Рішення

від 06.03.2017 по справі 916/3741/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2017 р.Справа № 916/3741/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності № 190516 від 19.05.2016р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Консалт» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Консалт» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Проаналізувавши позовні вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» , враховуючи необхідність повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, в судовому засіданні 07.10.2015р. суд дійшов висновку, про необхідність призначення судової економічної експертизи по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2015р. було призначено у справі №916/3741/15 судову економічну експертизу та провадження у справі №916/3741/15 було зупинено до закінчення проведення судової експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

15.02.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від директора ТОВ »ОРЦНЕ» ОСОБА_3 надійшов лист вих. № 0467 від 12.02.2016р. (вх. № 2-789/16).

Відповідно до доданого до листа директора ТОВ» ОРЦНЕ» ОСОБА_3 вих .№ 0467 від 12.02.2016р. клопотання судового експерта ОСОБА_4 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, судовий експерт просить відповідно до ст. 31 ГПК України для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою від 07.10.2015 р. по справі № 916/3741/15 за позовом Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Консалт» про звернення стягнення на предмет іпотеки надати додаткові матеріали.

04.12.2016р. господарським судом Одеської області було надано відповідь на лист директора ОНДІСЕ, відповідно до якої було витребувано матеріали справи №916/3741/15 для задоволення клопотання експерта.

14.03.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ТОВ „ Одеський регіональний центр незалежних експертиз надійшли матеріали справи №916/3741/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2016р. було поновлено провадження по справі №916/3741/15 з призначення у відкритому судовому засіданні.

08.04.2016р. до канцелярії господарського суду від Головного управління статистики в Одеській області надійшов супровідний лист (вх. № 9005/16 від 08.04.2016р.) на вимогу ухвали господарського суду від 15.03.2016р. з статистичними даними фінансового звіту ТОВ «Трансбуд-Консалт» за 2010р.-2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2016р. було зупинення провадження по справі №916/3741/15 до закінчення проведення судової експертизи призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2015р. та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

07.06.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від судового експерта ТОВ» ОРЦНЕ» ОСОБА_4 надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів вих. № 0577 від 31.05.2016р. (вх. № 2-3060/16).

08.06.2016р. господарським судом Одеської області було надано відповідь на лист директора ТОВ» ОРЦНЕ» , відповідно до якої було витребувано матеріали справи №916/3741/15 для задоволення клопотання експерта.

23.06.2016р. (вх.№ 15750/16) до канцелярії господарського суду Одеської області від ТОВ „ Одеський регіональний центр незалежних експертиз» надійшли матеріали справи №916/3741/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. провадження по справі № 916/3741/15 було поновлено з призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні.

11.07.2016р. до канцелярії господарського суду представником позивача було надано клопотання про залучення додаткових документів, витребуваних ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. необхідних для проведення судової економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2016 року було зупинено провадження по справі № 916/3741/15 та направлено матеріали справи до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» для продовження проведення експертизи, призначеною ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2016р.

11.08.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області супровідним листом вих. № 0648 від 05.08.2016р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» (вх. № 19801/16 від 1.08.2016р.) надійшли матеріали справи №916/3741/15 та висновок експерта № 166 за результатами проведення судово- економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2016р. провадження по справі № 916/3741/15 було поновлено з призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2016р. було призначено у справі №916/3741/15 судову економічну експертизу та провадження у справі №916/3741/15 було зупинено до закінчення проведення судової експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

26.09.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від директора ТОВ» ОРЦНЕ» ОСОБА_3 надійшов лист вих .№ 0676 від 26.09.2016р. (вх.№ 2-5068/16) з клопотанням судового експерта ОСОБА_5 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

28.09.2016р. господарським судом Одеської області було надано відповідь на лист директора ТОВ» ОРЦНЕ» , відповідно до якої було витребувано матеріали справи №916/3741/15 для задоволення клопотання експерта.

11.10.2016р. (вх.№ 24802/16) до канцелярії господарського суду Одеської області від ТОВ „ Одеський регіональний центр незалежних експертиз» надійшли матеріали справи №916/3741/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2016р. провадження по справі №916/3741/15 було поновлено з призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні.

24.10.2016р. в судовому засіданні представником позивача було надано клопотання про залучення додаткових документів, витребуваних ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2016р. необхідних для проведення судової економічної експертизи.

В судовому засіданні 24.10.2016р. проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи суд доходить до висновку про задоволення клопотання експерта та направлення матеріалів справи №916/3741/15 до ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» для продовження проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2016р. було зупинено провадження по справі №916/3741/15 та направлено матеріали справи №916/3741/15 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" для продовження проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2016р.

14.02.2017р. до господарського суду Одеської області супровідним листом надійшли матеріали справи №916/3741/15, та висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 09.02.2017р. № 264/16.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2017р. було поновлено провадження у справі №916/3741/15 з 06.03.2017р. із призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про поважність причин відсутності суд не повідомив, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам згідно з ст. 75 ГПК України.

06.03.2017р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Між Національним банком України та ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір №32 від 29.01.2010 року, згідно цього Договору ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 було отримано 134 179 703,96 грн. на строк до 22.01.2016 р.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 32 від 29.01.2010 р., між Національним банком України та ТОВ „Трансбуд-Консалт» (надалі - іпотекодавець), який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 28 жовтня 2009 року та зареєстрований в реєстрі за №2290.

Згідно зазначеного договору Національному банку України передане в іпотеку нерухоме майно, а саме - Нежила будівля їдальні загальною площею 1483,9 км.м. за адресою: місто Одеса, вул. Новікова, 5/1, яка розташована на земельній ділянці розміром 940 кв.м. Належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.12.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №5422. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано 26.12.2007 року КП ОМБТІ та РОН в книзі 70 неж-158, номер запису 3691, реєстраційний номер 10128481. Заставна вартість Предмету іпотеки визначена сторонами становить 7 245 053,00 грн.

Термін дії договору іпотеки - до повного виконання позичальником зобов'язань за договором позики та всім додатковим угодам до нього (п. 7.1 договору іпотеки).

В пункті 1.6 договору іпотеки сторони визначили вартість предмету іпотеки у 17 509 965,00 грн.

20.10.2011 року між Публічним акціонерного товариства „Імексбанк» (надалі - кредитор) та Національним банком України (надалі - первісний кредитор) було укладено Договір №40 про відступлення права вимоги згідно якого, Національний банк України передав, а ПАТ „Імексбанк» набув всі права вимоги та інші права, що належали Національному банку України або могли виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору №32 від 29.01.2010 року з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, укладеного між ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 та Національним банком України.

На момент укладення договору про відступлення права вимоги заборгованість за кредитом (Кредитний договір №32 від 29.01.2010 року) становила 133 885 488,59 грн. за основною сумою кредиту, нараховані відсотки за користування кредитом 19 488 408,19 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 10642 730,34 гри., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 1552 225,49 грн. Загальна сума заборгованості перед Первісним кредитором станом на 20.10.2011 року становила 165 568 852,61 грн. Станом на 28.08.2015 року заборгованість становить 210 315 288,08 грн. з них прострочена заборгованість за 'кредитом 164257662,19 грн., пеня за порушення строку повернення кредиту, що нарахована на підставі п. 2.2.3 Договору -46 057 625,89 грн.

Також 20.10.2011 року між Національним банком України та ПАТ „Імексбанк» було укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, що було укладено між Національним банком України та ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 22.10.2009 року.

За цим договором ПАТ ІМЕКСБАНК набув права вимоги за Договором Іпотеки, що було укладено між КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 та НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ був укладений договір іпотеки між НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ та ТОВ ТРАНСБУД - КОНСАЛТ (надалі - іпотекодавець), який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 22 жовтня 2009 року та зареєстрований в реєстрі за №2290

Боржник свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконав, в обумовлені договором строки тіло кредиту та відсотки не повертає.

Станом на дату подачі даного позову заборгованість Боржника перед AT „ІМЕКСБАНК» складає: за основним боргом - 164257662,19 грн.; пеня - 46 057 625,89 грн. Загальна заборгованість становить 210 315 288,08 грн.

З наведених підстав, Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Консалт» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим слід зазначити, що в силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та третьою особою кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, за умовами кредитного договору №32 від 29.01.2010 року ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 отримав від Національного банку України 134 179 703,96 грн. на строк до 22.01.2016 р.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на момент подання позову заборгованість позичальника перед кредитором складає за основним боргом - 164 257 662,19 грн., пені - 46 057 625,89 грн.

Неналежною сплатою позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами позичальником були порушені умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як вбачається з п. 2.2.3. Кредитного договору № 32 від 29.01.2010 р., кредитор має право у разі неможливості списання заборгованості за наданим кредитом і процентів за користування ним з кореспондентського рахунку позичальника через відсутність коштів віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості за кредитом та прострочених нарахованих доходів і нарахувати пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день невиконання зобов'язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобов'язання за кредитним договором № 32 від 29.01.2010р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту, що становить 46 057 625,89 грн.

Таким чином, загальна заборгованість боржника перед кредитором за вищевказаним кредитним договором № 32 від 29.01.2010 р. склала 210 315 288,08 грн.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором не оспорювався відповідачем. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Між тим у даній справі з метою задоволення вимог банку, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним між Національним банком України та відповідачем іпотечним договором від 28.10.2009 р. шляхом його продажу.

Як встановлено судом, 20.10.2011 року між Публічним акціонерного товариства „Імексбанк» та Національним банком України було укладено Договір №40 про відступлення права вимоги згідно якого, Національний банк України передав, а ПАТ „Імексбанк» набув всі права вимоги та інші права, що належали Національному банку України або могли виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору №32 від 29.01.2010 року з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, укладеного між ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 та Національним банком України.

Також 20.10.2011 року між Національним банком України та ПАТ „Імексбанк» було укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, що було укладено між Національним банком України та ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 22.10.2009 року.

У відповідності зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може буті замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Таким чином всі права та обов'язки Національного банку України за кредитним договором №32 від 29.01.2010 року та договором іпотеки від 22 жовтня 2009 року зареєстрованим в реєстрі за №2290 перейшли до між Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» .

Господарський суд зазначає, що розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 ГК України.

Предметом даного спору є вимоги позивача про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі, укладеного з АТ „Імексбанк» від власного імені , які мотивовані невиконанням позичальником зобов'язань в частині повернення позивачу кредитних коштів та сплати процентів за користування цими коштами, з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» .

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови, іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку майно.

При цьому слід зазначити, що відповідні записи про обтяження належного відповідачу нерухомого майна, прийнятого банком в іпотеку, були внесені в Єдиний державний реєстр іпотек, а також в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, отже вимоги Банка як іпотекодержателя мають вищий пріоритет перед іншими кредиторами ТОВ „Україна» одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно до ст. 3 Закону України „Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Порядок задоволення вимог встановлений розділом 5 Закону України „Про іпотеку» . Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вказане кореспондується зі ст.589 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно п. 3.1.6. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених п. 3.1.5. цього договору, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог іпотекодержателя, і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до п. 3.1.7 іпотечного договору у випадках, якщо суми під продажу предмета іпотеки, та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги з іншого майна боржника.

Відповідно до п. 5.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у випадку, зокрема, якщо у момент настання строку виконання боржником зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів, що передбачені кредитним договором.

Пунктом 5.2 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю (п. 5.3 договору).

Згідно положень ч. 1 ст. 35 Закону України „Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої вказаної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. При цьому вимога, встановлена частиною першою вказаної статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч. 2, 3 ст. 35 ЗУ „Про іпотеку» ).

Згідно положень п. 4.4.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 24 листопада 2014 року N 1 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» , вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Так, докази повідомлення позивачем відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки в матеріалах справи відсутні. Однак, невиконання позивачем як іпотекодержателем вищевказаної вимоги закону не є підставою для відмови в позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення на заставлене нерухоме майно. Підтвердженням цього є положення ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи те, що у передбачений кредитним договором № 32 термін кредит не був повернутий та заборгованість за вказаним договором не була сплачена, позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з положеннями п. 3.1.6., 5.1-5.3, 6.1 іпотечного договору, за яким позивач виступає іпотекодержателем відносно майна, що є предметом іпотеки.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Поряд з цим відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

В п. 6.1 іпотечного договору, який є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбачено, що іпотекодержателю надається право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом:

- продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку» . Цим договором іпотекодавець (майновий поручитель) уповноважує іпотекодержателя подавати та отримувати від імені іпотекодавця довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу (витяги з реєстру обтяжень, довідку з бюро технічної інвентаризації, інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу предмету іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажем предмету іпотеки. У разі продажу предмета іпотеки іпотекодавець (майновий поручитель) доручає іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат іпотекодержателя та заборгованості за кредитним договором. Якщо предмет іпотеки буде продано за суму, більшу ніж сума заборгованості та витрат іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу іпотекодержатель повертає іпотекодавцю (майновому поручителю);

- шляхом прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України „Про іпотеку» .

З урахуванням вищевикладеного, суд, проаналізувавши положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» , зазначає, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку реалізувати захистити свої порушені права, на думку суду, правомірним є звернення ПАТ „Імексбанк» до суду із заявленими вимогами для захисту інтересів банку з урахуванням встановленого судом факту несплати позичальником кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, та зважаючи на фактичне ухилення позичальника від виконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором та вчинення дій, спрямованих на уникнення відповідальності за порушення виконання цих зобов'язань.

При цьому ст. 41 Закону України „Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

В ч. 3 ст. 43 Закону України „Про іпотеку» зазначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Так, ринкова вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки за спірним іпотечним договором, визначена на підставі висновку експерта №264/16 від 09.02.2017р., згідно якого, ринкова вартість нежитлової будівлі їдальні загальною площею 1483,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Новікова, 5/1 становить 2 761 300,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення належного ТОВ ТРАНСУД-КОНСАЛТ предмету іпотеки - Нежила будівля їдальні загальною площею 1483,9 км.м. за адресою : місто ОСОБА_5,, вулиця Новікова, 5/1, яка розташована на земельній ділянці розміром 940 кв. м.. Належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.12.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округ8у ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №5422. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано 26.12.2007 року КП ОМБТІ та РОН в книзі 70неж-158, номер запису 3691, реєстраційний номер 10128481.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Імексбанк» обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, який на момент подачі позову був звільнений від сплати судового збору згідно п.п. 22 п. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір» у зв'язку зі здійсненням уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень під час тимчасової адміністрації та ліквідації банку, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору до держбюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Консалт» про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 28.10.2009 р., укладеного між Національним банком України та ТОВ „Трансбуд-Консалт» , посвідченого приватним нотаріусом приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 22 жовтня 2009 року та зареєстрований в реєстрі за №2290., а саме на:

- нежитлову будівлю їдальні загальною площею 1483,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Новікова, 5/1;

в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ОСОБА_6 (65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 5; код ЄДРПОУ 26364113) перед Публічним акціонерним товариством "Імексбанк» (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А; код ЄДРПОУ 20971504) за кредитним договором № 32 від 29.01.2010р. в загальному розмірі 210 315 288 /двісті десять мільйонів триста п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім/грн. 08 коп., у т.ч.: 164 257 662,19 грн. - заборгованість за кредитом; 46 057 625,89 грн. - пеня за прострочення платежів по кредитному договору, шляхом продажу вищезазначеного майна іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством "Імексбанк» (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А; код ЄДРПОУ 20971504) будь-якій особі-покупцеві на підставі договору, укладеному ПAT „Імексбанк» від власного імені за початковою ціною, яка визначена висновком експерта №264/16 від 09.02.2017р., згідно якого, ринкова вартість нежитлової будівлі їдальні загальною площею 1483,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Новікова, 5/1 становить 2 761 300,00 грн.

4.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Трансбуд-Консалт» (65082, Одеська область, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд.21; код ЄДРПОУ 35242949) до державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м.Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету „Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» 22030101, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 73 080/сімдесят три тисячі вісімдесят/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 березня 2017 р.

Суддя Ю.О. Зайцев