Рішення

від 14.03.2017 по справі 910/1617/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/1617/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Вестдом

До Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Стиль Дитинства

Про стягнення 84 379,16 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Дворцов В.І. за довіреністю № б/н від 19.12.16.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-Вестдом (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Стиль Дитинства (далі - відповідач) про стягнення 84 379,16 грн., з яких: 69 000,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 2 721,12 грн. заборгованості з оплати комунальних послуг, 1 242,79 грн. пені, 2 376,25 грн. 3% річних, 9 039,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.17. порушено провадження у справі № 910/1617/17 та призначено її до розгляду на 02.03.17.

01.03.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по суті спору.

За результатами судового засідання 02.03.17. розгляд справи було відкладено на 14.03.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 14.03.17. позивач подав додаткові документи та підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 14.03.17. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позовну заяву та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо , то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/1617/17.

В судовому засіданні 14.03.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.13. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - (Орендар) було укладено Договір оренди № 27 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Орендодавець, як власник будинку на підставі Свідоцтва про право власності на будинок адміністративно-виробничого призначення: корпус № 6 від 23.05.08., серія САВ № 856131, що знаходиться по Московському проспекту № 8 (м. Київ, Україна), надає у тимчасове користування за плату Орендарю приміщення, розміщене на першому поверсі загальною площею 15,9 кв.м, (план-схема приміщення - Додаток №1), (далі - Приміщення, Об'єкт оренди), на визначених у цьому Договорі умовах, з метою здійснення Орендарем господарської діяльності.

Приміщення передається Орендарю протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання цього Договору відповідно до Акту приймання-передачі, за умови сплати Орендодавцем орендної плати за перший та останній місяць користування Приміщенням, згідно з п. 4.2 Договору. В Акті приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору, зазначається технічний стан Приміщення, характеристика Приміщення на момент передачі його Орендарю (п. 2.1 Договору).

01.01.13. за Актом приймання-передачі Приміщення було передано позивачем в оренду відповідачу.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 12.1 з 01.01.13. і діє до 31.12.13.

Додатковою угодою від 30.12.13. до Договору сторони продовжили термін оренди та строк дії Договору до 31.12.14.

Позивач вказує на те, що оскільки після закінчення строку дії Договору сторони не заявили про його припинення, то його було автоматично пролонговано до 31.12.15., внаслідок чого Договір діяв до 31.12.15.

Пунктом 5.1.10 Договору сторони погодили, що Орендар зобов'язаний повернути після закінчення строку дії Договору Приміщення по акту прийому-передачі у належному стані з врахуванням нормального амортизаційного зносу Приміщення.

Повернення Приміщення Орендодавцю здійснюється повноважними представниками сторін. Сторони повинні призначити своїх представників та приступити до передачі Приміщення в день закінчення терміну оренди або в день дострокового припинення дії Договору. Станом на останній день оренди Орендар зобов'язаний звільнити Приміщення та передати його Орендодавцю до 18:00. При передачі Приміщення складається акт здачі-приймання, який підписується повноваженими представниками сторін. Приміщення вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п. п. п. 7.1 - 7.5 Договору).

Відповідно до п. 78. Договору, у випадку, якщо після закінчення терміну дії оренди Орендар не звільнив приміщення у встановленому Договором порядку, орендодавець має право обмежити доступ представників Орендаря до Приміщення та звільнити приміщення від майна Орендаря, і передати вказаний Об'єкт у користування третім особам.

04.01.16. позивачем в односторонньому порядку було складено акт повернення Приміщення за Договором на підставі того, що станом на 04.01.16. строк оренди за Договором закінчився, майно Орендаря у Приміщенні відсутнє, представник відповідача для складання акту про повернення приміщення з оренди не з'явився.

Загальна щомісячна сума договірної орендної плати за Об'єкт оренди складає 3 000,00 грн. з ПДВ. У разі якщо Договір набирає чинності не з першого числа місяця, сума орендної плати визначається з урахуванням фактичної кількості днів користування Приміщенням пропорційно розміру орендної плати, визначеної цим пунктом Договору. Сума договірної орендної плати є звичайною ціною. Орендна плата не включає в себе оплату комунальних платежів (гаряча, холодна вода, водовідведення та каналізація, електропостачання, опалення тощо), які сплачуються Орендарем окремо згідно виставлених Орендодавцем рахунків протягом 3-х банківських днів. При цьому, вартість комунальних послуг, спожитих Орендарем визначається таким чином: щодо послуг теплопостачання - пропорційно об'єму Об'єкту оренди, що використовується Орендарем, від загального об'єму приміщення. Об'єм Об'єкту оренди за цим Договором становить 54,06 куб.м; щодо послуг водопостачання - відповідно до показників водо лічильника Орендаря, а у разі відсутності такого - пропорційно чисельності працівників Орендаря від загальної кількості працюючих у приміщенні; щодо електроенергії - відповідно до показників електролічильника Орендаря, а у разі відсутності такого - виходячи з фактичної потужності електроприладів, що знаходяться у використанні Орендаря (п. 4.1 Договору).

Додатковою угодою від 01.04.14. до Договору сторони погодили, що з 01.04.14. по 30.06.14. орендна плата за Об'єкт оренди становить 2000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 Договору, орендні платежі орендар здійснює щомісячно до 10-го числа поточного місяця на підставі рахунку наданого Орендодавцем.

Згідно з п. 4.4 Договору сторони домовились, що в останній робочий день кожного календарного місяця Орендодавець надає Орендарю розрахунок плати за комунальні послуги, після чого сторони складають двосторонній акт приймання-передачі послуг з оренди Приміщення, в тому числі щодо комунальних послуг.

У відповідності до письмових пояснень позивача означені акти відповідачем позивачу з підписом не повертались.

Позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено орендну плату та комунальні послуги за Договором за період з січня 2014 року по січень 2016 року на загальну суму 71 721,12 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати та комунальних платежів в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві до матеріалів справи не надав.

При цьому, судом враховано, що рахунки на оплату та реєстри, в яких зафіксовано їх надання відповідачу наявні в матеріалах справи.

За наданими до матеріалів справи доказами судом встановлено, що розмір орендної плати за період з січня 2014 року по грудень 2015 року та розмір належних до сплати комунальних платежів за Договором за період з лютого 2014 року по січень 2016 року становить 71 721,12 грн.

З огляду на викладене вище в сукупності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 69 000,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 2 721,12 грн. заборгованості з оплати комунальних платежів за Договором за пред'явлений до стягнення період, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 8.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1242,79 грн. - пені.

Відповідно до п. 8.3 Договору, за несплату в строк орендної плати та будь-яких інших платежів за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір становить 1 225,91 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Пеню в розмірі 16,88 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 376,25 грн. 3% річних, 9 039,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 376,25 грн. 3% річних, 9 039,00 грн. інфляційних втрат, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Стиль Дитинства (04073, м. Київ, проспект С.Бандери (Московський), 8; ідентифікаційний код 38261917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Вестдом (04073, м. Київ, проспект С.Бандери (Московський), 8; ідентифікаційний код 35590935) 69 000 (шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 2 721 (дві тисячі сімсот двадцять одну) грн. 12 коп. заборгованості з оплати комунальних платежів, 1 225 (одну тисячу двісті двадцять п'ять) грн. 91 коп. пені, 2 376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 25 коп. 3% річних, 9 039 (дев'ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.03.17.

Суддя Т.М. Ващенко