Рішення

від 14.03.2017 по справі 909/76/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 р. Справа № 909/76/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд",

вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, офіс 14, м. Київ, 04112;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Маріні-ІФ",

вул. Крайківського, 1Б, офіс 405, м.Івано-Франківськ,76018;

про: стягнення 300 000,00грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність №01-01-02-46 від 30.12.2016р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Консорціум "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Маріні-ІФ", попередньої оплати в розмірі 300 000,00грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.17р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору поставки №01/07-14-П від 01.07.14р., на виконання умов якого, позивач, платіжним дорученням №124 від 11.09.14р., перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 300 000,00грн., в якості передоплати за матеріали (суха цементно-мінеральна суміш ЦЕМІНС ЦІ в тарі), згідно рахунку - фактури СФ-0000019 від 10.09.14р.;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати - 300 000,00грн.;

- неодноразове звернення до відповідача з вимогами №01/1-798 від 05.12.16р., №01/1-883 від 28.12.16р., про повернення попередньої оплати в сумі 300 000,00грн., через непоставку товару, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ст. ст. 509, 525, 526, 599, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,174,193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав. Ухвали суду від 20.01.17р., від 23.02.17р. з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві та у витягу з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ, наданому господарському суду Івано-Франківської на запит №1002226377 від 23.02.17р. - вул. Крайківського, 1Б, офіс 405, м.Івано-Франківськ, 76018, повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Дочірнім підприємством "Маріні-ІФ" (Постачальник/відповідач) та Консорціумом "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки №01/07-14-П від 01.07.14р.

Згідно п.п.1.1., 1.2. Договору, Постачальник зобов"язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність Покупця цемент, суміші будівельні, суміші цементно-мінеральні, необхідні Покупцю для потреб виконання будівельно-монтажних робіт в ході завершення будівництва першої черги Дністровської гідроакумулюючої електростанції у складі трьох агрегатів, а Покупець зобов"язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити поставлений товар.

Специфікацією №1 до Договору поставки №01/07-14-П від 01.07.14р., обумовлено найменування товару - суха цементно-мінеральна суміш ЦЕМІНС ЦІ в тарі, кількість 75,30тон, загальна сума з ПДВ 600 202,75грн., термін поставки до 01.09.2014р.

Розрахунки за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника, у наступному порядку: Покупець в якості передоплати перераховує Постачальнику попередню оплату у розмірі 300 000,00грн. протягом 10 днів з моменту отримання Покупцем рахунку-фактури; остаточний розрахунок у розмірі 300 202,75грн. за поставлений товар відповідно до погодженої сторонами Специфікації здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач - Консорціум "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд", на підставі виставленого відповідачем - Дочірнім підприємством "Маріні-ІФ", рахунку - фактури СФ-0000019 від 10.09.14р. (а.с.56), платіжним дорученням №124 від 11.09.14р. (а.с.19), перерахував на рахунок останнього, грошові кошти в загальній сумі 300 000,00грн., в якості передоплати за товар (суха цементно-мінеральна суміш ЦЕМІНС ЦІ в тарі), обумовлений Договором поставки №01/07-14-П від 01.07.14р.

Однак, відповідач не довів перед судом виконання взятих на себе договірних зобов"язань, в частині поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати - 300 000,00грн., у строк до 01.09.2014р., визначений Специфікацією №1 до Договору поставки №01/07-14-П від 01.07.14р. Тому, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №01/1-798 від 05.12.16р., №01/1-883 від 28.12.16р. (а.с.75-85), про повернення попередньої оплати в сумі 300 000,00грн. Проте, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Наявність факту неповернення попередньої оплати, за Договором №01/07-14-П від 01.07.14р., в сумі 300 000,00грн., визначено самим відповідачем у підписаному та скріпленому печатками сторін акті звірки взаємних розрахунків за період січень - квітень 2016р. (а.с.15).

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір поставки №01/07-14-П від 01.07.14р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Отже, у розумінні приписів наведеної норми, умовою для її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання з передання товару покупцю - у строк визначений Договором. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки до боржника є виключно правом покупця. При цьому, помилковим визнається судом посилання позивача, зокрема, на ст.1212 Цивільного кодексу України, як на одну із матеріально-правових підстав для повернення попередньої оплати. Положенням ст.1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, про те, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, укладено Договір поставки №01/07-14-П від 01.07.14р., а кошти, які Консорціум "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Маріні-ІФ", отримано останнім у якості попередньої оплати за товар, який повинен бути поставлений за Договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст.1212 ЦК України, позаяк договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст.1212 ЦК України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач не довів перед судом виконання своїх зобов"язань, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 300 000,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача передоплати в сумі 300 000,00грн., обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610-612, 614, 626-629, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Маріні-ІФ", вул. Крайківського, 1Б, офіс 405, м.Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 39174794) на користь Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд", вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, офіс 14, м. Київ, 04112 (ідентифікаційний код 33834660) 300 000,00грн. (триста тисяч грн. 00коп.) - заборгованості, 4 500,00грн. (чотири тисячі п"ятсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.17р.

Суддя С.Кобецька