні з дня отримання копії рішення.
Суддя Луняченко В. О.
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2017 |
Оприлюднено | 16.03.2017 |
Номер документу | 65263131 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський районний суд м. Одеси
Луняченко В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні