Ухвала

від 15.03.2017 по справі 325/295/17

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/325/140/2017

325/295/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року, суддя Приазовського районного суду Запорізької області Васильцова Г.А., розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк - ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 р. ПАТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість у розмірі 54016 грн. 39 коп. за кредитним договором, а також судовий збір.

Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову представник позивача просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 6,83 га, кадастровий номер 2323080400:04:005:0005, яка розташована за адресою: Запорізька обл.., Мелітопольський район, сільська рада Астраханська; шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; вжити заходів до термінового виконання ухвали про забезпечення.

Після виконання дій, передбачених ч. 3 ст. 122 ЦПК України, 15.03.2017 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши докази, додані до неї, суд прийшов до такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст.151 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року за № 9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У поданій заяві представник ПАТ КБ Приватбанк не зазначає причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, не обґрунтовує необхідність забезпечення позову та необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт земельної ділянки, а лише посилається на те, що, найчастіше за порушенням зобов'язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна й коштів, яке виражається, на його думку, у передачі третім особам права власності на майно й кошти або його переховування від банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок. Зазначене, на думку представника позивача, може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку неприйняття заходів забезпечення позову. Невиконання відповідачем протягом тривалого часу взятих на себе зобов'язань, не здійснення щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком, на думку представника позивача, є підставою прийняття заходів забезпечення позову.

Однак, у заяві про забезпечення позову представник позивача не зазначає доказів на підтвердження того, що саме відповідачка ОСОБА_2 вчиняла дії щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачеві майна й коштів, передала чи має намір передати третім особам право власності на майно й кошти або його переховує від позивача. Також заявник у заяві не вказує доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.152 ЦПК України).

Проте, представник позивача у заяві про забезпечення позову не зазначає доказів на підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що належить відповідачці, у зв'язку із чим судом не може бути встановлено, чи співмірними є заходи забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відсутність вищезазначених відомостей у заяві про забезпечення позову позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робить неможливим виконання такої ухвали суду, тому заяву про забезпечення позову заявником подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, заяву ПАТ КБ Приватбанк про забезпечення позову слід повернути заявнику.

Керуючись ст.ст.151-153, 210 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк - ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути заявнику.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області, через Приазовський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Особи, які не були присутні під час постановлення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Г.А. Васильцова