Ухвала

від 14.03.2017 по справі 809/1449/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 876/1161/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року по справі № 809/1449/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галтрейд ІФ" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В C Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтрейд ІФ" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 року № 0002751401 та № 0002741401.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що на підтвердження реальності виконання господарських операцій з ТзОВ Ваші продукти , ТзОВ Век-Тор , ТзОВ Фан-Чай під час перевірки надало контролюючому органу усі первинні бухгалтерські документи, однак відповідач протиправно не врахував їх при складанні акту перевірки № 566/09-19-14-01/37183681 від 04.10.2016 року. При цьому ТзОВ Галтрейд ІФ не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, неналежного ведення його контрагентами податкового обліку, несплати податків до бюджету, за умови добросовісності його як платника податків, та відповідності вказаних господарських операцій діловій меті товариства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0002741401 від 20.10.2016 року, № 0002751401 від 20.10.2016 року.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що позивачем за період 2013-2014 роки безпідставно включено до складу витрат вартість придбаних послуг, за якими встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з такими ризикованими суб'єктами господарювання як ТзОВ Ваші продукти , ТзОВ Век-Тор та ТзОВ Фан-Чай .

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що на підставі направлень від 15.08.2016 року № 964 та № 965, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 754 від 05.08.2016 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ Галтрейд ІФ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року. Перевірка проводилася з 16.08.2016 року по 27.09.2016 року, оскільки на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 888 від 13.09.2016 року термін перевірки було продовжено з 14.09.2016 року на 10 робочих днів.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 566/09-19-14-01/37183681 від 04.10.2016 року, згідно з висновками якого ТзОВ Галтрейд ІФ допущено порушення:

- підпункту 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1, 138.10.2, пункту 138.1, 138.2, 138.4, 138.10 статті 138, підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 245258 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 199959 грн., за 2014 рік в сумі 45299 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, 198.2 статті 198, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання за листопад 2014 року в сумі 5555 грн. та завищено податковий кредит в період: січень-грудень 2013 року, січень-вересень 2014 року в сумі 260815 грн., і як наслідок донараховано податок на додану вартість на загальну суму 266370 грн.

Позивач не погоджуючись з актом планової виїзної документальної перевірки ТзОВ Галтрейд ІФ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року за № 566/09-19-14-01/37183681 від 04.10.2016 року, направив відповідачу 07.10.2016 року заперечення на даний акт.

ГУ ДФС в Івано-Франківській області листом № 2808/10/09-19-14-01-19 від 18.10.2016 року направила ТзОВ Галтрейд ІФ відповідь на вказане заперечення від 07.10.2016 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки № 566/09-19-14-01/37183681 від 04.10.2016 року, відповідачем 20.10.2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002751401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 201186 грн., з яких 160948 грн. за основним зобов'язанням та 40238 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002741401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 306573 грн., з яких 245258 грн. за основним зобов'язанням та 61315 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI "Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу".

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України "… не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Апеляційним судом встановлено те, що висновки відповідача за результатами проведеної перевірки ґрунтуються на підставі проведених перевірок іншими податковими органами за періоди, в яких ТзОВ Галтрейд ІФ здійснювало господарські операції з ТзОВ Ваші продукти , ТзОВ Век-Тор та ТзОВ Фан-Чай .

На підставі даних фактів відповідач дійшов до висновку про те, що господарські операції згідно з договорами, що укладені ТзОВ Галтрейд ІФ з вищезазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю Галтрейд ІФ уклало з ТзОВ Ваші продукти договір дистрибуції № 14 від 02.11.2012 року.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні на товар та копії платіжних доручень.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ Галтрейд ІФ та ТзОВ Век-Тор апеляційним судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ Век-Тор укладено договір поставки № ВТ 0235/13 від 05.08.2013 року, відповідно до якого ТзОВ Век-Тор (надалі - постачальник) зобов'язувалося передати на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставляти (передати у власність TзOB Галтрейд ІФ (надалі - Покупець) згідно замовлення та накладних продукцію, а Покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названу продукцію та оплачувати її.

Реальність вищевказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на товар, а факт оплати за отриману продукцію підтверджується перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ Век-Тор .

Між TзOB Галтрейд ІФ (покупець) та ТзОВ Фан-Чай (постачальник) укладено договір купівлі-продажу товарів від 19.03.2012 № 41, за яким постачальник зобов'язувався поставити продукцію під Торговою Маркою Хейліс відповідно до поданого TзOB Галтрейд ІФ замовлення, а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

На підтвердження виконання ТзОВ Галтрейд ІФ договору купівлі-продажу товарів № 41 від 19.03.2012 року позивачем подано належним чином оформлені копії податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортні накладні, платіжних доручень, актів звіряння взаємних розрахунків між ТзОВ Галтрейд ІФ та ТзОВ Фан-Чай за період з 01.03.2013 року по 31.07.2014 року, сертифікатів відповідності та додатків до таких сертифікатів.

Крім того, статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначає податковий орган, правочини між ТзОВ Галтрейд ІФ та його контрагентами ТзОВ Ваші продукти , ТзОВ Век-Тор та ТзОВ Фан-Чай укладені без мети настання реальних наслідків.

В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між ТзОВ Галтрейд ІФ та його контрагентами, оскільки їх недійсність не встановлена законом, як і не доведено фіктивності таких правочинів.

Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення від 20.10.2016 року № 0002751401 та № 000274140 є протиправними, а відтак їх слід скасувати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року по справі № 809/1449/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник