Рішення

від 06.03.2017 по справі 521/21575/16-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/21575/16-ц

Пр. № 2/521/2071/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Тищенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу: Ярош Олена Миколаївна про визнання права власності,

встановив:

У грудні 2016р. ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу: Ярош О.М., посилаючись на те, що вона з 1995 року по 2014 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що 09 вересня 2014 року шлюб між ними був розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді: нежитлового приміщення АДРЕСА_2; нежитлового приміщення АДРЕСА_3; нежилі приміщення, що розташовані по АДРЕСА_4; квартири АДРЕСА_1; земельної ділянки 0,085 га, що розташована по АДРЕСА_5; транспортного засобу марки Мерседес. Крім того, у період шлюбу було створено підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю Південспецсервіс (далі-ТОВ Південспецсервіс ), код ЄДРПОУ 25916473, що розташоване по вул. Новомосковська дорога,5 в Одесі. Розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду становить 2080000,00 грн., що дорівнює 80% статутного капіталу Товариства.

Позивачка зазначала, що оскільки грошові кошти для сплати частки у статутному капіталі товариства були набуті та використані ОСОБА_7 в період шлюбу з нею, то на долю останнього у підприємстві також розповсюджується режим спільного сумісного майна подружжя і вона має право на ? частку цієї долі, тобто на 40%.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_7 є його мати: ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_4 та рідний син ОСОБА_3, які прийняли спадщину, шляхом звернення до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Стверджувала, що після розірвання шлюбу вони з померлим спільне сумісне майно не ділили, оскільки планували вирішити це питання пізніше.

Позивачка зазначала, що оскільки вона не є спадкоємцем ні за законом, ні за заповітом, то після смерті ОСОБА_7, вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні колишнього подружжя, але їй було відмовлено, оскільки при житті померлого не були визначені їх частки у спільному сумісному майні подружжя.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2; на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3; на 1/2 частину нежилих приміщень, що розташовані по АДРЕСА_4; на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; на 1/2 частину земельної ділянки 0,085 га, що розташована по АДРЕСА_5; на 1/2 частину транспортного засобу марки Мерседес та стягнути з відповідачів судові витрати.

Представник позивачки, діючий за довіреністю від 23 листопада 2016 року в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі (а.с.12).

Представник відповідачки, діючий за довіреністю від 23 січня 2017 року в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та просив суд їх задовольнити в частині визнання за позивачкою права власності на1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в інший частині позовних вимог просив відмовити, про що надав письмову заяву (а.с.119-120).

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, надали заяви, якими визнали позовні вимоги частково, а саме в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в інший частині позовних вимог просили відмовити та слухати справу в їх відсутність (а.с.112,114).

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 8 Сімейного кодексу України, главою 26 книги третій та розділом третім главою 84 книги шостої ЦК України, тому, при ухваленні рішення, суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували в шлюбі, зареєстрованому 22 липня 1995р. міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Семипалатинськ, Р. Казахстан, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_7 (а.с. 7-8) .

Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.71,72).

Встановлено, що 09 вересня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.9).

06 жовтня 2015року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.86).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді:

- 30/100 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_2, яке належало померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року та додаткової угоди від 23 березня 2016 року, яка є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року (а.с.32-34).

23 березня 2016 року право власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.35);

- нежитлового приміщення АДРЕСА_3, яке належало померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2016року та додаткової угоди від 23 березня 2016 року, яка є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року (а.с.22-24).

23 березня 2016 року право власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.25);

- 14/100 частин нежилих приміщень, що складають 42,3 кв.м. та розташовані по АДРЕСА_4, загальна площа нежилих приміщень першого поверху складає 296,5 кв.м., що належали померлому на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 02 жовтня 2015 року (а.с.26-27).

06 жовтня 2015 року право власності ОСОБА_7 на 14/100 частин нежилих приміщень, що складають 42,3 кв.м. та розташовані по АДРЕСА_4, загальна площа нежилих приміщень першого поверху складає 296,5 кв.м., було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.28).

- 42/100 частин нежилих приміщень, що складають 125,0 кв.м. та розташовані по АДРЕСА_4, загальна площа нежилих приміщень першого поверху складає 296,5 кв.м., що належали померлому на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 02 жовтня 2015 року (а.с.29-30).

06 жовтня 2015 року право власності ОСОБА_7 на 14/100 частин нежилих приміщень, що складають 42,3 кв.м. та розташовані по АДРЕСА_4, загальна площа нежилих приміщень першого поверху складає 296,5 кв.м., було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.31).

- квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м., яка належала померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня2010 року (а.с.20);

16 лютого 2011року право власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с.21).

- земельної ділянки 0,085 га, що розташована по АДРЕСА_5, яка належала померлому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 липня 2009 року (а.с.19);

Відповідно до положень статей 1216-1218 ЦК спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Здійснення права на спадкування визначено главою 87 ЦК.

Так за змістом ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно ч.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно ч.1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1273 ЦПК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги..

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є: його дружина ОСОБА_4 та рідний син померлого ОСОБА_3, які прийняли спадщину, шляхом звернення до приватного нотаріуса з заявами про прийняття спадщини (а.с. 65, 84).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_5, мати померлого від спадщини після смерті ОСОБА_7 відмовилась на користь онука ОСОБА_3, що підтверджується заявою про відмову від спадщини (а.с.75).

Встановлено, що в період шлюбу з позивачкою на ім'я померлого ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 30 серпня 2010 року була придбана квартира АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м.

Отже вказана квартира була придбана у період шлюбу позивачки та померлого для сім'ї за їх спільні кошти і була їх спільною частковою власністю.

Інших доказів про наявність майна, яке було придбане у період шлюбу позивачки та померлого ОСОБА_7 і яке було їх спільною сумісною власністю, матеріали справи не містять.

Даний факт сторонами не заперечується.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу згідно ст.68 СК України не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

З роз'яснень п.23 Постанови Пленуму ВС України від 21.12.2007р. №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Пунктом 30 вказаної вище Постанови передбачено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідністю взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

Згідно ст. 60, ч.1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м. належить на праві спільної часткової власності

ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в рівних частках, по 1/2 частині.

Отже, ОСОБА_2, належить на праві власності 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м.

Постановою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. від 23 листопада 2016 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частину нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю позивачки та померлого, оскільки при житті померлого не була визначена частка позивачки у спільному сумісному майні подружжя (а.с.11).

Судом встановлено, що позивачка після розірвання шлюбу з померлим не визначила свою частку у праві власності у спільному сумісному майні, а тому не має можливості вирішити це питання в позасудовому порядку.

З цих підстав суд може визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м., оскільки вказана квартира була придбана у період шлюбу позивачки та померлого.

Що стосується інших позовних вимог щодо визнання права власності на вищезазначене майно, то дані вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Встановлено, що 30/100 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_2 належало померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року та додаткової угоди від 23 березня 2016 року, яка є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року; нежитлове приміщення АДРЕСА_3, належало померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року та додаткової угоди від 23 березня 2016 року, яка є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року; 14/100 частин нежилих приміщень, що складають 42,3 кв.м. та розташовані по АДРЕСА_4, належали померлому на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 02 жовтня 2015 року; 42/100 частин нежилих приміщень, що складають 125,0 кв.м. та розташовані по АДРЕСА_4, належали померлому на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 02 жовтня 2015 року; земельна ділянка 0,085 га, що розташована по АДРЕСА_5, належала померлому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 липня 2009 року.

Отже, вищевказане майно було придбано померлим після розірвання шлюбу з позивачкою і було його особистою власністю.

На вказане майно, після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка належить на праві власності спадкоємцям першої черги ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину, шляхом звернення до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Мати померлого ОСОБА_5 від спадщини після смерті сина відмовилась на користь онука ОСОБА_3

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації (ст.1299 ЦК України).

Згідно абз. 3 ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 своїм правом бути присутнім у судових засіданнях розпорядилися на свій розсуд.

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову про визнання за позивачкою права власності. на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 6890,00грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду (а.с.1).

На підставі ст.ст. 15, 16, 368, 369, 370, 372, 1258, 1261, 1268, 1273, 1274 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 68, 69, 70 Сімейного кодексу України, керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу: Ярош Олена Миколаївна про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м.

В інший частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М.Сегеда