Рішення

від 07.03.2017 по справі 510/199/17

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/199/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2017 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

за участю: секретаря Фурсовой А.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягала, просила розглянути справу без її участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 24.01.2015р.; копія заяви ОСОБА_2 про відмову від спадщини від 24.01.2015р.; копія свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5; копія архівного витягу із запису акту реєстрації шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7, померлого 21.09.1996р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_8, померлої 07.01.2015р.; копія свідоцтва про одруження між ОСОБА_9 та ОСОБА_10; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2006р.; копія витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 19.06.2006р.; копія технічного паспорту на житловий будинок № 111 по вул. Гагаріна в с. Котловина Ренійського району; копія рішення Котловинської сільської ради Ренійського району № 43 від 08.12.1993р.; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV-ОД № 066584; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.10.2016р. із кадастровим планом земельної ділянки; копія довідки відділу Держгеокадастру у Ренійському районі від 31.10.2016р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач є онукою ОСОБА_9, померлого 21.09.1996р. та ОСОБА_8 померлої 07.01.2015р. За життя ОСОБА_9 належала ? частина житлового будинку із надвірним спорудами № 11 по вул. Гагаріна в с. Котловина Ренійського району.

На випадок смерті ОСОБА_9 не розпорядився належним йому майном, заповіт не залишив. Спадкоємцями першої черги після його смерті були його донька ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_8 У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини ніхто із спадкоємців не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, проте його дружина ОСОБА_8 прийняла спадщину фактично, вступом в управління та володіння спадковим майном в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р.

07.01.2015р. померла бабуся позивача - ОСОБА_8 За життя їй належали: земельна ділянка на підставі державного акту на право приватної власності за землю серії ІV-ОД № 066584 та житловий будинок із надвірним спорудами № 11 по вул. Гагаріна в с. Котловина Ренійського району (1/2 частина будинку належала їй на праві власності, іншу ? частину будинку прийняла після смерті чоловіка, але юридично її не оформила). Після її смерті відкрилась спадщина на зазначене майно. За життя вона не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила. Тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги після її смерті була її донька - відповідач ОСОБА_2, яка спадщину не прийняла після смерті матері, більш того відмовилась від неї. У зв'язку із відсутністю інших спадкоємців позивач як онука ОСОБА_8 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок та нормативно грошової оцінки земельної ділянки, про що нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_8 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на житловий будинок та на земельну ділянку, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_8 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. ОСОБА_9 помер 21.09.1996р. (тобто до набрання чинності ЦК України 2003р.), а бабуся позивача - ОСОБА_8 фактично прийняла спадщину після його смерті, данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місто, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Як передбачено ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР 1963р. при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, інший з подружжя та батьки померлого.

Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1, 2 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, бабуся позивача була спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка. Вона у передбачений законом строк не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, проте на момент смерті ОСОБА_9 мешкала разом із ним, вступила в управління та володіння спадковим майном, що належала померлому чоловіку. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця.

Таким чином, бабуся позивача ОСОБА_8 прийняла спадщину в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. після смерті чоловіка ОСОБА_9, однак, вона не встигла юридично її оформити.

07.01.2015р. ОСОБА_8 померла. Спадкові відносини після її смерті регулюються положеннями ЦК України 2003р.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України 2003р. спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом першої черги, яка спадщину не прийняла після смерті матері, більш того відмовилась від неї. У встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 подала до нотаріусу позивач ОСОБА_1 Інших спадкоємців, які б мали обов'язкову частку у спадщині немає. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, з причин відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок та нормативно грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушена звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст.ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., ст. ст. 15, 328, 1217, 1261, 1269, 1270 ЦК України 2003р., -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

житловий будинок із надвірним спорудами (окрім самовільно збудованих) № 11 по вул. Гагаріна в с. Котловина Ренійського району;

земельну ділянку площею 2,10 га (кадастровий номер 5124181200:01:002:0531), розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ІV-ОД № 066584 про право приватної власності на землю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник