Ухвала

від 07.03.2017 по справі п/811/735/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2017 рокусправа № П/811/735/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року по справі № П/811/735/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтерн-Агро" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комінтерн-Агро" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000002200, прийняте Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області 16.02.2016 року №0000002200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 507153,00 грн., з якої за основним платежем - 338102грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 169051грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. Відповідач вказує, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що до складу податкового кредиту позивачем включені суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ Сайвена , яке має ознаки фіктивності.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 22.12.2015 року по 27.01.2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Комінтерн-Агро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 30.09.2015 року, за результатами якої 03 лютого 2016 року складений акт №11/11-26/22-00-35079053 (т.1 а.с.17-49). На підставі вищезазначеного акту перевірки, 16 лютого 2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000002200, яким ТОВ Комінтерн-Агро збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 507153грн., з яких за основним платежем 338102грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 169051грн., яке оскаржено позивачем у судовому порядку (т.1 а.с.57).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем первинні документи свідчать про реальне виконання господарської операції, тому останній правомірно відніс до складу податкового кредиту у вересні 2014 року, жовтні 2014 року та у червні 2015 року суму податку на додану вартість, сплаченого у ціні товару, у розмірі 338102грн.

Колегія суду погоджується з такими висновками суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Акту перевірки, ТОВ Комінтерн-Агро допущені порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 338102грн. (у тому числі за вересень 2014 року - 175242грн., жовтень 2014 року - 105831грн., червень 2015 року - 57029грн.) за рахунок завищення податкового кредиту в зв'язку з проведенням нереальної (безтоварної) господарської операції з придбання товару у ТОВ Сайвена внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості паливно-мастильних матеріалів, факт отримання яких не підтверджено.В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач вказує на нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ Сайвена та, як наслідок, відсутність права на включення проведених розрахунків до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.6, 201.10 ст.201 ПК України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (як покупцем) та ТОВ Сайвена (як постачальником), укладено договір поставки нафтопродуктів №001/2012 від 01.02.2012 року, за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначеного договору, передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті згідно рахунками; покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.1 а.с.79-80). ТОВ Сайвена у вересні-жовтні 2014 року, червні 2015 року було здійснено поставку нафтопродуктів (палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С вид ІІ з присадками, Keropur Energy концерну BASF та бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С з присадками BASF) на загальну суму 2028613,38грн. (із них ПДВ - 338102,24грн.), що підтверджується наступними первинними документами, які досліджені судом: податковими накладними (т.1 а.с.96, 189-197), сертифікатами відповідності (т.1 а.с.83-84, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123), видатковими накладними (т.1 а.с.87, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121), актами приймання нафтопродуктів (т.1 а.с.85-86, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122). За придбаний товар позивач розрахувався у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.88-95). Транспортування нафтопродуктів здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом укладеного між ТОВ Сайвена та ТОВ ТД Кременчукнафтопродуктсервіс , ПАТ Еквіта (перевізник) (т.2 а.с.86-90), що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (т.1 а.с.81-82, 97, 100, 103, 106,), актами здачі-прийняття, картками рахунку, податковими накладними (т.2 а.с.91-97).У відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, позивачем визначено особу відповідальну за прийом, зливання та зберігання ПММ, а надходження нафтопродуктів від вказаних контрагентів відображено у Книзі руху нафтопродуктів та відповідних заправочних відомостях (т.1 а.с.124-188).

Судом встановлено, що придбані нафтопродукти зберігались в ємностях для зберігання нафтопродуктів (резервуарах для зберігання паливно-мастильних матеріалів) (т.2 а.с.62-67, 155-158), на власних складах позивача, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с.Комінтерн та були оприбутковані на рахунку 631 бухгалтерського обліку (т.1 а.с.198-250; т.2 а.с.1-61).

Наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що придбані паливно-мастильні матеріали були використані в господарських цілях для технологічних операцій по вирощуванню сільськогосподарської продукції, це є його основним видом діяльності, для ведення якої використовує власну техніку для обробки 3000 гектарів землі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями журналу обліку, виписок по рахунку 203, подорожніх листів вантажного автомобіля, журнал реєстрації довіреностей, оборотно-сальдової відомості, книг складського обліку, звітами по рахунку (т.2 а.с.150-248; т.3 а.с.1-61, 100-192). Наявність основних засобів техніки для провадження господарської діяльності не заперечується відповідачем та підтверджується актом проведення перевірки (т.1 а.с.17-49; т.3 а.с.62-99; т.4 а.с.9-90). Крім того, ТОВ Сайвена в період здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем із вересня по листопад 2014 року та у червні 2015 року, було зареєстроване у встановленому законом порядку як платник ПДВ, який мав право виписувати та надавати податкові накладні.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення позивачем спірної господарської операції підтверджується належними та допустимими доказами - первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року по справі № П/811/735/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: С.В. Чабаненко