Постанова

від 13.03.2017 по справі 904/9812/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017 року                     Справа № 904/9812/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередко А.Є.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року у справі №904/9812/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно – промислова компанія «ТЕРРА» м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 77 139,21 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року у даній справі (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "ТЕРРА" суму основної заборгованості 25 000,00 грн., три відсотки річних у розмірі 2 352,74грн., інфляційних втрат у розмірі 25 169,77 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 264,84грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване не виконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати за послуги, простроченням строків передбачених умовами договору, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Щодо суми пені нарахованої позивачем встановлено, що позивач звернувся з даним позовом поза межами річного строку позовної давності для стягнення пені.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариство «ДНІПРОВАЖМАШ», (відповідач) із апеляційною скаргою, вважає, що дане рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача посилався на те, що відповідно до Специфікації № 3 від 08.10.2013 до Договору сторони погоди; проведення комплексу робіт, встановили строк надання послуг: закінчення робіт і пізніше 16.10.2013 з урахуванням погодних умов та строгим дотриманням технології, в той же час, роботи були виконані лише 29.10.2013, про що свідчить акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 16 від 29.10.2013. Також, зауважує на тому, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим порівняно з вартістю послуг, строк надання яких ТОВ ТПК "ТЕРРА" було прострочено.

13.03.2017 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Учасники апеляційного провадження в судове засідання не з'явилися, про дату та час і місце засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою канцелярії на ухвалі від 27.02.2017р., тобто завчасно. Суд вважає, що вжив усі заходи для їх повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з наявних у справі документів, 19.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі – Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "ТЕРРА" (далі – Виконавець) укладено договір послуги №45/1908.

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець зобов'язується виконати по запиту замовника роботи, відповідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору, а замовник – прийняти та сплатити їх, на умовах договору.

Згідно з п.2.1 договору, обсяги та вид виконаних робіт погоджуються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору та підписується обома сторонами.

Пунктом 4.1 договору, сторонами погоджено, що вартість виконаних робіт обговорюється у відповідних специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Розрахунки за договором між виконавцем та замовником здійснюються на умовах, погоджених в специфікаціях до договору. (пункт 4.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору, загальна вартість договору складається із вартості специфікації, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1 договору, строки виконання робіт: не більше 10 календарних днів, з моменту здійснення передплати.

Пунктом 10.1 договору, визначено, що даний договір вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.13.

08.10.13 Сторонами укладено специфікацію №3 до договору №45/1908 від 19.08.13, згідно з якою сторони погодили виконання комплексу робіт по антикорозійному захисту засобів кріплення та утримання РН 8К11, 8К99 и 11К68 із зачисткою поверхні на площадці виставкового комплексу „Парк ракет” (усунення технологічних дефектів, ручна та механічна зачистка, шпаклювання, ґрунтування, фарбування), всього загальною вартістю з ПДВ 25 000,00грн.

Строки надання послуг: закінчення робіт на пізніше 16.10.2013, з урахуванням погоджених умов та з строгим дотриманням технологів.

Відповідач зауважує на тому, що робота позивачем була виконана лише 29.10.2013, про що свідчить наявний в матеріалах справи та підписаний сторонами акт здачі – приймання робіт (надання послуг) №16 від 29.10.13.

Але, підписуючи акт здачі- приймання робіт (надання послуг) відповідач не заперечив та прийняв виконані позивачем роботи підписавши без зауважень.

Умови оплати: 100% - оплата вартості послуг за ціною, визначеною в специфікації, протягом 5 банківських днів після виконаних робіт та підписання акту приймання-передачі.

Таким чином, заборгованість становить 25 000,00грн.

Доказів оплати відповідачем не надано.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату за договором не здійснив, перевіривши наданий позивачем розрахунок в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, прийшов до висновку про його вірність; відхилив наведені відповідачем обставини, як такі, що не звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання.

Перевіряючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, також вказавши, що наведені відповідачем доводи не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Судова колегія зазначає, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Водночас за приписами частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом предметом спору у даній справі є стягнення суми основного боргу за договором про надання послуг, тобто, грошового зобов'язання відповідача, а також суми донарахувань на основний борг відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, відтак, посилання скаржника на статтю 614 Цивільного кодексу України, як на підставу для звільнення від виконання грошового зобов'язання з передбаченими законодавчо нарахуваннями на нього є безпідставним.

Також з доводів відповідача про причини невиконання грошового зобов'язання не вбачається, що він вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань у повному обсязі.

Відтак, встановивши прострочення виконання грошового зобов'язання з огляду на приписи вищевказаних норм права та умов договору, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на прострочення кредитора щодо виконаних робіт не звільнює боржника від обов'язку щодо їх оплати.

Щодо посилання на надмірно великий розмір штрафних санкцій, скаржник не наводить обставин і не надає доказів того, що мають бути враховані інтереси боржника. Крім того, місцевим господарським судом не приймалось рішення про їх стягнення, відмовивши у їх стягнені через пропуск строку позовної давності. Наразі стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту кредитора і компенсацією йому від знецінення грошових коштів, а не санкціями за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи наведене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року у справі №904/9812/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року у справі №904/9812/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст складений 14 .03.2017 року.

Головуючий суддя                                                            Л.М. Білецька

Суддя                                                                                Ю.Б. Парусніков

Суддя                                                                                А.Є. Чередко