Рішення

від 02.03.2017 по справі 911/4037/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Справа № 911/4037/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце-Україна" доПриватного підприємства "Юг-Зіхер" простягнення 87001,77 грн,

За участю представників: від позивачаОСОБА_1, від відповідачаОСОБА_2, Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце-Україна" у грудні 2016 звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Юг-Зіхер" про стягнення 87001,77 грн., з яких 78899,00 грн - суми боргу з урахуванням індексу інфляції, штраф у розмірі 10% від вартості робіт у сумі 7675,00 грн, 3% річних у розмірі 427,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо виконання робіт з тонкошарового полімерного покриття підлоги за договором підряду на виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2016 порушено провадження у справі № 911/4037/16 та призначено її до розгляду на 26.01.2017.

До суду 25.01.2017 надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 26.01.2017 представників відповідача розгляд справи відкладено судом на 16.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2017 продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України та оголошено перерву в судовому засіданні до 02.03.2017.

02.03.2017 до суду надійшли заперечення відповідача на позовну заяву про повернення коштів та сплату штрафу, в яких директор відповідача зазначив, що працівники підприємства не мали змогу виконувати роботи згідно погодженого графіку з вини позивача, про що відповідачем направлялась претензія позивачу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю.

Також представник позивача просив зарахувати витрати, пов'язані із явкою представника в судове засідання, до складу судових витрат.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце-Україна" і Приватного підприємства "Юг-Зіхер" уклали Договір №1-04/16 підряду на виконання робіт від 19.04.2016, за умовами якого відповідач, як підрядник, зобов'язався виконувати відповідно до завдань позивача, як замовника, зазначені в даному договорі роботи і послуги, здати результат робіт позивачу, а позивач зобов'язався прийняти результати роботи й оплатити їх у порядку і розмірі, зазначеному в даному договорі.

Пунктом 1.2. Договору визначено види робіт і послуг, виконуваних підрядником - роботи з тонкошарового полімерного покриття підлоги. Площа виконання робіт 250 кв. м. Технічне завдання згідно Додатку до даного Договору.

Строк виконання окремих робіт і послуг вказуються в завданнях замовника й узгоджуються підрядником.

Умовами п. 2.5., 3.9 Договору погоджено, що роботи виконуються із матеріалів підрядника, якість яких повинна відповідати діючим стандартам чи технічним умовам; забезпечення робіт матеріалами несе підрядник.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що підрядник зобов'язаний виконувати передбачені даним договором роботи відповідно до технічного завдання, що визначає обсяг, зміст робіт і інші пропоновані до них вимоги, і кошторису, що визначає ціну робіт. Склад і зміст технічного завдання визначається в додатку 1 до даного договору.

Згідно з п. 3.11. Договору замовник вправі здійснювати контроль і нагляд за ходом і якістю виконуваних робіт, дотриманням строків їх виконання, якістю наданих підрядником матеріалів, а також правильністю використання підрядником матеріалів замовника, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську діяльність підрядника.

Відповідно до 3.14. підрядник повинен усувати на вимогу замовника і за його рахунок недоліки, які підрядник не несе відповідальності. Підрядник вправі відмовитися від виконання обов'язку, зазначеного в даному пункті у випадку, коли усунення недоліків не пов'язано безпосередньо з предметом даного Договору або не може бути здійснено підрядником по незалежним від нього причинам.

За умовами п. 4.2. Договору здача роботи підрядником і приймання її замовником оформляється актом, що підписується обома сторонами.

Як визначено сторонами в п. 5.1 Договору, загальна вартість робіт вказується в Додатку 1 до даного Договору.

Додатком 1 до Договору сторонами визначено вартість робіт (з ПДВ) у розмірі 30000,00 грн з розрахунку 120,00 грн за 1 м. кв. з ПДВ (на площу в 250 кв.м.) та вартість робіт з матеріалами, що складає 76750,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата виконаних за даним договором робіт здійснюється замовником перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості матеріалів. Остаточний розрахунок повинен бути виконаний не більше ніж через 15 днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Строк виконання робіт погоджено сторонами з 16.05.2016 по 22.05.2016 (Додаток 1 до Договору).

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату влаштування полімерного покриття підлоги згідно Договору № 1-04/2016 від 19.04.2016.

Платіжними дорученням №8924 від 06.05.2016 та №8924 позивач перерахував відповідачу 76750,00 грн. із призначенням платежу "оплата за влаштування полімер. покриття згідно рах. №СВЦ-00039/5 від 06.05.2016 в т.ч. з ПДВ".

Працівники відповідача приступили до виконання робіт у погоджений строк, що не заперечується сторонами. Відповідальним працівником позивача виконання робіт було зупинено, мотивуючи це невідповідністю робіт вимогам, встановленим у технічному завданні.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач не виконав свої зобов'язання з виконання робіт з тонкошарового полімерного покриття підлоги в обумовлений договором строк, у зв'язку з чим не складався і акта прийняття робіт замовником.

Позивачем надіслано відповідачу претензію №1268 від 02.06.2016 з вимогою негайного усунення недоліків у роботах та завершення робіт у строк, визначений у договорі, в якій зазначено про зупинення виконання робіт замовником на підставі п. 3.11. та 3.14 Договору, у зв'язку з про невідповідністю робіт вимогам, встановленим у технічному завданні. На підтвердження вручення вказаної претензії відповідачу 07.06.2016 позивачем до матеріалів справи додано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 621 ЦК України у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 849 замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч.1 цієї статті).

Приписами статті 852 Цивільного кодексу України визначено права замовника, яким є позивач за договором підряду на виконання робіт, у разі порушення підрядником, у даному випадку відповідачем, договору підряду.

Так, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 згаданої статті).

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

У зв'язку з невиконанням відповідачем підрядних робіт у погоджений строк з 16.05.2016 по 22.05.2016, позивач 23.09.2016 звертався до відповідач з претензією № 2737 від 19.09.2016 про повернення коштів та сплату штрафу, в якій вимагав повернути суму авансового платежу в розмірі 76750,00 грн та сплатити штраф у розмірі 10% від вартості робіт в сумі 7650,00 грн. Вказана претензія вручена відповідачу 29.09.2017.

Відповідно до п. 6.6. Договору у випадку прострочення термінів виконання робіт понад 30 календарних днів підрядник зобов'язується протягом 3-х банківських днів з моменту надіслання йому письмової вимоги замовника повернути сплачену суму передоплати, якщо така сплачувалась, та сплатити на користь замовника додатково штраф у розмірі 10% від вартості (ціни) робіт.

Тобто, вказаним пунктом договору, зокрема, визначений такий вид відповідальності, як повернення попередньої оплати (авансу).

Таким чином порушення відповідачем умов договору щодо строків виконання робіт надає позивачеві право, відповідно до п. 6.6, як замовнику, вимагати у відповідача повернути сплачену суму передоплати.

Заперечення відповідача, які зводяться до того, що невиконання робіт згідно з графіком відбулось у зв'язку з вчиненням позивачем дій, які перешкоджали виконанню робіт в строк, визначений договором, судом відхиляються, оскільки такі не підтверджені належними доказами.

Приписами статті 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому лист відповідача без дати та номера, за підписом директора ПП "Юг-Зіхер" ОСОБА_2, із викладенням проблем з підключенням електрообладнання до 14 год 17.05.2019, відсутності змоги виконувати роботи до 15 години 18.05.2016, заборони на просочування бетону з 17 години 18.05.2016, дозволом на ґрунтування бетону ? частини загальної площі, в якому також вказано про пропозицію позивача продовжити роботи 22 та 23 травня 2016 та про неможливість закінчення відповідачем робіт на об'єкті у зв'язку з існуючими іншими контрактами, не є належним доказом неможливості виконання відповідачем робіт за договором.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання позивачем нараховано 7650,00 грн. штрафу на підставі п. 6.6. Договору.

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Проаналізувавши положення Договору та Додатку 1 до Договору, суд дійшов висновку, що сторонами розмежовано суми передоплати, яка повертається замовнику у випадку прострочення термінів виконання робіт від суми вартості (ціни) робіт, на розмір якої нараховується штраф.

При цьому сплачена позивачем сума в розмірі 76750,00 грн є сумою попередньої оплати, що, виходячи з аналізу умов п. 5.2. договору включає як оплату виконаних за договором робіт так і 100% вартість матеріалів. За таких обставин та з урахуванням умов п. 6.6 Договору, штраф слід обраховувати від встановленого розміру ціни робіт за Договором, що відповідно до Додатку 1 до Договору складає 30000,00 грн.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Враховуючи, що умовами п. 6.6. договору погоджено сплату штрафу у розмірі 10% від вартості (ціни) робіт, яка відповідно до Додатку 1 до Договору складає 30000,00 грн, то розмір штрафу (10% від вартості (ціни) робіт) становить 3000,00 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 7675,00 грн штрафу підлягають задоволенню частково у розмірі 3000,00 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з повернення, в 3-денний строк з моменту надіслання письмової вимоги, як це визначено в п. 6.6. Договору, сплаченої суми передоплати у сумі 76750,00 грн, позивач просить суд за період з 29.09.2016 по 05.12.2016 стягнути з відповідача 2149,00 грн. інфляційних нарахувань та 427,77 грн 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідальність, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема неустойки.

Положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що умовою п. 6.6 Договору визначено відповідальність підрядника у вигляді повернення суми передоплати за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за договором, а саме за прострочення термінів виконання робіт понад 30 календарних днів, позивачем помилково ототожнено його основним зобов'язанням, на підставі якого може наставати відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки вказане положення договору є мірою відповідальності за порушення умов Договору, що виключає можливість застосування ст.625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання. Оскільки за договором №1-04/16 від 16.04.2016 у відповідача існував обов'язок виконати роботи.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у Постанові від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7.

За таких обставин суд відмовляє в позовних вимогах щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Позивачем також заявлено зарахування витрат, пов'язаних з явкою представника позивача в судові засідання 26.01.2017 в сумі 550,01 грн (300,01 грн. вартість проїздних квитків та 250 грн. добових), 16.02.2017 в сумі 611,70 грн (з яких: 361,70 грн. вартості проїздних квитків та 250 грн добових) та в засідання 02.03.2017 в розмірі 777,99 грн (507,99 грн. вартість квитків та 270 грн. добових) до судових витрат та про стягнення їх з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати - це витрати, пов'язані з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі, спонукання зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду У коментованій статті судові витрати поділяються на: а) судовий збір; б) суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; в) витрати, пов'язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; г) оплату послуг перекладача; д) оплату послуг адвоката; е) інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" 1128 зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються, зокрема, з інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Позивачем до клопотань про зарахування витрат пов'язаних з явкою представника в судове засідання додано:

копії проїзного документу з датою відправлення 25.01.2017 о 23 год 44 хв за напрямком м. Тернопіль-Київ на ім'я ОСОБА_1, вартістю 156,11 грн. та зворотній квиток на 26.01.2017 о 14 год.40 хв. вартістю 143,90 грн. та копію наказу № 22-В від 11.01.2017 про відрядження юриста адміністративного відділу товариства ОСОБА_1 з 25.01.2017 по 26.01.2017 в м. Київ в Господарський суд Київської області з виплатою авансу в розмірі 550,00 грн (зокрема, 250 грн. добові, 300 грн - квитки);

копії проїзних документів на 16.02.2017 на 00 год. 41 хв та 14 год. 40 хв (зворотній квиток), за вказаним напрямком на вказану особу, вартістю 179,42 грн та 182,28 грн. та наказ № 159-В про відрядження юриста адміністративного відділу товариства ОСОБА_1 з 16.03.2017 по 16.02.2017 в з виплатою авансу в розмірі 611,70 грн (250 грн. добові, 361,70 грн - транспортні витрати);

копії проїзного документу на 01.03.2017 о 17 год 07 хв за напрямком м. Тернопіль-Київ на ім'я ОСОБА_1, вартістю 258,00 грн. та зворотній квиток на 02.03.2017 о 20 год.12 хв. вартістю 249,99 грн. та витяг з наказу № 382-В про відрядження юриста адміністративного відділу товариства ОСОБА_1 з 01.03.2017 по 02.03.2017 в м. Київ в Господарський суд Київської області з виплатою авансу в розмірі 1741,00 грн (зокрема, 270 грн. добові, 508 грн - транспортні витрати).

Відповідно до п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи, що в ухвалах від 15.12.2016 про порушення провадження у справі та від 26.01.2017 про відкладення розгляду справи представники сторін викликались в судове засідання, однак явка сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, від сторін витребувано ряд документів, а в судовому засіданні 16.02.2017 судом оголошено усну перерву до 02.03.2017, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у засідання господарського суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у стягненні 76750,00 грн попередньої оплати, 3000,00 грн штрафу підтверджуються матеріалами справи, а відтак позов підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України , покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44 , 49 , 82 - 85 ГПК України , суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Юг-Зіхер" (08123, Київська обл., с. Личанка, вул. Центральна, 64; ідентифікаційний код 33330577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце-Україна" (47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Байківці, вул. 15-го Квітня, 7; ідентифікаційний код 34419383) 76750 (сімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп. попередньої оплати, 3000 (три тисячі) грн 00 коп. штрафу, 1263(одна тисяча двісті шістдесят три) грн 07 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.03.2017

Суддя В.М. Антонова