Постанова

від 09.07.2010 по справі 5495/09/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2010 р. 12 год.20 хв.Справа № 2-а-5495/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства дослідне господарство "Каховське"

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області

про визнання нечинним податкових повідомленнь - рішень,

встановив:

В жовтні 2007 року Державне підприємство дослідне господарство "Каховське" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Каховської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.04.07 № 0000491800/0 та № 0000501800/0, від 07.05.07 № 0001211800/0, 0001221800/0, 0001231800/0, якими йому нараховані штрафні (фінансові) санкції унаслідок прострочення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку.

Ухвалою від 19.02.09 справу передано до Херсонського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Позивач в позовній заяві вказує, що сплачував фіксований сільськогосподарський податок (далі - ФСП) протягом 2005-2007 рр. своєчасно, в повному обсязі, зазначаючи в платіжних документах період сплати податку. Перераховані ним кошти на погашення податкових зобов'язань за 2005-2007 рр. ДПІ зарахувала на погашення податкового боргу підприємства за попередні роки. При цьому для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу, як передбачено підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III), а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період. Державний контролюючий орган, яким є і податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих підприємством до бюджету держави. Тим паче, що податкового боргу за попередній період господарство не мало, оскільки заборгованість була списана у зв'язку з форс-мажорними обставинами.

Представники позивача підтримали позовні вимоги в судовому засіданні, пояснивши, що постановою господарського суду Херсонської області від 01.12.05 № 9/367-ПН-А-05, яка набрала законної сили, списано безнадійний податковий борг по фіксованому сільськогосподарському податку, податкова інспекція дане рішення не виконала, а податкові платежі за 2005 рік зараховувало в погашення списаного боргу 2003-2004 рр.

Відповідач - Каховська ОДПІ Херсонської області проти позову заперечує, мотивуючи тим, що згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у платнику податків відсутнє право погашати податкові зобов'язання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, за наявності в нього непогашених сум податкових зобов'язань з більш ранніми термінами сплати та накопичувати таким чином борг за період, що пройшов. Зазначений механізм діє в автоматичному режимі і стосується усіх видів перерахувань, в тому числі сплати розстрочених сум. В картці особового рахунку позивача по податку на додану вартість вже рахувався податковий борг, всі наступні чергові платежі сум податкових зобов'язань зараховуються в погашення податкового боргу. Картка особового рахунку позивача ведеться в автоматичному режимі відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справляння яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердж. наказом ДПА України № 276 від 18.07.05.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.10 не прибув.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових) платежів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законом терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади зобов'язані діяти в межах своїх повноважень, у спосіб, передбачений законами України.

Законом № 2181 визначено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, і зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 ст. 4 Закону № 2181 для подання податкової декларації (податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця).

Державне підприємство дослідне господарство "Каховське" є платником фіксованого сільськогосподарського податку, подавало податкові розрахунки по ФСП на 2004 рік в сумі 175378 грн. 20 коп., на 2005 рік в сумі 52613 грн. 46 коп., на 2006 рік в сумі 52589 грн., на 2007 р. в сумі 52589 грн.

Каховська ОДПІ здійснила невиїзні документальні перевірки з питання своєчасності сплати ДПДГ "Каховське" узгодженого податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку за період 02.03.05 - 22.03.07, складено акти від 23.03.07 №№ 2286/10/15-3, 2285/10/15-3, від 20.04.07 №№ 2289/10/15-3, 28100/10/15-3.

В актах зафіксовано факти несвоєчасної сплати ФСП, конкретні підстави застосування штрафних санкцій, терміни та суми несвоєчасно сплачених платежів, реквізити податкової декларації, кількість днів затримки, розмір ставки штрафу. Так, в акті перевірки від 23.03.07 № 2286/10/15-3 вказано, що податковим органом були застосовані штрафні санкції в сумі 26306 грн. 76 коп. за несвоєчасну сплату ФСП (50 %) згідно податкового розрахунку № 362 від 31.01.05. В акті № 2285/10/15-3 нараховані штраф в сумі 8768 грн. 90 коп. (50%) за несвоєчасну сплату фіксованого сільгосподатку за розрахунком № 287 від 29.01.04, в акті № 2289/10/15-3 від 20.04.07 нараховані 21036 грн. штрафу (50%) та 2103, 40 грн. штрафу (20%). Актом № 28100/10/15-3 від 20.04.07 застосовано штраф в сумі 175 грн. 30 коп. (10 %) за несвоєчасну сплату податку за розрахунком від 29.01.07 № 429.

Згідно пп. 17.1.7. п.17.1. статті 17 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;

при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми.

За розглядом висновків перевірок Каховська ОДПІ прийняла рішення:

- № 0000491800/0 від 04.04.07 про застосування 8768 грн. 90 коп. (50%) штрафу за затримку на 780 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 17537 грн. 80 коп.,

- № 0000501800/0 від 04.04.07 про застосування 26306 грн. 76 коп. (50%) штрафу за затримку на 7500 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 52613 грн. 46 коп.,

- № 0001211800/0 від 17.05.07 про застосування 21136 грн. штрафу за затримку на 385 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 42072 грн.,

- № 0001231800/0 від 17.05.07 про застосування 175 грн. 30 коп. штрафу за затримку на 21 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1753 грн.,

- № 0001221800/0 від 17.05.07 про застосування 2103 грн. 40 коп. за затримку на 78 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 10516 грн. 99 коп.

Суд вважає, що штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до позивача застосовані неправомірно.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. В даному випадку ДПІ здійснено самостійне зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Суд також приймає до уваги, що відповідачем не спростовані факти своєчасної сплати ФСП за 2005-2006 рр., 1 квартал 2007 року, які підтверджуються залученими до справи платіжними документами позивача із вказівкою конкретного періоду сплати податку (арк.справи 61,62, 64-73,77-88, 91-93).

Суду надано постанову господарського суду Херсонської області від 01.12.05 № 9/367-ПН-А-05, яка набрала законної сили та якою зобов'язано Каховську ОДПІ списати безнадійний податковий борг по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 81843 грн. 03 коп. за 2003-2004 рр., який обліковувався станом на 10.12.04. Отже, якщо заборгованість була списана, то невідомо в рахунок яких платежів були зараховані податковим органом суми ФСП, які сплачувались починаючи з грудня 2004 року. Відповідач взагалі не довів наявності боргу господарства, для погашення якого він скеровував сплачені позивачем протягом 2005-2007 року грошові кошти.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини другої ст. 71 КАСУ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору. В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.94,159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області № 0000491800/0 від 04.04.07 про застосування до державного підприємства дослідне господарство "Каховське" 8768 грн. 90 коп. штрафу, № 0000501800/0 від 04.04.07 про застосування 26306 грн. 76 коп. штрафу, № 0001211800/0 від 17.05.07 про застосування 21136 грн. штрафу, № 0001231800/0 від 17.05.07 про застосування 175 грн. 30 коп. штрафу, № 0001221800/0 від 17.05.07 про застосування 2103 грн. 40 коп. штрафу.

Відшкодувати державному підприємству дослідне господарство "Каховське" (Херсонська область, Каховський район, с. Кам'янка, код ЄДР 00497302) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору з державного бюджету.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 липня 2010 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 2.11.15