Рішення

від 16.03.2017 по справі 904/1218/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2017 Справа № 904/1218/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргідробудпроект", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбудгруп", смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 156788,00 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №7 від 06.06.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргідробудпроект" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбудгруп" (далі - відповідач), у якому заявило вимогу про стягнення боргу у сумі 121904,00 грн, пені у сумі 19803,97 грн, 3% річних у сумі 2667,28 грн та інфляційних нарахувань у сумі 12412,75 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди транспортного засобу з екіпажем № 16, укладеного між сторонами 12.03.2015.

15.02.2017 позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 159699,03 грн, що складається з: 121904,00 грн основного боргу, 19803,97 грн пені, 3128,17 грн 3% річних та 14862,89 інфляційних. Дану заяву судом прийнято до розгляду.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав, своїм правом на участь у судовому засіданні, яке відкладалося за його клопотанням, не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене суд керується ч. 1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Згідно інформації з сайту УДППЗ "Укрпошта" (http://ukrposhta.ua) за результатами відстеження поштових відправлень за їх штрихкодовими ідентифікаторами, поштові відправлення ухвал суду від 09.02.2017 №4903807474558 та від 23.02.2017 №4903807538050 були отримані особисто відповідачем 16.02.2017 та 28.02.2017.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній та додатково поданими матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргідропроект" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомбудгруп" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем №16 (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування технологічний транспортний засіб - екскаватор JCB JS330, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб).

Відповідно до пункту 1.2 договору орендодавець також надає орендарю послуги по управлінню та технічній експлуатації транспортного засобу; управління та технічна експлуатація транспортного засобу здійснюються його екіпажем; витрати на утримання екіпажу (проживання, харчування, витрати на доїзд до/з місця експлуатації транспортного засобу) та оплату праці екіпажу несе орендодавець.

Транспортний засіб, зазначений у п. 1.1 договору, передається в оренду для його використання у підприємницькій діяльності орендаря (п. 1.3 договору).

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний передати транспортний засіб у придатному для використання стані протягом 3 календарних днів з моменту підписання цього договору, що підтверджується складанням акту приймання-передачі орендованого майна (додаток 1 до договору).

На виконання умов договору позивачем було передано в оренду відповідачу транспортний засіб, а саме - гусеничний екскаватор JCB 330, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 16.03.2015 (а.с. 63).

За умовами підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору орендар зобов'язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за користування транспортним засобом відповідно до цього договору.

Згідно пункту 3.1 договору орендна плата відповідно до умов цього договору становить 140040,00 грн з ПДВ - 23340,00 грн за місяць.

У відповідності до пункту 3.2 договору кількість робочих годин експлуатації транспортного засобу протягом однієї доби - 20 годин.

Пунктом 6.1 договору обумовлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 01.01.2016 року.

В подальшому додатковими угодами №№2-10 сторони щомісяця, починаючи з травня 2015, змінювали розмір орендної плати за договором.

Протягом березня-грудня 2015 року сторони належним чином виконували свої зобов'язання за договором, про що свідчать здійснені відповідачем у повному обсязі розрахунки за надані йому послуги оренди транспортного засобу на загальну суму 1033188,00 грн. Роздруківки відповідних платіжних доручень на загальну суму 1033188,00 грн за період з 16.03.2015 по 21.12.2015 містяться у матеріалах справи (а.с. 65-118).

У додатковій угоді №10 від 30.12.2015 сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 01.01.2017 (п. 2 додаткової угоди) та затвердити пункт 3.1 цього договору в наступній редакції: „Орендна плата відповідно до умов цього договору становить 155004,00 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотири гривні), в т.ч. ПДВ - 25834,00 грн. за місяць починаючи з 01.02.2016, орендна плата за січень 2016р. не нараховується.» (п. 1 додаткової угоди).

Як зазначає позивач, виконання договору у 2016 році відповідно до умов пунктів 1.2, 1.3 цього договору мало місце лише в лютому місяці. Згідно наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі 30.03.2016 орендований відповідачем транспортний засіб було повернуто позивачу (а.с. 64).

У пункті 3.3 договору сторони домовились, що орендна плата сплачується орендарем шляхом внесення щотижневого платежу за 7 робочих днів в сумі перерахунку за один робочий за кожний місяць окремо.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок по орендній платі перед позивачем за лютий 2016 у строк до 29.02.2016.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконав не в повному обсязі, сплативши лише 33100,00 грн. згідно платіжних доручень №410 від 06.01.2016 на суму 10000,00 грн та №552 від 03.06.2016 на суму 23100,00 грн. (а.с. 42-43).

У зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за договором становить 121904,00 грн (155004,00 грн - 33100,00 грн).

Доказів погашення заборгованості перед позивачем на момент розгляду справи відповідачем не надано.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (далі - Гк України) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 4.4 договору сторонами узгоджено, що орендар несе відповідальність у вигляді подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення здійснення оплати, передбаченої п. 3.1 договору.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 19803,97 грн за загальний період з 01.04.2016 по 31.08.2016, помилково визначивши, що строком виконання зобов'язання з оплати по оренді майна за лютий 2016 є 31.03.2016.

З огляду на порядок здійснення оплати, встановлений пунктом 3.3 договору, а саме - шляхом внесення щотижневих платежів за кожний місяць окремо, кінцевою датою оплати є останній день кожного місяця, тобто у лютому 2016 - 29.02.2016.

Отже, враховуючи приписи ст. 232 ГК України, датою завершення періоду нарахування пені у даному випадку є 29.08.2016. У зв'язку з чим пеня після перерахунку становить 19 597,47 грн (з 01.04.2016 по 29.08.2016).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно перевіреного судом розрахунку інфляційні нарахування становлять 2667,28 грн (за загальний період з квітня по листопад 2016), а 3% річних - 12412,75 грн (за період з 01.04.2016 по 12.12.2016).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбудгруп" (52005, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 39125904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргідробудпроект" (49070, м. Дніпро, вул. М. Грушевського, буд. 6; ідентифікаційний код 21853965) 121904,00 грн боргу, 19597,47 пені, 12412,75 грн інфляційних нарахувань, 2667,28 грн 3% річних та 2351,82 грн витрат по сплаті судового збору , видати позивачу наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засідання відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.03.2017 .

Суддя В.Д. Воронько