Рішення

від 06.03.2017 по справі 914/3249/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017р. Справа№ 914/3249/16

за позовом: Львівського комунального підприємства Снопківське , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ізюминка , м.Львів

про стягнення 7276,97грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Львівським комунальним підприємством Снопківське , м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізюминка , м.Львів про стягнення 7276,97грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 26.12.2016р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 23.01.2017р. Ухвалою суду від 23.01.2017р. розгляд справи відкладено на 08.02.2017р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 08.02.2017р. розгляд справи відкладено на 20.02.2017р. у зв'язку з неявкою відповідача. В судовому засіданні 20.02.2017р. оголошено перерву до 22.02.2017р., про час і місце проведення судового засідання відповідача повідомлено телефонограмою від 21.02.2017р. вих.№914/3249/16/1/17. В судовому засіданні 22.02.2017р. строк вирішення спору за клопотанням відповідача продовжено на 15 днів, про що винесено відповідну ухвалу, та оголошено перерву до 06.03.2017р. для надання можливості відповідачу подати відзив на позовну заяву та витребувані судом документи.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 06.03.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем - ТзОВ Ізюминка у листопаді 2010 року укладено договір про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення. Всупереч умовам договору, відповідачем послуги, надані за період протягом вересня 2010 року - вересня 2016 року, оплачено лише частково, а відтак утворилась заборгованість в розмірі 7276,97грн. Не зважаючи на неодноразові звернення позивача заборгованість не погашено. Зазначене зумовило звернення ЛКП Снопківське до суду із позовною заявою про стягнення вказаної суми боргу. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2017р. з'явився, просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до частини платежів, зобов'язання із оплати яких настало до грудня 2016 року, та здійснити перерахунок ціни позову в сторону зменшення загальної суми боргу, про що подав відповідну заяву (вх.№7939/17 від 27.02.2017р.). Відтак, просив у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Суд, беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Львівським комунальним підприємством Снопківське (позивач по справі, власник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ізюминка (відповідач по справі, користувач за договором) 01.11.2010р. укладено договір про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення. Такий договір є чинним на момент вирішення спору по суті, оскільки жодна зі сторін за один місяць до закінчення терміну його дії - 01.11.2015р. (п.6.1 договору) не подала заяви про припинення або зміну його умов, а відтак, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.6.2 договору).

Як визначено у п.1 цього договору, користувач, який займає нежитлове приміщення М-Н за адресою: вул. Ів.Франка, 39, загальною площею 151,5 кв.м., сплачує експлуатаційні витрати пропорційно займаній площі за формулою - площа х 090 х індекс інфляції, а власник забезпечує утримання прибудинкової території та технічне обслуговування житлового будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення. До матеріалів справи долучено копію технічного паспорту належних відповідачу приміщень.

Відповідно до п.2.2.2 договору, власник будинку зобов'язаний своєчасно проводити нарахування плати за експлуатаційні витрати та надавати користувачу відповідні рахунки. Зокрема, п.3.1 договору встановлено, що власник житлового будинку до 20-го числа місяця, наступного за звітним, надає користувачу відповідний рахунок до оплати експлуатаційних послуг. Розрахунок розміру плати експлуатаційних витрат, згідно з п.3.4 договору, проводиться підприємством житлово-комунального господарства самостійно згідно з чинним законодавством з часу встановлення нових тарифів за користування житлом (квартирна плата) та погоджується з відділом житлового господарства районної адміністрації.

Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного договору, позивачем в період з вересня 2010 року по вересень 2016 року надано користувачу послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, в якому знаходиться належне йому нежитлове приміщення, на суму 8226,83грн. й своєчасно виставлено рахунки на їх оплату, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії рахунків за період з січня 2014 року по грудень 2016 року, а також довідку, якою ЛКП Снопківське повідомляє про поведену архівізацію та знищення документації за періоди 2010-2013 років.

У відповідності до п.2.4.2 договору, користувач зобов'язаний сплачувати власнику будинку витрати за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території у вигляді відповідної частини експлуатаційних витрат у терміни, встановлені договором.

Так, п.3.2 договору передбачено, що користувач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, вносить плату за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території пропорційно займаній площі на рахунок власника будинку.

Проте, всупереч умовам договору, спожиті ТзОВ Ізюминка протягом вказаного періоду послуги оплачено лише частково. У серпні 2013р. та червні 2015р. на адресу ТзОВ Ізюминка надіслано прохання погасити заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, та попередження про сплату заборгованості, які відповідачем залишено без відповіді та задоволення. Від отримання попередження із вимогою про погашення заборгованості ТзОВ Ізюминка у травні 2015 року відмовилось, про що представниками позивача складено відповідний акт. Зазначене зумовило звернення ЛКП Снопківське до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача заборгованості в розмірі 7276,97грн.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Законом України Про житлово-комунальні послуги , зокрема ч.1 ст.13, визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є житлово-комунальними послугами, та включають прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 08.06.2007р. позивача визнано виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових будинках м.Львова.

Як вбачається з матеріалів справи, ЛКП Снопківське для належного виконання умов договору - утримання будинків та прибудинкових територій, в тому числі й будинку, в якому розташовані належні відповідачу нежитлові приміщення, укладено договори з іншими підприємствами, зокрема, на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах, про проведення профілактичної боротьби з паразитами та шкідниками (дератизація, дезінсекція, дезінфекція), виконання робіт та надання послуг за якими підтверджується відповідними актами приймання-передачі (копії знаходяться в матеріалах справи). Окрім того, до матеріалів справи також долучено копії затверджених головним інженером ЛКП Снопківське робочих листків майстрів, покрівельників, малярів, електриків, слюсарів, сантехніків, які підтверджують виконання робіт із ремонту, фарбування, заміни лічильника, чистки каналізації та жолоба, встановлення тимчасових огорож тощо, за адресою м.Львів, вул.Івана Франка, 39.

Факт надання послуг відповідачем не заперечується та не спростований матеріалами справи.

У листі юридичного управління Львівської міської ради №1104/13 від 12.06.2013р. зазначено, що при нарахуванні експлуатаційних витрат комунальним підприємствам слід використовувати тарифи на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затверджені рішенням виконавчого комітету №561 від 31.05.2011р.

Відтак, беручи до уваги тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для мешканців у м.Львові індивідуально по кожному будинку за результатами побудинкових громадських слухань ЛКП Галицького району, затверджених рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради №1651 від 26.11.2010р., №561 від 31.05.2011р. з подальшими змінами, суд вважає нарахування експлуатаційних втрат на утримання будинку та прибудинкової території по вул. Івана Франка, 39 у м.Львові, де знаходяться нежитлові приміщення ТзОВ Ізюминка , проведені ЛКП Снопківське за період з вересня 2010 року по вересень 2016 року, обґрунтованими.

Як визначено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як визначено у ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання із відшкодування експлуатаційних витрат за період з вересня 2010 року по вересень 2016 року належним чином не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість. Зазначене підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Водночас, ТзОВ Ізюминка зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до частини платежів, зобов'язання із оплати яких настало до грудня 2016року, та здійснити перерахунок ціни позову в сторону зменшення загальної суми боргу (вх.№7939/17 від 27.02.2017р.).

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, ст.261 ЦК України встановлено, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як визначено ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2).

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. роз'яснено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відтак, враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що позовну заяву подано ЛКП Снопківське до суду наручно 22.12.2016р., суд приходить до висновку, що в межах встановленого законом строку позовної давності заявлено вимоги про стягнення заборгованості із відшкодування експлуатаційних витрат, прострочення за зобов'язаннями зі сплати яких настало після 22.12.2013р., тобто нарахованих за період з листопада 2013 року по вересень 2016 року. З огляду на часткове погашення заборгованості, проведене відповідачем у квітні 2014 року на суму 600,00грн., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 3087,77грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зважаючи на те, що звернення ЛКП Снопківське із позовною заявою до суду зумовлено систематичним невиконанням ТзОВ Ізюминка взятих на себе за договором зобов'язань, суд вважає за необхідне покласти витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00грн. в повному обсязі на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ізюминка (м.Львів, вул. Івана Франка, буд.39; код ЄДРПОУ 19338463) на користь Львівського комунального підприємства Снопківське (м.Львів, вул.Кубійовича, буд.33; код ЄДРПОУ 23891645) 3087,77грн. основного боргу та 1378,00грн. судового збору.

3. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 13.03.2017р.

Суддя Щигельська О.І.