Рішення

від 09.03.2017 по справі 906/1266/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" березня 2017 р. Справа № 906/1266/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №2982/11-15 від 29.09.15р.

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 06.01.17р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Житомирській області (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Мархлевське" (смт. Довбиш, Баранівський район, Житомирська область)

про стягнення 698117,00 грн.

Строк розгляду спору продовжено по 08.03.17р. за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 06.03.17р. оголошувалась перерва до 09.03.17р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 698117,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 11.12.13р., претензію №116-46/8 від 23.12.13р., розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях по справі. Зазначив, що відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів застосовується розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановлений Податковим кодексом України на дату виявлення порушення. Нас час виявлення порушення розмір ставки складав -0,5249 грн. за куб. м. підземної води. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнав з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Разом з тим, не заперечував, що на час проведення перевірки ставка збору за спеціальне використання води становила -0,5249 грн. за куб. м. підземної води. Крім того, просив суд застосувати строк позовної давності, так як у позивача сплинув загальний строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.13р. Державною екологічною інспекцією у Житомирській області (позивач) проведено позапланову перевірку Комунального підприємства "Мархлевське" (відповідач) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства, під час якої виявлено ряд порушень чинного законодавства, про що 11.12.13р. складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 13-17). Зокрема, під час перевірки виявлено, що КП "Мархлевське" в період з 01.11.12р. по 11.12.13р. здійснювало забір води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

За вказаний період відповідачем було забрано та використано води в об'ємі 13300,00 м. куб. за відсутності дозволу на спецводокористування з підземного горизонту, що підтверджується довідками відповідача №95 та №96 від 11.12.13р. (а.с.18-19).

Слід зазначити, що 11.12.13р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відповідальних осіб відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, про що складено відповідні постанови про накладення адміністративного стягнення від 11.12.13р. (а.с.63-66).

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі хорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 11.12.13р. та у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 (з відповідними змінами і доповненнями), позивачем здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) на суму 698117,00 грн. (а.с. 11).

23.12.13р. позивач направив відповідачеві претензію №116-46/8 від 23.12.13р. з вимогою про відшкодування шкоди в розмірі 698117,00 грн. в місячний термін з моменту отримання претензії (а.с.10).

Однак, зазначена вище претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заподіяної шкоди в розмірі 698117,00 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Право на здійснення спеціального водокористування встановлено ст.49 Водного кодексу України. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

- державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, - у разі використання води водних об'єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ст.50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначається Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №321.

Проте, як суд зазначав вище, за результатами позапланової перевірки Комунального підприємства "Мархлевське" виявлено, що відповідач в порушення приписів статей 44 і 49 Водного кодексу України в період з 01.11.12р. по 11.12.13р. здійснював забір води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, про що складено відповідний акт (а.с.13-17).

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (ч.1 ст.111 Водного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду, про що суд зазначав вище.

У зв'язку з виявленим порушенням природоохоронного законодавства, позивачем відповідачу направлялась претензія №116-46/8 від 23.12.13р. з вимогою про відшкодування шкоди в розмірі 698117,00 грн. в місячний термін з моменту отримання претензії (а.с.10), про що суд вже зазначав вище.

Проте, зазначена вище претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів відшкодування заподіяних державі збитків суду не надав.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву, з огляду на наступне.

Відповідач посилається на те, що 01.10.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корал" та відповідачем було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення (а.с.73-74), відповідно до умов якого ТОВ "Корал" зобов'язується передати відповідачу в обслуговування артезіанську свердловину, резервуар водонапірний, очисні споруди, водомережу, каналізаційну мережу, а відповідач зобов'язаний використовувати вищевказане обладнання та споруди за призначенням та своєчасно здійснювати обслуговування споживачів.

Відповідач зазначає, що згідно з даним договором, ТОВ "Корал" здійснювало спецводокористування до 31.12.13р., тоді як КП "Мархлевське" вживало вичерпних заходів по отриманню дозволу на спеціальне водокористування.

Разом з тим, рішенням Довбиської селищної ради №333 від 10.10.12р. надано згоду на передачу на баланс відповідача - КП "Мархлевське" скважини, водонапірної башти, водогінної та каналізаційної мережі, очисних споруд (а.с.94).

Згідно з актом прийому-передачі (а.с.72), Комунальне підприємство "Мархлевське" 22.10.12р. прийняло на баланс артезіанську свердловину, резервуар водонапірний, очисні споруди, водомережу, каналізаційну мережу.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що у спірний період з 01.11.12р. по 11.12.13р. саме відповідач здійснював забір води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, оскільки вищевказані обладнання та споруди перебували на балансі КП "Мархлевське".

Щодо заяви відповідача стосовно пропуску позивачем строків позовної давності, то суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Згідно приписів ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як свідчать матеріали справи, 11.12.13р. позивачем проведено позапланову перевірку відповідача на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства, під час якої виявлено ряд порушень чинного законодавства, про що 11.12.13р. складено відповідний акт (а.с. 13-17).

23.12.13р. позивач направив відповідачеві претензію №116-46/8 від 23.12.13р. з вимогою про відшкодування шкоди в розмірі 698117,00 грн. в місячний термін з моменту отримання претензії (а.с.10).

Відповідач вищевказану претензію залишив без відповіді та без задоволення.

Таким чином, перебіг строку позовної давності почався в січні місяці 2014 р. (23.12.13р. (дата направлення претензії) + 1 місяць згідно претензії), і з зазначеного строку у позивача виникло право на пред'явлення даного позову до суду на протязі трьох років, тобто по січень 2017 р.

Разом з тим, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду 21.12.16р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції діловодної служби (канцелярії) господарського суду Житомирської області, вх. №1493/16.

Отже, позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 698117,00 грн. завданої навколишньому природному середовищу шкоди обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Мархлевське" (12724, Житомирська область, Баранівський район, смт. Довбиш, вул. Щорса, 20, код ЄДРПОУ 34325856) завданої навколишньому природному середовищу шкоди в розмірі 698117,00 грн. на р/р33111331700039 Хорошинського УК, спеціального фонду державного бюджету Довбишської сільської ради, ЗКПО 37573026, МФО 811039, код платежу 24062100 (Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності по Житомирській області), Довбишське УДКСУ, Банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Мархлевське", 12724, Житомирська область, Баранівський район, смт. Довбиш, вул. Щорса, 20, код ЄДРПОУ 34325856,

на користь Державної екологічної інспекції у Житомирській області, 10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А, код ЄДРПОУ 38035679:

- 10471,75 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 16.03.2017

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам