Рішення

від 14.03.2017 по справі 904/12505/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2017 Справа № 904/12505/16

За позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізької області, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМВОДОРЕМОНТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 179 596,51 грн. за договором оренди нерухомого майна

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Запорізької області звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМВОДОРЕМОНТ" суму орендної плати у розмірі 19 601,23 грн., пеню - 5 264,77 грн., штраф - 1 960,12 грн. та неустойку - 42 44,79 грн. за договором оренди № 3419/д від 15.07.2015р. та збитки завдані державі у розмірі 110 325,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 3419/ д від 15.07.2015р.

Позивач у судове засідання не з'явися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що перевіркою стану ефективного використання та збереження державного майна, що перебуває на балансі ДП Запорізьке лісомисливське господарство , проведеною 21.09.2015р. регіональним відділенням за участю представника балансоутримувача, встановлено часткове зруйнування майна, а саме: демонтаж передньої та середньої частини ангару інв. № 10312426; відсутність болтів кріплення металевої конструкції ангару інв. № 10312373. Зі слів балансоутримувача не вистачає близько 14 листів перекриття.

За результатами перевірки було складено Акт огляду, який підписаний представниками регіонального відділення та балансоутримувача. Даний акт огляду в повній мірі відповідає вимогам, що ставляться до письмових доказів, а саме, він є письмовим, поданий належним чином в засвідченій копії та містить інформацію про наявність і відсутність державного нерухомого майна.

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей зі змінами, встановлено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 104 Методики оцінки затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2003 № 1891, визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки.

13.11.2015р. регіональним відділенням був укладений з суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_1 договір № 1678 на проведення оцінки об'єкта оренди з метою визначення розміру збитків, завданих державі від знищення (псування) зазначеного вище державного нерухомого майна.

Наказом регіонального відділення від 22.12.2015р. № 913 було затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_1 про вартість майна, згідно якого розмір збитків, завданих державі від знищення (псування) державного майна, з урахуванням ПДВ становить 110 325,60 грн.

Також позивач зазначає, що на відповідача відповідно до п. 5.4. договору оренди від 15.07.2015р. № 3419/д, ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна покладено обов'язок щодо збереження майна, запобігання його пошкодженню, псуванню.

Дії (бездіяльність) відповідача, що призвели до нестачі спірного майна слід розцінювати як протиправну поведінку відповідача, внаслідок якої позивач зазнав збитків на суму 110 325,60 грн.

Відповідач у судові засідання представник не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були надіслані на адресу відповідача та не отримані відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.01.2017р. розгляд справи відкладався на 20.02.2017р.

Ухвалами від 20.02.2017р. продовжено строк розгляду справи до 15.03.2017 та відкладено розгляд справи на 28.02.2017р.

28.02.2017р. відкладено розгляд справи на 14.03.2017р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 14.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМВОДОРЕМОНТ (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ДП Запорізьке лісомисливське господарство № 3419/Д (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає. А орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно 0 ангар інв. № 10312426, реєстровий номер 33431745.8.АААДГЖ350, площею 492,0 кв.м та ангар інв. №10312373, реєстраційний номер 33431745.8.АААДГЖ349, площею 492,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 17 (далі - майно).

Орендоване майно перебаває на балансі ДП Запорізьке лісомисливське господарство , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33431745 (далі - балансоутримувач).

Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість на 30.04.2015р., що затверджений наказом Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області від 16.06.2015р. № 408 і становить за незалежною оцінкою, виконаною суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ Національна експертно-правова група , 699 454,00 грн. без ПДВ (додаток 3).

Згідно п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення складів.

Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання - передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (п. 1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання орендованого майна.

Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства.

- 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок

Щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, уставлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється орендарем самостійно.

Орендар зобов'язується забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.4. Договору).

Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормативного фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.10. Договору).

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що за не виконання або неналежне виконання зобов'язання за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, та цим договором.

Цей договір укладено строк на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.07.2015р. по 14.06.2018р. включно (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 10.10. Договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається орендарем балансоутримувачеві.

Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

У разі, якщо затримав повернення майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.

Згідно п. 10.11. Договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін визначений в п. 10.10 Договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання,який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, відповідно до акту приймання-передачі від 15.07.2015р., підписаного обома сторонами (а.с. 29 на звороті).

Як зазначає позивач у позовній заяві, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2016р. у справі № 908/1984/16 присуджено до стягнення з ТОВ ПРОМВОДОРЕМОНТ на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в сумі 34 861,05 грн., пеню в сумі 2 988,72 грн., штраф в розмірі 3 486,11 грн. та завдаток в розмірі 6 279,89 грн.; розірвано договір, зобов'язано ТОВ ПРОМВОДОРЕМОНТ повернути державному підприємству Запорізьке лісомисливське господарство по акту приймання-передавання державне нерухоме майно. Зазначене рішення набрало законної сили 03.10.2016р.

Наказ на виконання рішення суду щодо повернення державному підприємству Запорізьке лісомисливське господарство державного нерухомого майна перебуває на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Листом від 10.11.2016р. № 11-13-06187 орендодавцем повідомлено орендаря про розірвання договору та необхідність підписання примірників акту приймання-передавання (а.с. 43).

Орендар відповіді на лист не надав, об'єкт оренди не повернув.

За період користування майном після закінчення терміну дії договору, а саме з 03.10.2016р. по 12.12.2016р., відповідачу нарахована неустойка у сумі 42 444,79 грн.

Крім того, станом на 12.12.2016р. орендар має заборгованість з орендної плати за договором за липень-жовтень 2016р. в сумі 19 601,23 грн.

Відповідно до розділу 3 договору, орендарю також нарахована пеня за період з 16.07.2016р. по 02.10.2016р. в сумі 5 264,77 грн. також за період липень - жовтень 2016р. нарахований штраф у розмірі 1 960,12 грн.

Крім того, в ході перевірки виконання умов договору, проведеної 21.09.2015р. робочою групою регіонального відділення, було встановлено, що передня та середня частина ангару (інвентарний номер 10312426) демонтовані. В ангарі (інвентарний номер 10312373) відсутні болти кріплення металевої конструкції ангару. Демонтовані частини ангару в кількості 90 штук (листи перекриття) та металеві ворота з двох частин, зберігаються у балансоутримаувача в окремому приміщенні разом з болтами кріплення. Зі слів балансоутримувача не вистачає близько 14 листів перекриття.

Згідно з незалежною оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ Національна експертно-правова група майно знаходиться у задовільному технічному стані та його вартість на 30.04.2015 становила 699 454,00 грн.

13.11.2015р. регіональним відділенням фонду державного майна України з суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 1678 на проведення оцінки об'єкта оренди з метою визначення розміру збитків, завданих від знищення (псування) зазначеного вище державного нерухомого майна.

Наказом регіонального відділення від 22.12.2015р. № 913 було затверджено розмір збитків, завданих державі від зруйнування і пошкодження вищезазначеного державного нерухомого майна в сумі 110 325,60 грн. з ПДВ.

З метою досудового врегулювання спору, регіональним відділенням на адресу орендаря направлено претензію від 23.11.2016р. № 11-22-06415 у відповідності до якої вимагалось належним чином виконати зобов'язання за договором, а саме сплатити наявні заборгованості та відшкодувати завдані державі збитки (а.с. 45-46).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не повернув.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", цей Закон регулює організаційні відносини пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі- підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п. 3.11. Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно в межах терміну встановленого п. 10.10. договору. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

На підставі викладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати у сумі 19 601,23 грн. за період з липня по жовтень 2016р. підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування позивачем пені у сумі 5 364,77 грн. за період з 16.07.2017р. по 02.10.2016р. та 10% штрафу у сумі 1 960,12 грн. за період з липня по жовтень 2016р. суд зазначає наступне.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідного до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, на дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені Позивача, судом встановлено, що пеня за період з 16.07.2017р. по 02.10.2016р. нарахована вірно, становить 5 264,77 грн. та підлягає до стягнення.

Нарахування Позивачем 10% штрафу у сумі 1 960,12 грн. також є правомірним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.4 Постанови пленуму Вищого господарського суд України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/1984/16 від 19.09.2016р. розірвано Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ДП Запорізьке лісомисливське господарство № 3419/Д від 15.07.2015р.

У зв'язку з неповернення відповідачем позивачеві орендованого майна після розірвання договору, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 42 444,79 грн. за період з 03.10.2016р. по 12.12.2016р.

Суд перевіривши розрахунок позивача, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 42 444,79 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 110 325,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до приписів ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Згідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин (позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18.03.2015 справа № 5017/3760/2012).

Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч. 3 ст. 22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст.1166 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою стану ефективного використання та збереження державного майна, що перебуває на балансі ДП Запорізьке лісомисливське господарство , проведеною 21.09.2015р. регіональним відділенням за участю представника балансоутримувача, встановлено часткове зруйнування майна, а саме: демонтаж передньої та середньої частини ангару інв.. № 10312426; відсутність болтів кріплення металевої конструкції ангару інв.. № 10312373. Зі слів балансоутримувача не вистачає близько 14 листів перекриття.

За результатами перевірки було складено Акт огляду, підписаний представниками регіонального відділення та балансоутримувача. Даний акт огляду в повній мірі відповідає вимогам, що ставляться до письмових доказів, а саме, він є письмовим, поданий належним чином в засвідчені копії та містить інформацію про наявність і відсутність державного нерухомого майна.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей зі змінами, встановлено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що пре звили до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 104 Методики оцінки затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2003 № 1891, визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки.

Як зазначалось вище, 13.11.2015р. регіональним відділенням фонду державного майна України з суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_1 був укладений договір № 1678 на проведення оцінки об'єкта оренди з метою визначення розміру збитків, завданих державі від знищення (псування) зазначеного вище державного нерухомого майна.

Наказом регіонального відділення від 22.12.2015р. № 913 було затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_1 про вартість майна, згідно якого розмір збитків, завданих державі від знищення (псування) державного майна, з урахуванням ПДВ становить 110 325,60 грн.

Крім того, на відповідача відповідно до п. 5.4. договору оренди від 15.07.2015р. № 3419/д, ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна покладено обов'язок щодо збереження майна, запобігання його пошкодженню, псуванню.

Дії (бездіяльність) відповідача, що призвели до нестачі спірного майна слід розцінювати як протиправну поведінку відповідача, внаслідок якої позивач зазнав збитків на суму 110 325,60 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення збитків в у розмірі 110 325,60 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 19 601,23 грн., пеню - 5 264,77 грн., 10% штрафу - 1 960,12 грн., неустойку - 42 444,79 грн., збитки - 110 325,60 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМВОДОРЕМОНТ (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Революційна, 27, код ЄДРПОУ 21887355) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул.. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280) суми основного боргу у розмірі 19 601,23 грн., пеню - 5 264,77 грн., 10% штрафу - 1 960,12 грн., неустойку - 42 444,79 грн., витрати по сплаті судового збору - 2 693,95 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМВОДОРЕМОНТ (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Революційна, 27, код ЄДРПОУ 21887355) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280) суму збитків у розмірі 110 325,60 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 15.03.2017

Суддя ОСОБА_3