Ухвала

від 06.03.2017 по справі 752/20712/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Ладного І.О.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Ігнатюка І.В. та накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД , перелік якого зазначено в клопотанні прокурора.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявності підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на незаконність постановленого судом рішення, оскільки на його думку відсутні правові підстави для накладення арешту на майно. Так апелянт зазначає, що клопотання слідчого і додані до нього матеріали не містять даних які б підвереджували, що арештоване майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 170 КПК України. Зокрема представник вказує, що посадовим особам ТОВ ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД не повідомлено про підозру, дане товариство є добросовісним набувачем майна, яке зазначено в клопотанні прокурора, а також це майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому не може бути використано як доказ в кримінальному провадженні.

Також, апелянт посилається на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копія постановленого судом рішення на адресу останнього не надсилалася.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію судового рішення представник останнього отримав 13 лютого 2017 року, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо своєчасності оскарження постановленого судом рішення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як вбачається з наданих суду матеріалів слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000558 від 02 червня 2016 року за підозрою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку травня 2016 року ОСОБА_3, перебуваючи на посаді Голови Правління ПАТ Банк Михайлівський , будучи службовою особою, яка постійно виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, з метою розтрати коштів ПАТ Банк Михайлівський , вступив у попередню змову із заступником голови правління ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами, спільно з якими розробив злочинний план, що полягав у виведенні активів з банку та подальшому його доведенні до неплатоспроможності. Так, ОСОБА_3 виконуючи свої службові обов'язки достовірно знав про скрутне фінансове становище ПАТ Банк Михайлівський та про те, що ТОВ Інвестиційно-розрахунковий цент є пов'язаною з ПАТ Банк Михайлівський особою. Незважаючи на це, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України № 917/БТ від 22 грудня 2015 року із наступними змінами, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та невстановленими досудовим слідством особами, реалізував злочинну схему.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що пов'язаною з ПАТ Банк Михайлівський юридичною особою є ТОВ ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД . Кінцевим бенефіціарним власником даного товариства є ОСОБА_5

В рамках даного кримінального провадження прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ТОВ ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Дослідивши доводи клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України та прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на вказане в ньому майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, та вважає, що надані матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

В ході апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було встановлено, що оскаржувана ухвала постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зокрема ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, а саме з метою конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, за наявності підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначати покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Кримінальне провадження № 42016100000000558 відкрито за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1 КК України.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відносно ТОВ ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 5 ст. 191 КК України. Дане товариство є юридичною особою, відносно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування відносно вказаного товариства такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та спростовуються вище наведеним.

Що стосується посилань представника на відсутність належних доказів причетності ТОВ ТЕХЕНЕРГОДРЕЙД до кримінального правопорушення, то слід зазначити, що слідчий суддя, суд, на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Ігнатюка І.В. та накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД , перелік якого зазначено в клопотанні прокурора, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/1283/ 2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїМирошниченко О.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.