Рішення

від 23.02.2017 по справі 921/30/17-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2017 р.Справа № 921/30/17-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Тернопільського районного споживчого товариства, м.Тернопіль

до відповідача: Великолуцької сільської ради, с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області

про визнання права власності на торговий будинок за набувальною давністю,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №3 від 19.01.2017;

відповідача: ОСОБА_2, голова сільської ради, рішення сесії №1 від 10.11.2015;

ОСОБА_3, довіреність №3 від 19.01.2017.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до приписів ст.ст.20, 22, 81 1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - Тернопільське районне споживче товариство, м.Тернопіль, звернувся 30.12.2016 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Великолуцької сільської ради, с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, про визнання права власності на торговий будинок, загальною площею 240м 2 , розташований за адресою: с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, вул.Центральна, 24, за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 05.01.2017 порушено провадження у справі, від сторін, в порядку підготовки справи до розгляду, витребувано додаткові документи; розгляд справи призначено на 24.01.2017 з подальшим оголошенням перерви в судовому засіданні до 07.02.2017 та 23.02.2017, відповідно.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, додаткових письмових поясненнях без номеру та дати (вх.№6420 від 22.02.2017) опираючись на долучені до справи докази. Серед іншого пояснив, що спірну будівлю магазину Тернопільське районне споживче товариство не будувало, проте РайСТ володіє та користується нею з 1977 року, здійснюючи торгівлю. За час володіння і користування приміщенням товариство здійснювало витрати по його утриманню (здійснювало поточні ремонти, сплачувало комунальні платежі, використовує земельну ділянку, надану для обслуговування даної будівлі та сплачує відповідний земельний податок).

Відповідач та його уповноважені представники в судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов №9 від 19.01.2017 (вх.№4210 від 20.01.2017). Зокрема, просили звернути увагу, що згідно даних архівної довідки №148 від 26.04.2005 за адресою місця знаходження спірного торгового будинку у 1925 році було завершено будівництво на пожертвувані кошти мурованого будинку, в якому розміщувалася читальня, заснована ще у 1893 році. Також, вважаючи себе власником спірного приміщення сільська рада неодноразово зверталася до позивача з пропозиціями укласти договір оренди торгового будинку, втім Тернопільським РайСТ такі звернення залишені без належного реагування. Стосовно долученого до справи свідоцтва про право власності від 15.08.2003, яким оформлено право власності на спірне приміщення за територіальною громадою с.Велика Лука в особі Великолуцької сільської ради по вул.Центральній, 22 в с.В.Лука Тернопільського району Тернопільської області, представники повідомили, що рішення виконкому Великолуцької сільської ради №20 від 24.07.2003 Про оформлення права власності на будинок торгівлі в селі ОСОБА_4 , на підставі якого видано дане свідоцтво, рішенням господарського суду від 13.06.2005 у справі №12/79-1041 визнано недійсним з моменту прийняття. В подальшому сільською радою не вчинялися жодні дії щодо оформлення права власності на торговий будинок за територіальною громадою с.Велика Лука Тернопільського району у спосіб, визначений чинним законодавством.

Крім того, в судовому засіданні 23.02.2017 відповідачем подано суду звернення жителів громади села Велика Лука Тернопільського району (вх.№6583 від 23.02.2017), в якому 285 жителів просили суд повернути у власність громади будівлю читальні Просвіти , заснованої у 1893 році, будівництво якої здійснювалося за кошти громади.

Слід зазначити, що вимога про повернення спірного нерухомого об'єкту територіальній громаді села може розглядатися в окремому позовному провадженні за наявності доказів порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається за захистом у спосіб, встановлений ст.16 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи та додатково подані документи, заслухавши в процесі розгляду спору пояснення та доводи представників позивача та відповідача, суд встановив такі обставини.

Предметом спору у даній справі позивачем визначено визнання права власності за набувальною давністю (ст.344 Цивільного кодексу України) на об'єкт нерухомості - торговий будинок, площею 240м 2 , розташований за адресою: с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, вул.Центральна, 24. Тернопільське районне споживче товариство обґрунтовуючи свої позовні вимоги стверджує, що даним торговим будинком володіє та користується, починаючи з 1977 року по даний час.

Тобто, зважаючи на визначений позивачем предмет позову та підставу набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, суду в даному випадку необхідно дослідити обставини, які мають юридичне значення при наданні оцінки правомірності заявленого позову та набуття права власності на об'єкт нерухомого майна у незаборонений законом спосіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2004 у справі №1-30/2004 встановлено, що право власності споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, незалежно від часу придбання цього майна і на не заборонених підставах чинного на той час законодавства.

