Рішення

від 13.03.2017 по справі 911/433/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 911/433/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Сімекс зооветсервіс»

до Державного підприємства «Племінний завод «Плосківський»

про стягнення 6 567, 17 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 05.01.2015 № 5;

відповідач - не з'явився.

встановив:

До господарського суду Київської області звернулось Приватного підприємства «Сімекс зооветсервіс» (позивач) з позовом до Державного підприємства «Племінний завод «Плосківський» (відповідач) про стягнення 6 567, 17 грн., з яких: 3% річних в сумі 1 607,36 грн., інфляційних втрат в сумі 4 959,81 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за видатковими накладними, заборгованість по яким була стягнута на підставі рішення господарського суду Київської області від 12.02.2014 у справі № 911/4798/13. Зважаючи, що вказане рішення не виконане та заборгованість не сплачена, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 17.07.2015 по 07.02.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2017 було порушено провадження у справі № 911/433/17 та призначено до розгляду на 13.03.2017.

В судове засідання 13.03.2017 відповідач не направив свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 07450 0007291 0.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 13.03.2017 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

13.03.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 12 лютого 2014 року у справі №911/4798/13, яке набрало законної сили 27 лютого 2014 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Сімекс зооветсервіс» до Державного підприємства «Племінний завод «Плосківський» задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Племінний завод «Плосківський» на користь Приватного підприємства «Сімекс зооветсервіс» 34249,08 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Зважаючи на те, що рішення у справі №911/4798/13 виконано не було, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 12 лютого 2014 року по 16 липня 2015 року , вимоги щодо стягнення яких було задоволено частково та за вказаний період стягнуто з Державного підприємства «Племінний завод «Плосківський» на користь Приватного підприємства «Сімекс зооветсервіс» - 1463 грн. 80 коп. 3% річних, 25207 грн. 32 коп. інфляційних втрат (справа № 911/3250/15).

У зв'язку з тим, що заборгованість відповідача в сумі 35 969,58грн. перед позивачем на даний час залишилася неоплаченою, Приватне підприємство „Сімекс зооветсервіс» , з посиланням на норми ст. 625 ЦК України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4 959,81 грн. інфляційних втрат та 1 607, 36 грн. трьох процентів річних за період з 17.07.2015року по 07.02.2017року включно.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Оскільки має місце невиконання відповідачем грошових зобов'язань, встановлене рішенням господарського суду, позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за період з 17.07.2015 по 07.02.2017 в сумі 4 959,81 грн. та 1 607,36 грн. відповідно.

Згідно норм статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем за період з 17.07.2015 по 07.02.2017 року на суму основного боргу 34 249,08 грн., за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга Закон , з урахуванням вимог чинного законодавства, встановив, що поданий позивачем розрахунок інфляційний втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 4 959, 81 грн. та 1 607, 36 грн. відповідно.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Племінний завод «Плосківський» (07450, Київська обл.., Броварський р-н, с. Плоске, вул. Жовтнева, 2, код 00849652) на користь Приватного підприємства «Сімекс зооветсервіс» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Гостинна, 15, код 33962400) - 1607 (одну тисячу шістсот сім) грн. 36 коп. 3% річних, 4 959 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп. інфляційних втрат та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 14.03.2017

Суддя О.В. Щоткін