Рішення

від 07.03.2017 по справі 914/202/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2017р. Справа№ 914/202/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Кияк І.В.

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів,

про: звільнення незаконно займаного приміщення (виселення)

Представники:

Позивача: Малиняк В.А. - представник (довіреність від 11.01.2017 року №2302-вих.-98);

Відповідача: не з'явився

Суть спору.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення незаконно займаного приміщення (виселення).

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 01.02.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.02.2017 року. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі від 21.02.2017 року у справі, зокрема у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ними вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву. В судовому засіданні 07.03.2017 року оголошувалась перерва в межах робочого дня до 14:50 год. 07.03.2017 року, про що представник Позивача був належно повідомлений в судовому засіданні.

Представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та бланки оголошення ухвали про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79066, АДРЕСА_1.

Окрім того, як встановлено судом та вбачається із Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: 79066, АДРЕСА_1.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверт з ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі скеровано Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, проте, повернуто відділенням поштового зв'язку із відміткою За закінченням терміну зберігання .

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач вдруге не забезпечив явку представника в судове засідання та не виконав вимог ухвал суду, в тому числі про подання відзиву, та не повідомив суд про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгулу справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.03.2012 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач, Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством Інтертранс (надалі - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-8178-12 (надалі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), Орендодавець, на підставі наказів Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 26.12.2011 року №430-О та від 12.01.2012 року №09-О, Договору оренди від 20.11.2011 року №Ф-6771-8, зобов'язувався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху індексами 14-1 та 14-2 загальною площею 37,1 м.кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що знаходяться на балансі ЛКП Навколо базару (далі - Балансоутримувач).

Згідно пункту 2.1. Договору об'єкт оренди буде використовуватись Орендарем для розміщення складу.

Відповідно до п.3.1. Договору, приймання-передача об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем.

У зв'язку із фактичним використанням Орендарем Об'єкта оренди за попереднім договором, Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Договору (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, термін його дії визначено на 2 роки та 364 дні з 14.03.2012р. до 11.03.2015р. включно.

У разі відсутності заяви однієї з Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.8. Договору чинність його дії припиняється, зокрема, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно п. 5.1 Договору, розмір орендної плати за Об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 09.04.2009 року №2569 і складає (172730 х 0,04) / 12 х 1,002 = 576,92 грн. без урахування ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Врахувати індекси інфляції за лютий-березень 2012 року.

Згідно п.5.3. Договору орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.

У відповідності до п.9.1 Договору повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди (п. 9.2 Договору).

Згідно з п.9.3 Договору суборенди об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього Договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Сторонами (п. 9.4 Договору).

У п.9.5 Договору зазначено, що об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Приписами п.10.1 Договору суборенди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

17.04.2012 року ЗАТ Інтретранс звернуся до Позивача із заявою вих. №314/17 про надання в суборенду із подальшим викупом Відповідачу Об'єкта оренди.

23.05.2012 року Позивачем видано наказ №29-С, яким надано ЗАТ Інтертранс дозвіл на передачу в суборенду Відповідачу Об'єкта оренди на термін до 28.02.2015р.

31.05.2012 року між ЗАТ Інтертранс в особі директора виробничо-транспортної філії ЗАТ Інтертранс Бігуна В.В. (за договором Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, Суборендар) укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №254/Ф (надалі - Договір суборенди), за умовами якого (п.1.1. Договору суборенди) Орендар на підставі наказу від 23.05.2012 року №29-С та у відповідності до статті 22 Закону України Про оренду державного та комунального майна зобов'язувався передати, а Суборендар - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху за індексами №№14-1 - 14-2 площею 37,1 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Об'єкт оренди).

Згідно пункту 2.1. Договору суборенди Об'єкт оренди буде використовуватись Орендарем для розміщення складу.

Пунктом 2.1. Договору суборенди встановлено, що договір діє з 31.05.2012 року до 28.02.2015 року.