ОСОБА_5 Народних Комісарів УРСР і Центрального Комітету КП(б)У від 08.12.1939 №1618 (п.5) зобов'язано Укоопспілку "негайно розгорнути торгову і заготівну роботи на території західних областей України. Відкрити в грудні 1939 року і в 1-му кварталі 1940 в західних областях УРСР не менше 550-600 крамниць, за рахунок пристосування та устаткування наявних приміщень". Тобто, текст даного пункту постанови не встановлює шляхи набуття права власності, а рекомендує шляхи вирішення питання організації торгової і заготівельної роботи.

Слід зазначити, що в п.3 даної постанови вирішено існуючі кооперативні центри в західних областях УРСР: Центросоюз (український), його окружні союзи, відділи польського союзу кооперативів "Сполем", союзи "Народна торгівля", "Сільгосподар", масло-союз, єврейський молочар-союз і ревізійні союзи українських і російських кооперативів влити в систему Укоопспілки, з передачею торгово-технічних баз, грошових і матеріально-майнових цінностей організовуваним правлінням Укоопспілки, для чого скликати у м.Львові 20.12.1939 збори керівних кооперативних центрів та прийняти рішення про злиття українських, російських, єврейських і польських кооперативів з споживчою кооперацією УРСР - Укоопспілкою, з промисловою кооперацією - Укооппромрадою і про передачу кредитних кооперативів відповідним банкам УРС.

Таким чином, Укоопспілка згідно даної постанови набула у власність майно, що перейшло в процесі злиття кооперативних центрів.

За твердженнями позивача спірний торговий будинок у с.Велика Лука Тернопільського району був набутий у власність Укоопспілки внаслідок вчинення заходів, передбачених ОСОБА_5 Народних Комісарів УРСР і Центрального Комітету КП(б)У від 08.12.1939 №1618, при розгортанні в Тернопільській області торгової та заготівельної робіт. На підтвердження таких доводів позивачем до справи долучено паспортизаційну картку по торговому підприємстві Мишковицького сільпо Микулинецької райспоживспілки щодо приналежності на праві власності філії №3 ОСОБА_6 будівлі з каменю, покритого бляхою 1944 року відкриття, загальною торговою площею 70м 2 , з яких підсобні приміщення, площею 40м 2 та 30м 2 - торговий зал.

В подальшому, у зв'язку з утворенням нових районів Української УРСР згідно указу Президії Верховної ради Української РСР від 08.12.1966 Про утворення нових районів Української РСР постановою правління Тернопільської облспоживспілки №599 від 10.12.1966 Про організацію Монастириської та Тернопільської райспоживспілок утворено Тернопільську райспоживспілку до складу якої віднесено, в тому числі, Березовицьке ССТ з населеними пунктами, які раніше об'єднувало це ССТ, з передачею торгової мережі підприємства (основні засоби передавалися безкоштовно) сіл згідно переліку, до якого включено с.Березовиця та с.Велика Лука.

У справі №34 дислокації торгових баз, магазинів та інших підприємств райспоживспілки і підпорядкованих організацій за 1968 рік містяться відомості про підпорядкованість Тернопільській райспоживспілці власної крамниці №10 у с.Велика Лука та виконаний нею план товарообороту за відповідний період звітності.

Слід відмітити, що документів, які б свідчили про перехід приміщення магазину в с.Велика Лука Тернопільського району від філії №3 ОСОБА_6 Мишковицького сільпо Микулинецькоі райспоживспілки до Тернопільської райспоживспілки до матеріалів справи позивачем не представлено, а будь-яких пояснень з цього приводу не надано.

З долученої до справи інвентаризаційної справи на домоволодіння 1971 року та Зведеного акту по домоволодінню будівлею магазину в с.В.Лука Тернопільського району Тернопільської області користувалося Березовицьке сільпо Тернопільської райспоживспілки як власник.

Наявні в матеріалах справи Графік обслуговування колгоспів і радгоспів в період весняно-літніх робіт крамницями, розшифровки виконання робіт капітального ремонту за 1973 рік, накази по особовому складу працівників магазину у с.Велика Лука Тернопільської області про надання відпусток, щодо передачі товарно-матеріальних цінностей із визначенням відповідальних осіб за їх збереженість за період 1973, 1979 років, свідчать про використання Тернопільською райспоживспілкою, а згодом і Тернопільським РайСТ приміщення магазину у с.Велика Лука Тернопільського району у господарській діяльності, починаючи з 1970-х років.

Згодом, з метою вдосконалення діяльності всіх галузей кооперативного господарства та поліпшення обслуговування населення постановою правління Тернопільської облспоживспілки №111 від 09.03.1973 Про вдосконалення організації структури системи споживчої кооперації Тернопільської області ліквідовано Тернопільську райспоживспілку, до складу якої входило Березовицьке сільпо, та на її базі було створено Тернопільське споживче товариство з передачею останньому по акту всіх активів та пасивів.

Таким чином, у 1973 році внаслідок реорганізації Тернопільської райспоживспілки та Березовицького сільпо, у власності та користуванні яких, як підприємств Укоопспілки, з метою здійснення господарської діяльності перебувало приміщення спірного торгового будинку, до Тернопільського РайСТ передано у відання та користування об'єкт нерухомості - торговий будинок, площею 240м 2 , розташований за адресою: с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, вул.Центральна, 24.

Згідно довідки №136 від 28.12.2016 даний об'єкт нерухомості перебуває на балансі Тернопільського РайСТ, починаючи з 1977 року, балансова вартість станом на 01.12.2016 складає 30150грн.

На приміщення торгового будинку по вул.Центральна у с.Велика Лука Тернопільського району у 2013 році Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення Тернопільського РайСТ виготовлено технічний паспорт.

Також, Тернопільське РайСТ подає до податкових органів (Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області) звітність про наявність у власності та користуванні споживчого товариства об'єкта нежитлової нерухомості - торгового будинку, площею 240м 2 в с.Велика Лука Тернопільського району, що вбачається з Додатку до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (відомості про наявні об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості), та сплачує відповідні суми податків на нерухоме майно, зокрема в дохід місцевого бюджету (копії звітів за 2015, 2016 роки, поданих в електронній формі з відміткою про отримання ОДПІ, знаходяться в матеріалах справи).

Окрім того, з метою обслуговування даної нежитлової будівлі Тернопільським РайСТ оформлено право користування земельною ділянкою, площею 0,02га за кадастровим №6125282200:02:001:1540, розташованою за адресою: вул.Центральна, 24, с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується договором оренди землі від 03.112014, укладеним з Великолуцькою сільською радою та вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним №35085092 від 18.03.2015, Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №№79525533, 79526436 від 03.02.2017.

У позивача відсутня заборгованість по орендній платі за користування даною земельною ділянкою, що підтверджується довідкою Великолуцької сільської ради Тернопільського району №27 від 06.02.2017.

Як стверджує позивач та це вбачається з матеріалів справи, зокрема, дислокації торгових баз, магазинів, інших підприємств райспоживспілки за 1968 рік, зведеного плану товарообороту за 1969 рік, IV квартал 1968 року в розрізі торгових підприємств по Тернопільській РСС, споживче товариство, як правонаступник підприємств споживчої кооперації (Тернопільської райспоживспілки та Березовицького сільпо), користується спірним нерухомим майном більше сорока років, а саме: утримує будівлю, здійснює поточні ремонти та веде торгівельну діяльність, тобто добросовісно, відкрито, безперервно та безтитульно володіє спірним нерухомим майном, що, на думку позивача, є підставою для визнання за ним права власності на зазначене майно за набувальною давністю за правилами ст.344 Цивільного кодексу України.

Між тим, долучені до справи докази, зокрема, Свідоцтво про право власності на будинок торгівлі від 24.07.2003, зведений оцінювальний акт по будинковолодінню №22 від 28.05.2003, рішення виконавчого комітету Великолуцької сільської ради Тернопільського району №20 від 24.07.2003 Про оформлення права власності на будинок торгівлі в с.Велика Лука , свідчать про те, що право власності на спірний торговий будинок, загальною площею 240м 2 , який розташований в с.Велика Лука Тернопільського району, зареєстрований за територіальною громадою села в особі Великолуцької сільської ради Тернопільського району.

Щодо правомірності оформлення права власності господарським судом Тернопільської області розглядався спір (справа №12/79-1041, порушена за позовом Тернопільського районного споживчого товариства до Великолуцької сільської ради та Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Великолуцької сільської ради №20 від 24.07.2003 Про оформлення права власності на будинок торгівлі в с.Велика Лука , визнання недійсною реєстрації права власності за територіальною громадою с.В.Лука в особі Великолуцької сільської ради, визнання за Тернопільським РайСТ права власності на будівлю магазину "Промпродтовари" в селі Велика Лука, вул.Центральна, 22, та зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації зареєструвати за Тернопільським РайСТ право власності на будівлю магазину "Промпродтовари" в селі Велика Лука, вул.Центральна, 22). Рішенням суду від 13.06.2005 частково задоволено позовні вимоги Тернопільського РайСТ: визнано недійсним рішення виконавчого комітету Великолуцької сільської ради №20 від 24.07.2003 Про оформлення права власності на будинок торгівлі в селі ОСОБА_4 з моменту його прийняття; в частині позовних вимог про визнання недійсною реєстрації права власності на будівлю за територіальною громадою с.Велика Лука, провадження у справі припинено; в іншій частині позовних вимог позов залишено без розгляду.

Під час розгляду даної справи господарський суд встановив наступні обставини:

- 24 липня 2003 року Великолуцькою сільською радою Тернопільського району було прийнято рішення №20 Про оформлення права власності на будинок торгівлі в с.Велика Лука , згідно з яким право власності на будівлю торгівлі, що знаходиться за адресою: с.Велика Лука вул.Центральна, 22, було оформлено за Великолуцькою сільською радою;

- на підставі даного рішення Великолуцька сільська рада здійснила державну реєстрацію права власності на об'єкт даного нерухомого майна за територіальної громадою в особі сільської ради з видачею відповідного свідоцтва про право власності на об'єкт нежитлової нерухомості;

- з листів №89 від 11.06.2003, №37 від 08.10.2003, №149 від 26.04.2004, довідки про облік будівлі магазину в с.В.Лука на балансі, постанови Правління Тернопільської облспоживспілки від 10 грудня 1966, інвентарної справи, матеріалів по газифікації об'єкту, судом встановлено, що Тернопільське РайСТ тривалий час користувався спірною будівлею торгового будинку у с.Велика Лука Тернопільського району.

Також, судом надана оцінка архівній довідці від 26.04.2005 №146, якою апелює відповідач у даній справі та згідно якої у документах архівного фонду Тернопільського філіалу товариства Просвіта присутні відомості, що читальня Просвіти у с.Велика Лука володіла власним мурованим будинком, будівництво якого велося на пожертвування і було закінчене у 1925 році. Судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Великолуцької сільської ради №20 від 24.07.2003 порушує інтерес РайСТ щодо подальшого набуття права власності.

Дане рішення суду набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Обставини, встановлені рішенням суду від 13.06.2005 у справі №12/79-1041, в силу приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, є преюдиціальними та не підлягають доведенню та повторному встановленню при розгляді даної справи.

Оцінюючи докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, заявлені позовні вимоги обґрунтованими та правомірними, виходячи з таких міркувань.

В силу приписів ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З матеріалів справи випливає, що на момент набуття спірної будівлі торгового магазину відносини власності регулювалися Цивільним кодексом Української РС (1963 року) та Законом України Про власність .

Втім, з набуттям 01.01.2004 чинності Цивільним кодексом України відносини щодо реалізації права власності регулюються нормами даного Кодексу.

Відповідно до п.п.4, 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, винятком з загального правила про застосування норм Цивільного кодексу України у часі є застосування норм ЦК України щодо строків набувальної давності, якщо володіння почалося за три роки до набрання ним законної сили та триває надалі.

Як встановлено судом, володіти спірним об'єктом нерухомості позивач почав з 1973 року після проведення реорганізації Березовицького сільпо Тернопільської райспоживспілки з утворенням на їх базі Тернопільського РайСТ. Дане майно перебуває на балансі товариства, починаючи з 1977 року, тобто, - до набрання чинності Цивільним кодексом України, втім правовідносини щодо володіння та користування даним об'єктом нерухомості тривають і по даний час, тому, з огляду на вищезазначені правові норми Цивільного кодексу України, в даному випадку слід застосовувати положення Цивільного кодексу України (2004 рік).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ст.9 Закону України Про споживчу кооперацію власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Власність спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

Статтею 10 Закону України Про споживчу кооперацію передбачено, що власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності.

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів .

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З приводу набуття права власності за набувальною давністю Вищим господарським судом зроблено висновок, зокрема у справі №32/536-56/251 (постанова від 13.12.2011), згідно якого зазначено про помилковість твердження про те, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном, а наявність у володільця певного титулу, наприклад договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності, зазначивши, що мова йде не про перехід права власності від однієї особи до іншої, а про застосування статті 344 Цивільного кодексу України, згідно якої право на власності набувається за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності.

