Постанова

від 30.11.2010 по справі 2958/10/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2010 р. 11 год.12 хв.Справа № 2-а-2958/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю прокурора Зельцер О.В., представників ДПІ ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників товариства: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" про стягнення податкового боргу,

та позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Прокурор Голопристанського району Херсонської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області (далі - ДПІ у Голопристанському районі) з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" 110317 грн. 84 коп. заборгованості по податку на додану вартість, в тому числі 70508 грн. 84 коп. штрафних санкцій. Заборгованість виникла внаслідок несплати нарахованого податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області від 03.12.09 № 0001252300/0 податкового зобов'язання по ПДВ.

Дана справа об'єднана зі справою № 2а-4101/10/2170 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" до ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.09 № 0001252300/0.

Прокурор прибув в судове засідання (5.11, 18.11, 30.11.2010), просить задовольнити позов прокурора Голопристанського району Херсонської області, та відмовити в задоволенні позову ТОВ "Агрофірма "Пріор".

Представники ДПІ у Голопристанському районі прибули в судове засідання, вважають податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству, підстав для його скасування немає, просять стягнути заборгованість.

Представники ТОВ "Агрофірма "Пріор" прибули в судове засідання, просять визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ нечинним та скасувати його, як прийнятого з порушенням законодавства, в задоволенні позову прокурора просять відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, прокурора, відповідачів, дослідивши докази по справі, суд встановив такі обставини. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" є юридичною особою, має статус сільськогосподарського виробника, є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області. Фахівці ДПІ у Голопристанському районі провели виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "Агрофірма "Пріор" за період з 01.10.2006 по 30.06.2009. За даний період товариством надавалось до ДПІ три види декларацій з податку на додану вартість:

- декларація по податку на додану вартість, в якій визначаються податкові зобов'язання та податковий кредит по операціях з продажу молока, худоби (крім операцій з продажу молока та м'яса в живій вазі на переробні підприємства);

- повна декларація № 1 за операціями, відмінними від сільськогосподарського виробництва: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного періоду підлягає сплаті до бюджету; від'ємне - бюджетному відшкодуванню;

- скорочена декларація № 2 від реалізації продукції сільськогосподарського виробництва та продуктів її переробки (суми податку на додану вартість, нараховані, як різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, перераховуються на спеціальний акумуляційний рахунок та повністю залишаються у платника податків для цільового використання.

При перевірці даних, відображених в скороченій декларації від реалізації продукції сільськогосподарського виробництва та продуктів її переробки, встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 50604, 34 грн., у т.ч. за жовтень 2006 року на суму 6666,67 грн., за листопад 2006 року - на 10000 грн., за грудень 2006 року - на 16500 грн., за січень 2007 року - на 10771 грн., за лютий 2007 року - на 6666,67 грн. 1 серпня 2003 року ТОВ ТД "Херсонзерноекспо" перерахувало ТОВ АФ "Пріор" 1090000 грн., в т.ч. ПДВ 181666,67 грн., за договорами від 04.06.2003 № 26, 26А, згідно яких кінцевий строк поставки товару - до 01.10.2005, за податковою накладною ТОВ ТД "Херсонзерноекспо" від 01.08.2003 року № 25 позивач відніс суму ПДВ до податкового кредиту. Відомості щодо поставки товару ТОВ ТД "Херсонзерноекспо" відсутні. Позивач повертав попередню оплату частками з жовтня 2006 року по лютий 2007 року, здійснюючи одночасно корегування податкових зобов'язань по спец декларацій 2003 року. На думку ДПІ, таке корегування є порушенням п.4.5 ст.4, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки здійснено без підтверджуючих документів та з пропуском строку давності для здійснення такого корегування.

Що стосується відсутності підтверджуючих документів, суд вважає, що дана підстава податковою інспекцією не доведена з огляду на документи, які надавались платником податків до ДПІ при оскарженні податкового повідомлення-рішення разом зі скаргами. Разом з тим, суд погоджується з висновком ДПІ про те, що ТОВ "Агрофірма "Пріор" не мала підстав проводити корегування за межами строку 1095 днів. Строки давності та їх застосування встановлено пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Законом № 2181, не пізніше закінчення 1095-го дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а в разі коли таку податкову декларацію було подано пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір щодо такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному чи судовому порядку. Таким чином, будь-які помилки, виявлені платником податків чи податковим органом після закінчення 1095 днів, що настали за останнім днем подання декларації з податку на прибуток підприємства, не підлягають виправленню, а суми податку не донараховуються і не повертаються. Корегування впливало безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, тому перевірити правильність корегування за межами строку давності податкова інспекція може здійснити при зберіганні відповідних документів, але застосувати будь-яку відповідальність при виявленні фактів занижень податків за результатами перевірки не вправі з огляду на пропуск строку давності. Крім того, згідно із пунктом 3 статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" термін зберігання первинних та оброблених документів, регістрів і звітності складає не менше трьох років. На думку суду, для корегування податкових зобов'язань повинно застосовуватись правило, за яким виправляються помилки, тобто з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону.

За дане порушення ДПІ застосована відповідальність в вигляді штрафу в розмірі 100 % суми занижених податкових зобов'язань з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271"Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", (яка діяла до 02.04.09), якою визначено, що "залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Не зважаючи на те, що суд дійшов до висновку про неправомірність корегування податкових зобов'язань по спеціальним деклараціям, відповідальності за такі дії платник не несе. Сума, визначена ДПІ як сума податкового зобов'язання за штрафними санкціями по ПДВ в розмірі 50604 грн. 34 коп. має спеціальний режим, встановлений п. 11.21, та п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема ця сума ПДВ повністю залишається у розпорядженні агрофірми, як сільськогосподарського підприємства і спрямовується на підтримку власного виробництва і оскільки зазначена сума не підлягає перерахуванню до бюджету, остання не являється податковим зобов'язанням позивача. Тому визначення спірним податковим повідомленням-рішенням цієї суми є безпідставним. При цьому судом враховується, що п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за виключенням пп. 17.1.8, не передбачена можливість застосування штрафної санкції у розмірі 100 %. Таким чином, визначення агрофірмі податкового зобов'язання за штрафними санкціями по ПДВ у розмірі 50604 грн. 34 коп., суд визнає безпідставним, так як чинним законодавством не передбачено застосування штрафних санкцій за заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті не до бюджету, а залишається в розпорядженні такого сільгосппідприємства.

За змістом пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. При цьому, згідно п. 1.2, п. 1.5 ст. 1 Закону податкове зобов'язання - зобов'язання (платника податків) сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Виходячи із змісту даних термінів, віднести суму 50604 грн. 34 коп. до податкового зобов'язання або штрафу неможливо. Законодавцем передбачено єдину підставу для нарахування сум штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, а саме - нарахування суми податкового зобов'язання (основного платежу) податковим органом. Враховуючи, що ДПІ податкове зобов'язання позивачу за дане порушення донараховано не було, нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій в сумі 50604 грн. 34 коп. здійснено безпідставно та всупереч вимогам законодавства.

Також суд приймає до уваги, що на момент перевірки та застосування штрафних санкцій Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, яка передбачала відповідальність за заниження зобов'язань по спецдекларації у вигляді стягнення всієї суми занижень до бюджету, була скасована. Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій. Отже, у податкової інспекції не було законодавчих підстав для застосування в грудні 2009 року відповідальності за неіснуючим нормативним актом.

Перевіркою повноти визначення в загальній декларації податкового кредиту податківцями встановлено його заниження за грудень 2008 року на суму 83361,67 грн. Пунктом 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ (в редакції станом на день придбання обладнання) передбачалось до 1 січня 2009 року зупинення дії пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Як вважає податкова інспекція, в порушення пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, п. 1.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" агрофірмою безпідставно до податкового кредиту загальної декларації включався податок на додану вартість з вартості придбаних основних фондів сільськогосподарського призначення на суму 83361,37 грн., а саме: ПДВ на суму 68361,67 грн. згідно податкової накладної від 08.12.2008 № 184 щодо придбання у ТОВ "Дабл ю Джей-Херсон" віяльної машини, ємності, жаровні, жаро газогенератору, котлу парового, шнеку загрузочного, пресу "Умань", насосу, електрощита, тощо, ПДВ на суму 15000 грн. згідно податкової накладної від 08.12.2008 року №191 щодо придбання у ТОВ "Дабл ю Джей-Херсон" послуг по монтажу обладнання. В результаті вказаного порушення товариством було занижено податок на додану вартість у сумі 39809 грн., в т.ч. у грудні 2008 року на суму 718 грн., у січні 2009 року - на суму 7468 грн., у лютому 2009 року - на 5919 грн., у березні 2009 року - на 6148 грн., у квітні 2009 року - на 5874 грн., у травні 2009 року - на 7051 грн., у червні 2009 року - на 6631 грн. За висновком податкової інспекції, при придбанні обладнання, яке має сільськогосподарське призначення, сплачена сума ПДВ повинна відноситись до податкового кредиту спеціальної сільськогосподарської декларації. ДПІ у Голопристанському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 №0001252300/0: про донарахування основного податку на суму 39809 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 70 508,84 грн. (19904,50 грн. штрафу за заниження податку на 39809 грн. + 50604, 34 грн. штрафу за заниження податкових зобов'язань за спецдекларацією № 2).

Між тим, матеріали справи не підтверджують заниження податку на додану вартість в сумі 39809 грн. Агрофірма придбала в грудні 2008 року за кошти, які отримала не з доходів від сільгоспдіяльності, промислове обладнання для виробництва соняшникової олії та зробило його монтаж в маслоцеху, що знаходиться за адресою м. Гола Пристань вул. Козацька, 2. Товариство не мало власного виробництва олії, що підтверджується виключенням з Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України такого виду діяльності, як "Виробництво нерафінованих олії та жирів". Дане обладнання одразу після придбання та монтажу було передано в оренду ТОВ ТД "ВВЛ ТРЕЙДІНГ" за договором від 1 січня 2009 року. Позивач посилається на те, що господарське призначення промислового обладнання було визначене як не сільськогосподарське, а належне для здачі в оренду і, згідно третього абзацу п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит по придбаному обладнанню та реконструкції, як і суми податкових зобов'язань, що нараховані на орендну плату, правомірно включено до загальної декларації. Відносити суму ПДВ до спеціальної декларації позивач вважає неможливим, оскільки обладнання придбавалось не для використання у сільськогосподарській діяльності, "Агрофірма "Пріор" в 2008 році не виробляла соняшникову олію, що підтверджується статистичною звітністю за формою №Ш-НПП "Звіт про виробництво промислової продукції" за 2008 рік, і не мало намір виробляти. За твердженням представників агрофірми, по закінченню дії договору оренди і в разі потреб власного виробництва олії та використання даного обладнання самим платником податків дозволяється відкоригувати податковий кредит.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Із наведеного випливає, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи сільгосппродукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з придбання техніки та обладнання, яке використовується у виробництві цієї сільгосппродукції, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

ДПІ не довела, що придбане обладнання використовується у виробництві сільськогосподарської продукції, або мета такого придбання була їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. Тільки та обставина, що обладнання призначено для виробництва олії, не має значення для розподілу між загальною та спеціальною деклараціями. ДПІ повинна була встановити мету такого придбання та напрямок використання обладнання. Договір оренди обладнання не визнавався нікчемним або недійсним в судовому порядку.

Отже, придбання обладнання, яке не використовується у сільськогосподарській діяльності агрофірми, повинно відображатись в загальній декларації.

З урахуванням викладеного, позов ТОВ "Агрофірма "Пріор" задовольняється в повному обсязі. Судові витрати відшкодовуються агрофірмі з Державного бюджету.

Підстав для стягнення донарахованого податкового зобов'язання та штрафних санкцій немає, тому в задоволенні позову прокурору суд відмовляє. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду та повідомлено про дату та час складення постанови в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд -

постановив :

Відмовити прокурору Голопристанського району Херсонської області в задоволенні позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" 110317 грн. 84 коп. заборгованості по податку на додану вартість.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області від 03.12.09 № 0001252300/0 про визначення ТОВ "Агрофірма "Пріор" податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 39809 грн. за основним платежем та штрафними санкціями в сумі 70 508,84 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ТОВ "Агрофірма "Пріор" (75600, вул. Козацька, 2, м. Гола Пристань, Херсонська область, код ЄДРПОУ 32267672) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 грудня 2010 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 6.6.4