Рішення

від 14.03.2017 по справі 922/4744/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р.Справа № 922/4744/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Малин до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТПОСТАЧ", м. Харків про стягнення 78769,94 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТПОСТАЧ" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 78769,94 грн.

В обгрунтування позову позивач, зокрема посилається на те, що на підставі рахунку на оплату № 186/2 ХАР від 16.06.2015 позивач здійснив попередню оплату товару, проте на вимогу позивача здійснити поставку товару або повернути сплачені за товар грошові кошти, відповідач не відповів, суму попередньої оплати в розмірі 78769,94 грн. не повернув.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 грудня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07 лютого 2017 року о 11:20 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2017 року розгляд справи відкладено на 20 лютого 2017 р. о 12:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 лютого 2017 року розгляд справи відкладено на 28 лютого 2017 р. о 11:00 год.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області № 180 від 27 лютого 2017 року, у зв'язку з відсутністю повноважень судді Доленчука Д.О. призначено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді Чистяковій І. О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року розгляд справи відкладено на 14 березня 2017 р. о 12:20 год.

Позивач в призначене судове засідання не з'явився, проте до суду 13 березня 2017 р. надійшла заява (вх. №8545) від імені позивача, в якій він просить суд розглядати справу без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи те, що дана заява надійшла до суду факсимільним зв'язком та не має необхідних реквізитів (зокрема, електронного цифрового підпису), а отже не може вважатись оригіналом або належним чином засвідченою копією, як того вимагає чинне процесуальне законодавство та вимоги діловодства господарських судів, суд залишає дану заяву без розгляду.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копії ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслані на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61204, м. Харків, просп. Людвига Свободи, 50-В, проте копія ухвали про порушення провадження у справі була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання".

Копію ухвали господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року про відкладення розгляду справи, згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, було повернуто за зворотньою адресою: через не запит.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

У п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТПОСТАЧ" (відповідач) виникли правовідносини поставки.

Так, 17.06.2015 згідно платіжного доручення № 91 (а.с. 9) позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТПОСТАЧ" грошові кошти в сумі 78769,94 грн.

У вказаному платіжному дорученні в графі призначення платежу було вказано: "Оплата за шини зг. рах. №186/2 ХАР від 16.06.2015р. У сумі 65641,62 грн., ПДВ-20% 13128,32 грн.".

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до відповідача з вимогою від 27.10.2015 про поставку товару у семиденний термін від дня отримання цієї вимоги або повернути грошові кошти сплачені в якості передплати за товар в сумі 78769,94 грн. (арк.130).

Вищенаведену вимогу було надіслано на адресу відповідача 29.10.2015, про що свідчить опис вкладення та фіскальний чек (арк.12).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату позивачу в сумі 78769,94 грн. не повернув, що і стало підставою останнього для звернення до суду з позовом.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати товару в розмірі 78769,94 грн., проте не передав товар у встановлений у надісланій на його адресу вимозі строк, а також не повернув суму попередньої оплати товару на вимогу позивача, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми одержаної попередньої оплати товару в розмірі 78769,94 грн. правомірна та обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 181, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, 54, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МЕТПОСТАЧ" (61204, м. Харків, просп. Людвига Свободи, 50-В, код ЄДРПОУ 39301287) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (11600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму попередньої оплати в розмірі 78769,94 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.03.2017 р.

Суддя І.О. Чистякова