Судом встановлено, що право володіння спірним торговим будинком до позивача у справі перейшло від ліквідованих в процесі реорганізації Березовицького сільпо та Тернопільської райспоживспілки і даний факт не заперечується відповідачем.

В подальшому дії Тернопільського РайСТ свідчать про продовження володіння позивачем спірним нерухомим майном безтитульно, тобто, володіння не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності (титули), внаслідок чого до спірних відносин можливе застосування ст.344 Цивільного кодексу України. Одночасно, матеріали справи не дають підстав господарському суду вважати, що будівля торгового будинку була зайнята позивачем всупереч волі їх попереднього власника - Березовицького сільпо Тернопільської райспоживспілки.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року №5 пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав судам такі роз'яснення: відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Як вже зазначалося вище, згідно п.8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Така позиція щодо застосування даної правової норми матеріального права викладена у п.11 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних №5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , а також в ухвалах Верховного Суду України від 21.11.2007, від 20.02.2008 у справі №6-27245св07, від 04.06.2009 та від 10.06.2009 у справі №6-1942св09, котрі в силу статті 111 28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України при вирішенні спорів.

Таким чином, коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року.

З урахуванням наведених норм матеріального права та враховуючи встановлені обставини на підставі поданих доказів, суд доходить висновку, що перебіг десятирічного строку володіння Тернопільським районним споживчим товариством спірною будівлею торгового будинку розпочався 01.01.2001 - за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Фактичне володіння чужим майном згідно статті 397 Цивільного кодексу України вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

В підтвердження факту відкритого та безперервного володіння позивачем нерухомим майном у період з 1973 року надано документи, які свідчать про використання спірного приміщення торгового будинку в якості магазину прод-,промтоварів, здійснення ремонту будівлі, її газифікації тощо.

Наведене також свідчить і про фактичне користування позивачем зазначеним нерухомим майном.

За таких обставин, суд доходить висновку, що представленими позивачем документами підтверджується відкритість та безперервність володіння Тернопільським районним споживчим товариство в період з 1973 року по даний час торговим будинком, площею 240м 2 , що розташований за адресою: с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, вул.Центральна, 24. Інших протилежних обставин судом не встановлено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази щодо добросовісного, безтитульного, відкритого та безперервного володіння позивачем спірним майном, які є необхідними для визнання права власності на майно за набувальною давністю, враховуючи давність володіння позивача спірним майном (понад 10 років) та з огляду на можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.344 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог з огляду на що позов про визнання за набувальною давністю за Тернопільським РайСТ права власності на нерухоме майно - торговий будинок, загальною площею 240м 2 , що розташований за адресою: с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, вул.Центральна, 24, підлягає до задоволення.

Щодо заперечень відповідача з приводу здійснення будівництва спірного приміщення торгового будинку (завершеного у 1925 році) за рахунок пожертвувань місцевих жителів села Велика Лука Тернопільського району, на підтвердження чого надано архівну довідку від 26.04.2005 №146, то такі не заслуговують на увагу, позаяк застосування інституту набувальної давності, в силу закону, не ставиться в залежність від джерела фінансування об'єкта нерухомості, а вимагає лише доведення факту тривалого, добросовісного, відкритого безперервного та безтитульного володіння нерухомим майном, що в даному випадку позивачем підтверджено належними та допустимими письмовими доказами. Крім того, жодних фінансових документів по здійсненню будівництва відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Втім, матеріали справи не містять ні рішення загальних зборів, ні рішення правління, ні рішення голови правління РайСТ щодо передачі у власність комунальної громади майна, що є предметом позову та яким на даний час користується товариство.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача, виходячи з тієї обставини, що господарським судом в процесі розгляду справи не встановлено вчинення неправильних дій з боку відповідача, а також враховуючи, що за нормами ст.344 ЦК України позивач є заінтересованою особою у набутті права власності на майно.

В судовому засіданні 23.02.2017 оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 316-321, 328, 344, 386, 391, 392 ЦК України, ст.ст.133-135 ГК України, ст.ст.1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 32-35, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Тернопільським районним споживчим товариством (м.Тернопіль, вул.Бродівська, 47, ідентифікаційний код 01767347) право власності на нерухоме майно: торговий будинок, загальною площею 240м 2 , розташований за адресою: с.Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, вул.Центральна, 24.

На рішення суду яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14 березня 2017 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді (листок непрацездатності від 01.03.2017).

Суддя Н.О. Андрусик