Рішення

від 06.03.2017 по справі 914/3277/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017р. Справа№ 914/3277/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Малого підприємства Стихія , м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства 504 , м.Львів

про стягнення 69 014,07 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 23.12.2017 р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Малого підприємства Стихія заявлено позов до Львівського комунального підприємства 504 про стягнення 69 014,07 грн. заборгованості за оренду майна.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2017 року.

В судовому засіданні 23.01.2017 р. відповідно до ст..77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.02.2017 р.

Ухвалою суду від 23.02.2017 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів. Розгляд справи призначено на 06.03.2017 р.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, позов підтримав з підстав, наведених у заяві, уточненнях до позовної заяви (вх.№8002/17 від 27.02.2017 р.) та поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди автомобіля №17 від 24.09.2012 р., не здійснив в повному обсязі оплату за наданий у строкове платне користування транспортний засіб, внаслідок чого виникла основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 69014,07 грн. (з них 48005,66 грн. заборгованість з орендної плати за період з 25.10.2012 р. по 02.09.2015 р. та 21008,41 грн. інфляційні нарахування у відповідності до п.4.2 договору)

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги позивача заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві (вх.№7492/17 від 23.02.2017 р.), через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації подав пояснення (вх.№8801/17 від 0.03.2017 р.) у якому зазначає, що відповідач з 24.09.2012 р. використовував автомобіль ГАЗ 3309 на позадоговірних умовах, оскільки акт прийому передачі вказаного автомобіля укладався між сторонами лише на виконання договору №3 від 25.09.2008 р. а вимог, у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України відповідач від позивача не отримував. Відтак вимога позивача про стягнення заборгованості та нарахованих втрат від інфляції є безпідставною. Крім того, 23.02.2017 р. відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (вх.№7493/17)

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.09.2008 р. на виконання розпорядження Личаківської районної адміністрації №760 від 21.07.2008 р. Про використання машин і механізмів МП Стихія між МП Стихія (далі - позивач) та ЛКП 504 (надалі відповідач) укладено договір оренди №3 грузового автомобіля (самоскид) (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове володіння і користування грузовий автомобіль (самоскид на базі ГАЗ 3309-354-Е2, 2007 року випуску, об'єм двигуна куб. см.У-4750, номер кузова НОМЕР_1, шасі №Х9633090070953297, держ. номер НОМЕР_2), а орендар зобов'язується у прийняти в строкове володіння і користування та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання п.3 договору актом прийому - передачі від 01.10.2008 року орендодавець передав орендарю об'єкт оренди (грузовий автомобіль - самоскид на базі ГАЗ 3309-354-Е2, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна куб см.У-4750, кузов № НОМЕР_1, шасі №Х9633090070953297).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору строк оренди становить 365 днів до 01.10.2009 р. якщо жодна сторона в строк 15 днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, то строк оренди автоматично пролонгується на 365 днів.

Згідно з п.8.1 договору автомобіль має бути повернено орендодавцю протягом 5 календарних днів після закінчення строку оренди, визначеного в п.4.1 цього договору абр припиненні договору на інших умовах у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації. Повернення автомобіля відбувається за ктом приймання-передачі, аналогічним тому, який складався при передачі автомобіля, що орендується від орендодавця орендарю (п.8.3 договору)

Згодом, 24.09.2012 р. між МП Стихія (далі - позивач) та ЛКП 504 (надалі відповідач) укладено договір оренди автомобіля №17 (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві у платне користування на строк 3 роки грузовий автомобіль - самоскид на базі ГАЗ 3309-354-Е2, 2007 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна куб см.У-4750, кузов № НОМЕР_1, шасі №Х9633090070953297, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцеві плату за весь період користування автомобілем.

Транспортний засіб, що є предметом договору належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Х 9633090070095:297, виданого Львівським МРЕВ ДАІ 17.05.2008 р.

Згідно з умовами договору, а саме п.4.1. за оренду автомобіля орендар сплачує орендодавцю 1407,50 грн. з ПДВ за кожен місяць оренди автомобіля. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за минулий місяць, який щомісячно друкується Мінстатом України, та нараховується наростаючим підсумком (п.4.2. договору).

Відповідно до п.п.8.1, 8.2. договору, строк договору починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується 01.10.2015 р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.8.3. договору)

01.09.2015 р., 31.12.2015 р. та 08.07.2016 р. між сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків. Вказані акти підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Позивач зазначає, що договір №17 від 24.09.2012 р. не містив обов'язку передачі об'єкта оренди саме за актом приймання-передачі, а лише вказівку на трьохденний термін передачі автомобіля орендарю. Позивач додатково зазначив, що інші договора про надання в оренду транспортних засобів між сторонами не укладались.

Позивач також інформував суд, що з метою врегулювання спору неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення існуючої заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання грошового зобов'язання по оплаті за оренду транспортного засобу (№17/вих. від 20.05.2013 р., №34/вих від 19.08.2013 р. та №23вих від 29.09.2016 р.). однак відповідач відмовлявся виконувати умови договору та сплачувати заборгованість.

Відповідач на час звернення з цим позовом не повідомив позивача про результати розгляду претензій, та не задовольнив вимог позивача щодо сплати боргу.

У доповненнях до позовної заяви (вх.№8002/17 від 27.02.2017 р.) позивач зазначає, що всупереч твердженням відповідача строк позовної давності при зверненні до суду із позовною заявою МП Стихія не пропущено, оскільки сторонами 01.09.2015 р., 31.12.2015 р. та 08.07.2016 р. підписано акти звірки розрахунків.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що також передбачено ст. 193 ГК України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 25.09.2008 р. між сторонами був укладений договір оренди грузового автомобіля (самоскида) №3, а 24.09.2012 р. між сторонами укладено договір оренди автомобіля №17.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.8.1. договору №3 від 25.09.2008 р. орендар зобов'язався повернути орендований автомобіль протягом 5 календарних днів після закінчення строку оренди позивачу у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник в період експлуатації за актом приймання-передачі.

У поясненні, скерованому на адресу суду 06.03.2016 р. відповідач зазначив, що передачі об'єкта оренди за договором №17 від 24.09.2012 р. не було, однак не надав суду акта здачі-приймання об'єкта оренди (самоскида) за договором №3 від 25.09.2008 р.

Згідно з п.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи, що орендоване відповідачем майно є комунальною аласністю громади м.Львова, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ст.ст. 18, 19 якого, орендар за користування об'єктом оренди зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначається у договорі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; орендна плата встановлюється у грошовій формі.

Враховуючи те, що у договорі оренди автомобіля №17 від 24.09.2012 р. не встановлено строку виконання зобов'язання щодо дати проведення відповідачем розрахунків з орендної плати та позивачем не надано актів наданих послуг із вказівкою нарахованої орендної плати та строку її сплати,

Позивач неодноразово у 2013 та 29.09.2016 р. зверталось до ЛКП 504 із претензіями, в яких просило останнього виконати взяті на себе зобов'язання за договором та погасити заборгованість, однак в матеріалах справи міститься лише доказ надіслання претензії від 29.09.2016 р. - повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.09.2016 р., яке отримане відповідачем 18.10.2016 р. Претензії за 2013 р. не можуть бути належними доказами у справі у зв'язку з тим, що не містять належних доказів їх отримання відповідачем, підпис ОСОБА_2 на претензії №17/вих. від 20.05.2013 р. про її отримання не дає суду підстав вважати, що така дійсно отримана відповідачем.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та беручи до уваги, те що у договорі оренди автомобіля №17 від 24.09.2012 р. не встановлено строку виконання зобов'язання щодо дати проведення відповідачем розрахунків з орендної плати та позивачем не надано суду доказів належного виконання умов договору, що підтверджувалося б виставленням рахунків відповідачу (актів наданих послуг з оренди, тощо) у яких було б відображено нарахування орендної плати із врахуванням п.4.2 договору та строку її сплати, відтак строк сплати у відповідача настав з моменту пред'явлення вимоги (претензії) від 29.09.2016 р., яка отримана останнім 18.10.2016 р.

Як передбачено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем не подано доказів погашення орендної плати, встановленої п.4.1 договору та визнаної актами звірки розрахунків, відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога підлягає до часткового задоволення боргу в розмірі 56024,35 грн. (за період вересень 2012 р.серпень 2015 р.) В частині стягнення 12989,72 грн. у задоволені позовних вимог необхідно відмовити з причин їх необґрунтованості.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне:

23.02.2017 р. ЛКП 504 подано заяву (вх.№7493/17) про застосування наслідків спливу позовної давності у відповідності до ст.257 ЦК України. У ній, зокрема, зазначено, що оскільки правовідносини, на які посилається позивач, мали місце з 2012 року, а позовна заява подана до суду у грудні 2016 року, строк позовної давності сплинув. В зв'язку з наведеним просить відмовити в задоволенні позову.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалість загальної позовної давності становить три роки.

Згідно з ч.ч. 1,3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності , до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановити, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.4.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії ; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналізуючи надані акти звірки розрахунків від 01.09.2015 р., 31.12.2015 р. та 08.07.2016 р. та розпорядження Личаківської районної адміністрації №760 від 21.07.2008 р. Про використання машин і механізмів МП Стихія у якому чітко вказано перелік техніки та транспортних засобів, що передаються в оренду відповідним комунальним підприємствам, суд дійшов висновку, що відповідачем визнано заборгованість за оренду автомобіля (самоскида) в розмірі 69014,08 грн. Акти підписані представниками сторін і скріплені гербовими печатками товариств.

Отже, дії відповідача щодо підписання взаємозвірки у яких зафіксовано суму заборгованості відповідача перед позивачем (у т.ч. і по договору, який є підставою заявлених позовних вимог), свідчать про визнання ним свого боргу, ці дії вчинені в межах строку позовної давності, вони переривають перебіг позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи строк позовної давності при зверненні до суду із позовною заявою МП Стихія не пропущено, оскільки з позовною заявою позивач звернувся до господарського суду Львівської області 27.12.2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Враховуючи наведене, у задоволенні вказаної заяви відповідача слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача в сумі 1378,00 грн., так як даний спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства 504 (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 60; ідентифікаційний код 20822365) на користь Малого підприємства Стихія (79017, м.Львів, вул.К.Левицького, 82А, ідентифікаційний код 13811606 ) 56024,35 грн. заборгованості з орендної плати та 1118,63 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати, відповідно до ст.116 ГПК України .

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України .

В судовому засіданні 06.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 14.03.2017 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.