Пунктом 2.5. Договору суборенди встановлено, що договір припиняє свою дію, зокрема, у випадку припинення дії Договору оренди нежитлових приміщень.

Згідно пункту 3.1. Договору суборенди розмір орендної плати за Об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 09.04.2009 року №2569 і складає (172730 х 0,04) / 12 х 1,002 = 576,92 грн. без урахування ПДВ за перший місяць оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пунктом 3.2. Договору суборенди визначено, що плата за суборенду сплачується Суборендарем в безготівковому порядку на рахунок Управління комунальної власності не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Актом Позивача від 02.03.2015 року №273-НП/15 встановлено, серед іншого, що Об'єкт оренди використовується Відповідачем. Вказаний Акт підписано представником Позивача та ОСОБА_1

Повідомленням від 30.03.2015 року вих. №2302-вих.-846 Позивач повідомив ЗАТ Інтертранс про припинення дії Договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Вказане повідомлення про припинення договірних відносин надіслано на адресу ЗАТ Інтретранс , ВТФ ЗАТ Інтретранс та Відповідача у справі 01.04.2015 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи Реєстром на відправлення поштової кореспонденції від 31.03.2015 року б/н та поштовою квитанцією від 01.04.2015 року б/н.

При цьому суд бере до уваги, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.03.2017р., юридична особа - Закрите акціонерне товариства Інтертранс (ідентифікаційний код 32461684) припинена 27.09.2011р. за рішенням засновників (запис №10731120071000284). Відтак, припинено двосторонній Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.03.2012 року №Ф-8178-12.

З підстав наведеного Позивач просить суд зобов'язати Відповідача звільнити та повернути у п'ятнадцятиденний строк шляхом передачі за Актом приймання-передачі Позивачу нежитлові приміщення першого поверху під індексами 14-1 та 14-2 загальною площею 37,1 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно приписів частини 4 статті 22 Закону України Про оренду державного та комунального майна до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна норми якого є спеціальними, враховуючи правовий статус майна - комунальне майно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , що Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди .

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Сторонами Договору також узгоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 4.3 Договору).

При цьому законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Відтак, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом, відповідно до п.4.1 Договору термін договору оренди визначений з 14 березня 2012 року до 11 березня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем в якості доказу повідомлення ЗАТ Інтертранс , ВТФ ЗАТ Інтертранс та Відповідача про припинення дії Договору було надано Повідомлення про припинення договірних відносин від 30.03.2015 року вих. №2302-вих.-846 з Реєстром на відправлення поштової кореспонденції від 31.03.2015 року б/н та поштовою квитанцією (фіскальним чеком) від 01.04.2015 року б/н.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.03.2017р., юридична особа - Закрите акціонерне товариства Інтертранс (ідентифікаційний код 32461684) припинена 27.09.2011р. за рішенням засновників (запис №10731120071000284), відтак, припинено двосторонній Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.03.2012 року №Ф-8178-12; беручи до уваги те, що Позивачем дотримано вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна та пункту 4.3. Договору щодо повідомлення Орендаря та Відповідача про припинення договірних відносин за Договором, суд приходить до висновку, що Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.03.2012 року №Ф-8178-12 припинив свою дію до 13.03.2015 року.

З підстав припинення Договору оренди припинив свою дію Також Договір суборенди, оскільки, згідно пункту 2.4. Договору суборенди, він припиняє свою дію у випадку припинення Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.03.2012 року №Ф-8178-12.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Відповідача звільнити та повернути у п'ятнадцятиденний строк шляхом передачі за Актом приймання-передачі Позивачу Об'єкт оренди є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

07.03.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 13.03.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1600,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 17, 18, 19, 22 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити та повернути у п'ятнадцятиденний строк шляхом передачі за Актом приймання-передачі Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) нежитлові приміщення першого поверху під індексами 14-1 та 14-2 загальною площею 37,1 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) 1600,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.