Ухвала

від 14.03.2017 по справі 805/3651/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року справа №805/3651/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Геращенка І.В.., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 р. у справі № 805/3651/16-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" про стягнення заборгованості у сумі 80 384,68грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 р. адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з розрахунків у банках Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" (код ЄДРПОУ 32609141, вул. Набережна, буд.1, Приморський район, м. Маріуполь, Донецька область, 87501) заборгованість з податку на додану вартість у сумі 80 384 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят чотири) грн.. 68 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у період з листопада 2015 року по 30 червня 2016 року сплачено суму 84 390,00 грн. по ПДВ (сума ПДВ за податковими деклараціями за цей період складає 83 683,00 грн.) з липня 2016 року по 25 жовтня 2016 року підприємство перерахувало 19000,00 грн. Зазначені кошти позивач використав для погашення податкового боргу і податкових зобов'язань.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, Позивач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач, Державне підприємство "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" (код ЄДРПОУ 32609141, вул. Набережна, буд.1, Приморський район, м. Маріуполь, Донецька область, 87501) є юридичною особою та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

З урахуванням уточнених позовних вимог суд вирішував питання в частині стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 80 384,68 грн.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем до податкового органу надавалася податкова звітність із самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання: з податку на додану вартість: податкова декларація № 9236629460 від 19.11.2015 року на суму 9 000,29 грн.; податкова декларація № 9256293367 від 18.12.2015 року на суму 12 600,00 грн.; податкова декларація № 9273181248 від 18.01.2016 року на суму 11 563,00 грн; податкова декларація № 9020515602 від 19.02.2016 року на суму 11 087,00 грн.; податкова декларація № 9040002946 від 21.03.2016 року на суму 13 897,00 грн.; податкова декларація № 9058178179 від 18.04.2016 року на суму 6 546,00 грн.; податкова декларація № 9079867938 від 18.05.2016 року на суму 10 572,00 грн.; податкова декларація № 9103300190 від 21.06.2016 року на суму 8 163,00 грн.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 15.1 статті 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. ПК України).

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем самостійно задекларовано суму податкового зобов'язання, отже сума є узгодженою, однак відповідачем належним чином не сплачена.

Статтею 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 58.2 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, що податковим органом за наслідком проведення камеральної перевірки з питань своєчасності погашення узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ складено:

-акт перевірки №3/05-84-12/32609141 від 25.05.2016 року на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення: №0000551200 від 26.05.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у сумі 1 379,73 грн.;

-акт перевірки №41/05-84-15/32609141 від 11.12.2015 року на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення: №0001551500 від 14.12.2015 року про зобов'язання сплатити штраф у сумі 2 813,33 грн.;

-акт перевірки №87/05-84-15/32609141 від 19.01.2016 року на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення: №0000091500 від 22.01.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у сумі 1421,48 грн.

-акт перевірки №67/05-84-12/32609141 від 22.06.2016 року на підставі якого сформовано податкове повідомлення-рішення: №0001161200 від 23.06.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у сумі 7 665,12 грн.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу пункту 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З метою погашення податкового боргу податковим органом була сформована та направлена на адресу відповідача податкова вимога форми "Ю" № 2306-25 від 30.07.2015 року.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно із пунктом 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного колегія суддів проаналізувавши вищезазначені правові норми вважає, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. До обов'язків платника відноситься сплата податкового зобов'язання по декларації протягом 10 днів, що настають після граничного строку сплати. За наслідком несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання податковим органом формується податкове - повідомлення рішення з визначенням штрафу, що підлягає сплаті. Якщо платник, не сплатив зобов'язання, то податкові органи надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена протягом 60 днів. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається шляхом стягнення коштів зокрема з рахунків платника податків.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджені підстави виникнення податкової заборгованості та наявність боргу у визначеному позивачем розмірі в уточнених позовних вимогах, а саме: обліковою карткою платника податків.

Дотримання податковим органом встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку підтверджується податковою вимогою.

Отже, позивачем була дотримана процедура формування та направлення податкової вимоги. Податкова вимога ані в адміністративному порядку, ані в судовому порядку оскаржена не була.

При таких обставинах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач у встановлені законодавством строки повністю не сплатив суму податкового боргу, доказів зворотного суду не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 р. у справі № 805/3651/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 р. у справі № 805/3651/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Геращенко

О.О.Чебанов