Ухвала

від 14.03.2017 по справі 804/15196/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2017 р. м. Київ К/800/12933/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Головчук С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Куліша Юрія Олександровича, треті особи: Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Фермерське господарство Федорик , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

встановила:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро (далі - ТОВ Олімпекс-Агро ) звернулось до суду з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Куліша Ю.О. (далі - державний реєстратор - приватний нотаріус Куліш Ю.О.), треті особи: Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Фермерське господарство Федорик (далі - ФГ Федорик ), ОСОБА_3, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Куліша Ю.О., індексний номер 22182909 від 18 червня 2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФГ Федорик та ОСОБА_3, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 10088727.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Куліша Ю.О., індексний номер 22182909 від 18 червня 2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФГ Федорик та ОСОБА_3, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 10088727.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ Олімпекс-Агро подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року залишити в силі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ТОВ Олімпекс-Агро (орендарем) 05 квітня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, розміром 6,39 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2. Даний договір укладений на 4 роки 11 місяців 29 днів. Реєстрація проведена у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04:06:126:01182.

До закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 05 квітня 2006 року, сторонами 14 серпня 2008 року було укладено додаткову угоду до нього, відповідно до умов якої термін дії договору продовжено до 31 грудня 2015 року. Вказана угода зареєстрована в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, номер запису в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 04-10-126-00540.

24 травня 2015 року ОСОБА_3 уклав з ФГ Федорик договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, який 18 червня 2015 року посвідчений державним реєстратором - приватним нотаріусом Кулішом Ю.А., про що останнім прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22182909, номер запису в реєстрі 10088727.

Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Куліша Ю.А., індексний номер 22182909 від 18 червня 2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФГ Федорик та ОСОБА_3, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 10088727, ТОВ Олімпекс-Агро звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог чинного законодавства державний реєстратор - приватний нотаріус Куліш Ю.А. при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним ОСОБА_3 з ФГ Федорик , належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки дану земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстав, передбачених частиною 1 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1952-ІV) для відмови у державній реєстрації прав оренди ФГ Федорик у державного реєстратора не було.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Законом № 1952-ІV визначено правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за ним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Частиною другою статті 9 зазначеного Закону зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

У статті 19 Закону № 1952-IV визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини першої цієї статті державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно частини четвертої статті 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХIV Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-ХIV) невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Тобто, у разі подання заяви про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки уповноважена особа зобов'язана пред'явити органові державної реєстрації крім самого договору оренди усі зазначені вище документи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Державною реєстраційною службою України у листі від 06 серпня 2013 року № 2951/05-15-13 Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами роз'яснено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Судами встановлено, що на момент проведення відповідачем державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФГ Федорик та ОСОБА_3, був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки від 05 квітня 2006 року, укладений між ТОВ Олімпекс-Агро та ОСОБА_3, термін дії якого згідно додаткової угоди закінчувався 30 грудня 2015 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державний реєстратор - приватний нотаріус Куліш Ю.О. в порушення вимог чинного законодавства при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним ОСОБА_3 з ФГ Федорик , належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, тоді як реєстрація договору оренди землі за новим орендарем можлива лише після закінчення строку дії або дострокового розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем та відповідної реєстрації цих фактів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 21-760а15 та від 15 листопада 2016 року у справі № 21-3030а16.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, судом апеляційної інстанції дана неправильна правова оцінка обставин по справі, помилково застосовані норми матеріального права при розгляді апеляційної скарги по даній справі, а тому касаційну скаргу ТОВ Олімпекс-Агро необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Куліша Юрія Олександровича, треті особи: Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Фермерське господарство Федорик , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення залишити в силі.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Головчук С.В.

Загородній А.Ф.