Рішення

від 27.02.2017 по справі 357/13782/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13782/16-ц

2/357/483/17

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 лютого 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква в залі суду № 5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП рекламно-комерційного центру Абсолют-Плюс , спільного українсько-польського підприємства в формі ТОВ Модерн-Експо , третя особа : Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 26.03.2008 року між ПП рекламно-комерційним центром Абсолют-Плюс та АКІБ УкрСиббанк було укладено кредитний договір за яким ПП рекламно-комерційний центр Абсолют-Плюс отримав в позику 858 000 грн., а в якості забезпечення зобов'язання за цим договором, позичальник передав в іпотеку нежитлову будівлю, літ. Б площею 106,9 кв.м. по АДРЕСА_1. 12.05.2016 року позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором від 26.03.2008 р. з усіма додатковими угодами та додаткам та за договором іпотеки, що підтверджено Договором №52\ФК-16 відступлення права вимоги. Позивач набув права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором і оскільки іпотека виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, то позивач бажав задовольнити свої вимоги шляхом набуття права вланссоті на предмет іпотеки, однак згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, - на предмет іпотеки було накладено арешт 04.12.2013 року державним виконавцем міськвідділу ДВС Білоцерківського МУЮ, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 36012295, а державна реєстрація іпотеки відбулася 03.04.2008 року Позивач зазначає, що арешт, який було накладено за постановою про арешт від 04.12.2013 року та внесене головним державним виконавцем Літвінчуком Д,М. на майно, що передано в іпотеку позивачу порушує право позивача, як іпотеко держателя на переважене перед іншими кредиторами парво задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а тому ОСОБА_1 просить суд зняти арешт, який було накладено 04.12.2013 р.в межах ВП №36012295 на нерухоме майно, яке належить ПП рекламно-комерційному центру Абсолют-Плюс , а саме: нежитлову будівлю, літ Б , площею 106,9 кв.м по АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ОСОБА_1, згідно договору іпотеки від 26.03.2006 року.

Представник позивача, згідно довіреності, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідачі не направили в судове засідання своїх представників, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи, чи будь-яких інших клопотань суду не подавали.

Третя особа по справі свого представника в судове засідання не направила, про день та час розгляду справи були повідомлені належно.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 26 березня 2008 року між ПП рекламно-комерційний центр Абсолют-Плюс та АКІБ УкрСиббанк було укладено кредитний договір № 11322139000. Згідно з умовами цього договору АКІБ УкрСиббанк надав позичальнику кредит в сумі 858 000 грн., із сплатою 14,5 % річних за час фактичного користування кредитом, та позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі (а.с.6-11).

Встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між АКІБ УкрСиббанк та позичальником було укладено договір іпотеки від 26.03.2008 року, відповідно до якого позичальник передав у заставу належне йому на праві власності майно: нежитлову будівлю, літ. Б площею 106,9 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

Встановлено, що 12.05.2016 р. між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ ТКД Факторинг було укладено Договір факторингу №12\05 (а.с.16).

Встановлено, що 12 травня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ТКД Факторинг було укладено Договір №52/ФК-16 відступлення права вимоги (а.с.14).

Відповідно до умов (п. 1.1.) цього Договору, відступлення права вимоги, ТОВ ТКД Факторинг передає, а ОСОБА_1 приймає права вимоги за Кредитним договором №11322139000 від 26 березня 2008 року ( з усіма додатковими угодами та додатками до нього), укладений між АКІБ УкрСиббанк ( з 18.09.2009 р. - АТ УкрСиббанк ) та ПП РКЦ Абсолют-плюс ЄДРПОУ 32215289, кредитором за яким є ТОВ ТКД Факторинг на підставі Договору факторингу №12/5 від 12 травня 2016 року, в межах частини боргу за кредитним договором у розмірі 1 619 187,40 гривень.

Відповідно до пункту 2.1. Договору відступлення права вимоги, права вимоги за Кредитним договором, вважаються переданими з моменту сплати ОСОБА_1 на користь ТОВ ТКД Факторинг коштів в сумі 80 959,37 гривень. ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ ТКД Факторинг кошти в сумі 80 959,37 гривень, що підтверджується квитанцією № 14 від 12 травня 2016 року. (а.с.15).

Встановлено, що 12 травня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ТКД Факторинг було укладено договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. від 26 березня 2008 року за реєстровим №1109, договір відступлення права вимоги посвідчений 12 травня 2016 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №917.

Відповідно до пункту 2.1. Договору відступлення права вимоги за Договором іпотеки, право вимоги за Іпотечним договором вважаються переданими з моменту переходу від ТОВ ТКД Факторинг до ОСОБА_1 прав вимоги, що є предметом Договору відступлення права вимоги №52/ФК-16 від 12.05.2016 року.

Встановлено, що Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта будівництва, за №58977964 від 12.05.2016 року на Предмет іпотеки накладено арешт 04.12.2013 року державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Літвінчук Д.М., відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер ВП № 36012295.

Встановлено, що арешт було накладено в інтересах Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю Модерн-Експо відповідно до постанови про накладення арешту ВП № 36012295 від 04.12.2013 року, яка винесена державним виконавцем Літвінчуком Д.М.

При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ч. ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава за своєю природою несе забезпечувальну (гарантійну) функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору (заставодержателю) задоволення його вимог за рахунок певного, зазделегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього невиконаних зобов'язань перед іншими кредиторами, які виникли після виникнення права застави.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Іпотека виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору- іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, зазделегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.

Відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття прав власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога Іпотекодержателя, втрачають чинність.

З встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 набув права вимоги за кредитним Договором №11322139000 від 26 березня 2008 року, та іпотечним договором від 26 березня 2008 року. І, в даному випадку, пріоритетне право позивача, щодо предмету іпотеки зареєстровано та виникло раніше ( 03.04.2008 року), ніж накладення арешту на майно боржника, згідно постанови державного виконавця від 04.12. 2013 року в межах ВП №36012295 .

Представник позивача суду пояснив, що ОСОБА_1 з метою реалізації своїх прав кредитора (іпотекодержателя) та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, іпотекодержателем 09.11.2016 року в порядку передбаченому статтею 35 Закону України Про іпотеку направив боржнику вимогу про усунення порушення, в якій повідомлялося, що у випадку непогашення ПП рекламно-комерційний центр Абсолют-Плюс в повному обсязі заборгованості за кредитним договором №11322139000 від 26 березня 2008 року у розмірі 1 619 187,40 гривень, позивач вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. 26.03.2008 року за реєстровим №1109. Але боржником на момент звернення до суду вимога не виконана заборгованість не погашена, однак на даний час позивач не може реалізувати належне йому право на позасудове врегулювання спору, оскільки наявність арешту на майно, що знаходиться в іпотеці, порушує право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.6 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відмовляється в державній реєстрації прав на нерухоме майно, при наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на це нерухоме майно.

Згідно пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 03 червня 2016 року №5 Про судову практику у справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідно до статті 51 Закону України Про виконавче провадження для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів , які не є заставодержателями , виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Відповідно ч. 6 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Згідно ч.1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження встановлено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця сум коштів, стягнених з боржника ( у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст.61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, наявність арешту накладеного 04.12.2013 року Головним державним виконавцем Літвінчуком Д.М., на майно яке передано в іпотеку позивачу порушує право позивача ОСОБА_1, як іпотеко держателя, на переважне перед іншими кредиторами право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом, позасудового врегулювання на підставі договору, яке встановлене статтями 1, 36 Закону України Про іпотеку .

Позивач не ставить вимогу про відшкодування йому судових витрат.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.3,51,59 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 3,4,37 Закону України Про іпотеку , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,ст.ст. 10, 60, 88, 212 - 215,224-226, 296 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту, накладеного 04.12.2013 року Головним державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ Літвінчуком Д.М. в межах ВП № 36012295 Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (номер запису про обтяження 4201784), - нерухоме майно : нежитлову будівлю, літ. Б , площею 106,9 кв.м., адреса АДРЕСА_1, що належить ПП рекламно-комерційному центру Абсолют-Плюс , та що перебуває в іпотеці ОСОБА_1.

Судові витрати залишити а позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О. Я. Ярмола