Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/732/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/732/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севіт груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корбер груп"

про стягнення 133 599,60 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Карпук С.М., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корбер груп" про стягнення 133 599,60 грн. за договором №193 від 16.12.2016 про надання транспортних послуг про перевезення вантажу в міжнародному автомобільному сполученні.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 60, офіс 2.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (фірма не знаходиться за даною адресою).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У задоволенні заяви про забезпечення позову суд відмовив за необґрунтованістю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальність Севіт груп та Товариством з обмеженою відповідальністю Корбер груп був укладений договір №193 про надання транспортних послуг про перевезення вантажу за маршрутом місто Суми (Україна) - місто Караганда (Казахстан) та договір - заявка № 19.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1.1 Договору №193 відповідач зобов'язується від свого імені та за винагороду за рахунок позивача виконати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевозкою вантажів, а також інших додаткових послуг пов'язаних з перевозкою вантажів.

Згідно з п. 2.3 Договору підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної визначеного зразка (ТТН/СМR) з відміткою вантажовідправника, перевізника (експедитора), одержувач вантажу та митних органів.

Згідно з п. 4.2.1, 4.2.2 Договору відповідач зобов'язується виконати перевезення або їх організувати по транспортним заказам позивача строго дотримуючись вимог, які в них знаходяться. Подавати під загрузку необхідний тип рухомого складу в технічно справному стані, забезпечений усіма необхідними для виконання перевозки документами.

Відповідно до договору - заявки №19 від 16.12.2016 ТОВ Корбер груп надає ТОВ Севіт груп транспортні послуги для перевезення вантажів за маршрутом місто Суми (Україна) - місто Караганда (Казахстан) на автомобілі марки Вольво держ.номер 893НСА13/61BNA 13 під керуванням водія Сейлауова Мейіржана.

Згідно договору-заявки №19 від 16.12.2016 на перевезення вантажу в міжнародному сполучення, в якому визначена сума фракту, форма та строк оплати - 266 599,60 грн. (50% передоплати по факту завантаження + 30% по вивантаженню + 20%, 3-4 дні по оригіналам документів), рахунок, акт, оригінал СМR, оригінал талону про проходження кордону.

Відповідно до п. 5.1 розрахунки за виконувані транспортні послуги здійснюються в гривнях шляхом банківського переводу позивачем на рахунок відповідача, якщо інше не зазначено в додаткових угодах.

Судом встановлено, що на підставі рахунка-фактури №42 від 20 грудня 2016 року на суму 266 599 грн. 60 коп. позивач сплатив відповідачу 133 599,60 грн. в якості часткової оплати транспортних послуг, що підтверджується платіжним дорученням №1706 від 20.12.2016 на суму 64 599,60 грн. та платіжним дорученням №4 від 21.12.2016 на суму 69 000,00 грн.

Отже, суду доведено факт здійснення Позивачем оплати на загальну суму 133 599,60 грн.

Натомість, відповідачем не були виконанні зобов'язання щодо надання транспорту для перевезення вантажу, передбачені умовами Договору.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте, Відповідач порушуючи умови договору не надав транспорт для перевезення вантажу ТОВ Севіт груп . Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що Відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, відтак фактично безпідставно зберігає у себе набуте майно у виді сплаченої Позивачем попередньої оплати у розмірі 133 599,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1 про повернення боргу, в якій просив сплатити (перерахувати) суму боргу в розмірі 133 599,60 грн. на відповідний рахунок позивача. Вказана вимога надіслана позивачем на адресу відповідача 23.12.2016, про що свідчить конверт, який був повернутий 25.01.2017, та фіскальний чек від 23.12.2016 №5363.

Відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, грошові кошти не повернуто.

Отже, Відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення суми в розмірі 133 599,60 грн. не виконав.

Оскільки станом на час прийняття рішення Відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з Відповідача 133 599,60 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корбер Груп" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 60, офіс 2, ідентифікаційний код 39534979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Севіт Груп (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1, ідентифікаційний код 39081878) 133 599 (сто тридцять три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. основного боргу, 2 004 (дві тисячі чотири) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.03.2017

Суддя І.І. Борисенко