Ухвала

від 28.01.2010 по справі 1-136/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-136/09 28.01.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-24/10 Головуючий суду 1 інстанції:

Категорія: ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_1

Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Ржепецького О.П.

суддів - Пустовара М.Л., Войтовського С.А.

за участю прокурора - Данчука В.М.

засудженого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

28 січня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією прокурора Баштанського району Миколаївської області на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 16.11.2009 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, раніше не судимий,

- засуджений за ч. 3 ст. 289 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України він зобов'язаний періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області 813 грн. 80 коп. за проведення судово-автотоварознавчої експертизи.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину при наступних обставинах.

19.04.2009 року, приблизно о 20 год. 30 хв., в м. Баштанка Миколаївської області поблизу бару Казино по вул. Баштанської Республіки, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в автомобілі НОМЕР_1, що належав ОСОБА_4 Після того, як ОСОБА_4 вийшов з автомобіля, ОСОБА_2 попросив його дозволу залишитись, щоб послухати в автомобілі музику, на що ОСОБА_4 погодився і залишив ключі в замку запалення. Під час прослуховування музики, коли ОСОБА_2 залишився наодинці в автомобілі, у нього виник умисел на угон даного автомобіля. У зв'язку з цим, він завів двигун та поїхав на автомобілі з місця стоянки, незаконно заволодівши транспортним засобом, вартість якого, відповідно до автотоварознавчої експертизи №3/22 від 05.06.2009 року, складає 115787 грн., тобто сума вартості автомобіля перевищує 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (податкових пільг). ОСОБА_2, направляючись за межі м. Баштанка, рухаючись на великій швидкості, не впорався з керуванням автомобіля, допустив його з'їзд в кювет, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження та деформацію, чим завдав значної матеріальної шкоди потерпілому, оскільки відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №3/22 від 05.06.2009 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 82122,07 грн., тобто завдав шкоду, що перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (податкових пільг), яка є значним розміром.

В апеляції прокурор Баштанського району Миколаївської області, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 та кваліфікацію його дій посилається на те, що засудженому судом призначено занадто м'яке покарання. Вказує, що обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 становить скоєння ним злочину в стані алкогольного сп`яніння, а тому, на думку апелянта, призначення покарання з застосуванням ст.69 КК України є не можливим, так як відповідно до вимог ст.69-1 КК України застосування ст.69 КК України може бути при наявності обставин викладених в п.п.1,2 ч.1 ст.66 КК України та при відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні своєї вини в інкримінованому злочині. Посилаючись на вказані обставини, прокурор просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі.

В запереченні на апеляцію засуджений ОСОБА_2 зазначає, що суд обґрунтовано врахував позитивні дані про особу, щире каяття, повне відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілому, а також тяжке матеріальне становище сім'ї. Просить вирок залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Данчука В.М., який підтримав подану апеляцію, думку засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_3, які вважали вирок законним і обґрунтованим і просили залишити його без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 289 КК України. В цій частині вирок не оскаржується.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Прокурор в обгрунтування апеляції помилково посилається на ст.69-1 КК України, оскільки зазначена норма закону обмежує двома третинами максимальне покарання, яке може бути призначене судом за конкретний злочин при наявності обставин, що пом`якшують покарання і в разі відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини.

В даному випадку суд застосував ст.69 КК України і призначив покарання більш м`яке, ніж передбачено законом. При цьому суд правильно врахував в якості обставин, що пом`якшують покарання- щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди, тяжке матеріальне становище сім`ї засудженого.

Застосування судом вимог ст.75 КК України і звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням також є обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив злочин в молодому віці, має вищу освіту, хоча він офіційно не працює, однак має тимчасові заробітки і утримує батьків, які не працюють.

Суд правильно визнав в якості обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_2- вчинення ним злочину в стані сп`яніння, яке фактично і призвело до вчинення злочину. Разом з тим, обставини справи вказують на те, що мотивом вказаного злочину не було звернення автомобіля на свою користь чи на користь інших осіб. Заподіяна злочином шкода повністю відшкодована потерпілому, який не настоював на призначенні реального покарання.

Крім того, в апеляції прокурор посилається на необґрунтованість застосування ст.69 КК України, однак не мотивує в зв`язку з чим, на його думку, суд неправильно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку, як того просить прокурор, немає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія судді,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Баштанського району Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2009 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий

Судді