Постанова

від 09.03.2017 по справі 163/2262/16-а,2-а/163/3/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа №876/2232/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2017 року у адміністративній справі №163/2262/16-а, 2-а/163/3/17 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №1066/20502/2016.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема зазначає, що фактично ввезення даного автомобіля позивачем не було здійснено, а місце перебування автомобіля та причини його не вивезення з митної території України позивачеві невідомі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 13.05.2016 року державний інспектор Волинської митниці ДФС Олексюк С.Ф. за ознаками ч. 3 ст.470 МК України склала щодо позивача протокол про те, що остання 10 грудня 2015 року о 04 год. 52 хв. через митний пост Ягодин Волинської митниці ввезла на митну територію України в режимі транзит автомобіль марки BMW 325 реєстраційний номер НОМЕР_2 (країна реєстрації Німеччина), номер кузова НОМЕР_1, станом на 13.05.2016 року за межі України його не вивезла і в інший митний режим не заявила, тим самим більше ніж на 10 діб перевищила строк транзиту, який закінчився 20.12.2015 року.

Протокол про порушення митних правил №1066/20502/2016 від 13.05.2016 року 16.05.2016 року за вих.2641/03-70-20-03-16 був направлений позивачу поштовим зв'язком. В останньому було зазначено, що розгляд справи відбудеться 08.06.2016 року в приміщенні Волинської митниці ДФС за адресою: Волинська область, Любомльський район, село Римачі.

Листом ОСОБА_1 від 06.06.2016 року, адресованому Волинській митниці ДФС доводиться та обставина, що вищезазначений протокол був нею отриманий 01.06.2016 року. Просила розгляд справи перенести на іншу дату у зв'язку із зайнятістю її захисника ОСОБА_3.

За результатами розгляду вказаного протоколу, 17 червня 2016 року заступником начальника Волинської митниці ДФС, винесено постанову в справі про порушення митних правил №1066/20502/2016, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено на неї стягнення у виді штрафу розміром п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. При цьому вказано, що позивач не зверталась до митниці із заявами про неможливість вивезення транспортного засобу за межі України, про аварію чи дії обставин непереборної сили, про обставини ввезення автомобіля та його місцезнаходження і документи з цих питань не подавала.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем правильно встановлено фактичні обставини, надано вірну правову кваліфікацію діям позивача, стягнення накладено у передбаченому законом розмірі, а наведені позивачем підстави своєї невинуватості у вчиненні зазначеного правопорушення не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Проте, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними, такими, що суперечать нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Стаття 381 Митного кодексу України визначає особливості ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України.

Відповідно до ч. 1 вказаної норми, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Згідно ч.6 ст. 379 Митного кодексу України, строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту встановлено строк транзитних перевезень 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Так, відповідно до баз даних АСМО Інспектор , ЄАІС ДФС виявлено, що 10 грудня 2015 року о 04 год. 52 хв. на митну територію України через митний пост Ягодин Волинської митниці ДФС, громадянкою України ОСОБА_1, закордонний паспорт НОМЕР_3, виданий 27.07.2012 року, в митному режимі транзит ввезено легковий автомобіль марки BMW 325 реєстраційний номер НОМЕР_2 (країна реєстрації Німеччина), номер кузова НОМЕР_1, станом на 13.05.2016 року його не вивезено і в інший митний режим не заявлено.

Проте, позивач та його представник в суді першої інстанції, та особисто позивач в ході апеляційного розгляду справи посилалися на те, що при ввезені автомобіля на митну територію України 10.12.2015р. вона не була за кермом даного автомобілю, а переміщувалася в ньому як пасажир, будь-які документи щодо декларування даного транспортного засобу та визначення митного режиму вона не оформлювала, фактично ввезення даного автомобіля нею не було здійснено, а місце перебування автомобіля та причини його не вивезення з митної території України позивачеві невідомі.

Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідност.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, порушення митних правил (адміністративний проступок) лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи, якщо вчинене було здійснено навмисно або з необережності.

Роз'ясненнями, що викладені у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя №9 від 01.11.1996р. визначено, що згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст.470 МК України, відповідальність настає за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Згідно до ч. 1ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кодон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Оскільки в матеріалах адміністративної справи відсутня декларація, а також відсутнє посилання на її реквізити в протоколі та оскаржуваній постанові, враховуючи пояснення позивача та надані ним письмові докази, зокрема копію закордонного паспорту, відповідно до якої не зафіксовано перетин кордону позивачем, апеляційний суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо факту ввезення автомобілю на митну територію України саме позивачем.

З урахуванням наведеного, наявність у базі даних АСМО Інспектор , ЄАІС ДФС інформації про те, що 10 грудня 2015 року о 04 год. 52 хв. на митну територію України через митний пост Ягодин Волинської митниці ДФС, громадянкою України ОСОБА_1, в митному режимі транзит ввезено легковий автомобіль марки BMW 325 реєстраційний номер НОМЕР_2 (країна реєстрації Німеччина), номер кузова НОМЕР_1 є суперечливим доказом.

Крім того, позивач зазначала та з матеріалів справи слідує, що у автомобілі перебувала троє осіб. Проте, інші особи не допитані у зв'язку із наданням позивачем та її представником пояснень про заперечення факту перевезення транспортного засобу.

Наявність сумніву щодо доведеності вини, відповідно ст.62 Конституції України, має тлумачитися на користь позивача.

Згідно із частинами 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення митних правил позивач не вчиняла, а постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3ст.470 МК України є безпідставною і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що відповідач таке прийнято необґрунтовано, без дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2017 року у адміністративній справі №163/2262/16-а, 2-а/163/3/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушенням митних правил №1066/20502/2016 від 17 червня 2016р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст постанови складено 14.03.2017р.