Ухвала

від 15.03.2017 по справі 288/672/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/672/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 19 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни (обміну) земельних ділянок недійсним

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним договір міни (обміну) земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 та кадастровим номером НОМЕР_2 від 20 червня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Камянського районного нотаріального округу Черкаської області Богдановою Г.Ю. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 листопада 2011 року є власником земельної ділянки площею 3.1862 га, яка розташована на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області. У червні 2013 року представником ТОВ Олімп-Агро їй було запропоновано укласти договір оренди вказаної земельної ділянки, на що вона погодилась, і 20 червня 2013 року в м. Кам'янка Черкаської області підписала з відповідачкою договір. Зазначила, що на початку 2016 року випадково дізналась, що підписала не договір оренди земельної ділянки, а договір міни (обміну) земельних ділянок. Оскільки вона не мала наміру проводити обмін своєї земельної ділянки, площею 3.1862 га, яка розташована на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області на земельну ділянку площею 0.0500 га, яка розташована на території Лубенської сільської ради Камянського району Черкаська області, просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано договір міни (обміну) земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 та кадастровим номером НОМЕР_2 від 20 червня 2013 року, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Камянського районного нотаріального округу Черкаської області Богдановою Г.Ю. недійсним. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваний правочин суперечить мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, оскільки укладення договору міни (обміну) земельних ділянок прямо передбачено нормами Земельного кодексу України. Крім того вказує, що суд при прийнятті рішення керувався не законом, а правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі 6-464цс16, що є судовою практикою та не може підмінювати собою закон, якому вона прямо суперечить.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору міни земельних ділянок, суд першої інстанції правильно зазначив, що сторонами було порушено накладений законодавством мораторій на відчуження таких земельних ділянок сільськогосподарського призначення та, застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини обгрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позову, визнавши недійсним договір міни (обміну) земельних ділянок від 20 червня 2013 року.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 листопада 2012 року серії ВТВ № 152023 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3.1862 га, що розташована на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер1824781200:01:0010138 /а.с.8,9/.

27 травня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ Олімп Агро , уклали Договір оренди землі, на підставі якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою Великолісовецька сільська рада Попільнянського району Житомирської області. В оренду передано земельну ділянку загальною площею 3.1862 га, строком на 49 років, орендна плата вноситься в розмірі 5 % на рік від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3626 гривень 00 копійок /а.с.59-61/.

Відповідно до інформації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки № Г-629/0-815/6-16 від 13 жовтня 2016 року, вартість зазначеної земельної ділянки становить 108717,35 гривень /а.с.58/.

Згідно видаткового касового ордеру від 21 червня 2013 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ Олімп Агро орендну плату в розмірі 22 303грн /а.с.57/.

Судом також установлено, що відповідно до Договору міни (обміну) земельних ділянок, укладеного в м. Кам'янка Черкаської області 20 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Богдановою Г.Ю. Камянського районного нотаріального округу Черкаської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, міняють (обмінюють) (передають у власність один одному) належне їм на праві приватної власності нерухоме майно, а саме ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0.0500 га, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Камянський район Лубенська сільська рада, передану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, а ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 3.1862 га, що знаходиться за адресою: на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 /а.с.10/.

В результаті міни (обміну), який здійснюється за цим договором, сторони набувають право власності на земельні ділянки: ОСОБА_1 - на земельну ділянку площею 0.0500 га, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Камянський район Лубенська сільська рада, передану для ведення особистого селянського господарства, а ОСОБА_2 - на земельну ділянку площею 3.1862 га, що знаходиться за адресою: на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цю міну (обмін) сторони здійснили без оплати.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції правильно визначився з нормами матеріального права.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано керувався постановою Верховного Суду України, постановленою 12 жовтня 2016 року у складі двох палат - у цивільних і адміністративних справах, № 6-464цс16, у якій висловлено правову позицію щодо застосування норм права, на які поширюються спірні правовідносини.

Так, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1і 2 ч.1 ст. 355 цього Кодексу, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на нормах закону, а на судовій практиці, яка, на думку представника відповідача ОСОБА_3, прямо суперечить закону, є безпідставними.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підстави недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано керувався п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу щодо заборони купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до вимог закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Приписами ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належу йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

З роз'яснень п.п. 3, 5 рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 вбачається, що власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву.

Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до Земельного Кодексу України і діє на теперішній час.

Законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або як землі для ведення сільського господарства.

Право на обмін земельних часток (паїв) можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю.

Законодавець не закріпив у Земельному Кодексі України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.

Верховний Суд України у зазначеній вище постанові від 12 жовтня 2016 року у справі №6-464цс16 висловив правову позицію про те, що обміняними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд висловлював і раніше, у своїх постановах від 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14 та від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15.

Як встановлено судом першої інстанції за умовами договору міни позивач ОСОБА_1, власник земельної ділянки площею 3.1862 га, отриманої на підставі Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , передала у власність належну їй земельну ділянку в обмін на земельну ділянку ОСОБА_2, яка набула право власності на земельну ділянку площею 0.0500 га, для ведення особистого селянського господарства не за рахунок земель, виділених на частку (пай).

Встановивши, що земельні ділянки, обмін яких було здійснено, не знаходяться в єдиному масиві, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а розташовані в різних районах та областях, а саме Попільнянському районі Житомирської області та Камянському районі Черкаської області, відповідно, мають різне цільове призначення, договір міни (обміну) земельних ділянок від 20 червня 2013 року укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) та з порушенням вимог Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , що є підставою для визнання його недійсним, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не впливають на правильність його прийняття.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді