Рішення

від 13.03.2017 по справі 910/24023/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/24023/16

За позовомНаціонального технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського доТовариства з обмеженою відповідальністю Столичний прокат простягнення 31 473,87 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Казьмірова І.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (надалі - Університет ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний прокат (надалі - Товариство ) про стягнення 26 947,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6460 від 18.04.2013 р. орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню комунальних платежів на користь позивача за договором №2/6460 від 18.04.2013 р. не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 26 947,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.02.2017 р.

06.02.2017 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 31 473,87 грн.

Вказана заява була подана з дотриманням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а відтак прийнята судом для подальшого розгляду.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. та 22.02.2017 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

Представники позивача в судове засідання з'явилася, надала витребувані судом документи та пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03115, м. Київ, вул. Депутатаська, 23, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6460, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 82,00 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144, приміщення №1, 2, 3, 4 на цокольному поверсі будівлі гуртожитку №20 (майно), що перебуває на балансі Університету (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2012 р. і становить 712 970,00 грн. без ПДВ.

Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 18.04.21013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144.

18.04.2013 р. між Університетом (балансоутримувач) та Товариством (орендар) був укладений договір про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №2/6460 (надалі - Договір ).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендар сплачує балансоутримувачу комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю за користування приміщеннями, що знаходяться на балансі НТУ КПІ та передане в оренду на підставі договору оренди за адресою: нежилі приміщення, загальною площею 82,00 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144, приміщення №1, 2, 3, 4 на цокольному поверсі будівлі гуртожитку №20. майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що балансоутримувач забезпечує виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням майна та прилеглої території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, відшкодовує податок на землю пропорційно займаній ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачу за цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар щомісячно сплачує балансоутримувачу комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю. Сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається балансоутримувачем на підставі норм чинного законодавства та складає 529,56 грн. з ПДВ. Розрахунок за підписом балансоутримувача додається до цього договору та є його невід'ємною частиною. Оплата за комунальні послуги здійснюється орендарем відповідно до розрахунків, що виставляються балансоутримувачем на підставі показників організацій, що надають відповідні послуги.

За змістом п. 2.2 Договору оплата за послуги, передбачена п. 2.1 може змінюватися залежно від цін і тарифів у відповідності з чинним законодавством України.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що перерахування плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

На виконання умов Договору у період з квітня 2013 року по грудень 2016 року позивачем надавалися, а відповідачем приймалися та частково оплачувалися комунальні та експлуатаційні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками та розшифровками рахунків абонента.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 31 473,87 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем та прийняття відповідачем комунальних послуг у період з квітня 2013 року по грудень 2016 року, а також виникнення у відповідача обов'язку з оплати експлуатаційних витрат та податку на землю у встановленому Договором розмірі.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані послуги повинно було бути виконане до 10 числа місяця, наступного за звітним

Судом встановлено, що з урахуванням часткової оплати відповідачем наданих послуг, заборгованість за вказаний період становить 31 473,87 грн. (в тому числі, експлуатаційні витрати у розмірі 6 207,81 грн., податок на землю у розмірі 2 118,72 грн., комунальні послуги у розмірі 23 147,34 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 31 473,87 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Університету про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 31 473,87 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний прокат (03115, м. Київ, вул. Депутатаська, 23; ідентифікаційний код 38271250) на користь Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 37; ідентифікаційний код 02070921) заборгованість у розмірі 31 473 (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят три) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 87 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий