Рішення

від 06.03.2017 по справі 922/203/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р.Справа № 922/203/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ КБ "Приватбанк", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю + "Ворлд Стрім", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 11.01.2017р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро, звернувся до господарського суду Харківської області позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім", м. Харків, в якому просить суд зобов'язати ліквідаційну комісію/ліквідатора ТОВ "Ворлд Стрім" при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу, включити до нього відомості про майнові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк", у розмірі 127624,30 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.02.2017р. об 11:45 год.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2017р. розгляд справи відкладався на 06.03.2017р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 06.03.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 7669), які судом долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. На адресу суду повернулась ухвала суду від 12.01.2017р., з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Вищезазначена ухвала була направлена на адресу: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім", належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04.09.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" (відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Згідно Заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), ОСОБА_2, що розмішені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 04.09.2013 р. (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Згідно з умовами договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Відповідно до 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок №26004050258210 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Розділом 3.1.1, 3.2.2 умов регламентований порядок кредитною послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" позивач надає для використання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк" (далі по тексту - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "Приватбанк" заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "Приватбанк", як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник та одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п.3.2.2.1. умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов) зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках.

Після отримання ПАТ КБ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Internet Bankinkang Приват-24 офіційний канал зв'язку між ОСОБА_2 та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91, Умов), ПАТ КБ "Приватбанк" розглядає ії на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2. умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода надання фінансового інструментую сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 р. Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Після укладання договору відповідач почав користуватись "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами і підтверджується, виписками по рахунках відповідача.

Згідно п.3.2.2.2.7.5 умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язань, передбаченого "Умовами", змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання за договором, позивач виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитний ліміт в розмірі 29493,97 грн.

Прострочена заборгованість на рахунку відповідача з'явилася 19.12.2013 р. і мала була бути погашена в момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, тобто відповідач порушив у мови договору.

Відповідно до п. 3.2.2.2. умов у разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Загальна заборгованість відповідача за договором банківського обслуговування від 04.09.2013р., станом на 12.09.2016р., склала 127624,30 грн., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 29493,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 46358,90 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 51771,43 грн.

Позивачу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стало відомо, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" (ЄДРПОУ 37103132) з 24.12.2015р. перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням.

У зв'язку з викладеними обставинами, 03.11.2016р. позивач направив на адресу відповідача заяву про визнання грошових вимог позивача до відповідача в сумі 127624,30 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошових зобов'язань за договором банківського обслуговування від 04.09.2013р.

Як зазначає позивач, відповідач ніяким чином на вказану заяву позивача не відреагував, грошові вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу не включив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін, зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 04.09.2013р.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором банківського обслуговування б/н від 04.09.2013р. в розмірі 127624,30 грн., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 29493,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 46358,90 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 51771,43 грн.

Щодо вимоги про зобов'язання ліквідаційну комісію/ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" при затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 127624,30 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Згідно статті 105 ЦК України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" (ЄДРПОУ 37103132) з 24.12.2015р. перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням.

Як зазначає позивач, він дізнався про знаходження відповідача в стані припинення 12.09.2016р., після чого, в порядку ст. 105 ЦК України, звернувся до відповідача з заявою про визнання грошових вимог позивача, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошових зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 04.09.2013р.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс , який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. ( ч.1 ст.111 ЦК України)

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи ( ч.1 ст.111 ЦК України)

При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 112 ЦК України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Оскільки позивачем не було отримано від відповідача повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог, то строк передбачений ч. 5 ст. 112 ЦК України не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки вимоги позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" не можуть вважатися погашеними, а право на визнання вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" є таким, що підлягає судовому захисту.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вже було встановлено судом, позивачем було направлено голові ліквідаційної комісії відповідача заяву з кредиторськими вимогами 03.11.2016р.

Як свідчать матеріали справи, дана заява була повернута позивачу із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За вимогами ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

У зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду з даним позовом 10.01.2017р. року, що підтверджується штампом канцелярії господарського суду, а заява позивача з кредиторськими вимогами була повернута без вручення 09.12.2016 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, заявлені в межах строку для подання відповідної заяви до голови ліквідаційної комісії.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, беручи до уваги існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором банківського обслуговування б/н від 04.09.2013р., суд приходить висновку, що вимоги про зобов'язання ліквідаційну комісію/ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" при складенні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 127624,30 грн., є законними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, тому такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014 року по справі № 908/1735/13.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати ліквідаційну комісію/ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 37103132) при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу, включити до нього відомості про майнові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) в розмірі 127624,30 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Стрім" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 37103132) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Повне рішення складено 09.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/203/17