Рішення

від 13.03.2017 по справі 910/23899/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/23899/16

За позовомКиївської міської ради доОбслуговуючого кооперативу Багатоповерховий гараж Аврора за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідача 2. Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельник про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Трохлюк А.М. від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2:Мормило Л.М. Трохлюк А.М. Батрин С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу Багатоповерховий гараж Аврора (відповідач) про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на вул. Григоровича-Барського, 2-А у Святошинському районі міста Києва, орієнтовною площею 0,025 га, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, шляхом звільнення її від будівель та споруд.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на самовільне використання відповідачем земельної ділянки на вул. Григоровича-Барського, 2-А у Святошинському районі міста Києва для будівництва гаражних боксів без оформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.02.2017 р.

01.02.2017 р. відповідач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельник , посилаючись на наявність у вказаного товариства права власності на нерухоме майно, розташованого на спірній земельній ділянці. При цьому, у поданому клопотанні відповідач заперечив проти позову та зазначив, що Обслуговуючий кооператив Багатоповерховий гараж Аврора не займає земельну ділянку самовільно, а використовує в своїй діяльності лише майно членів кооперативу.

В задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено з огляду на відсутність згоди позивача, а також недоведеністю відповідачем того факту, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельник має бути саме відповідачем у даній справі.

Ухвалою суду від 01.02.2017 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою відповідача, відкладено на 15.02.2017 р.

Ухвалою суду від 15.02.2017 р. строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на стороні позивача (третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельник на стороні відповідача (третя особа 2), розгляд справи відкладено на 13.03.2017 р.

13.03.2017 р. третя особа 2 подала до суду письмові пояснення, у яких проти позову заперечила, посилаючись на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник права власності на будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці, а також недотримання порядку проведення обстеження земельної ділянки.

Представник позивача та третьої особи 1 у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, одночасно з цим, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів.

Судом було розглянуто заявлене клопотання представника позивача та третьої особи 1 та відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.

За змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом враховано, що справа №910/23899/16 розглядається з 27.12.2016 р., а отже, подальше відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом розгляду даної справи як позивач, так і третя особа 1 не були позбавлені права та можливості подати усі необхідні докази завчасно, у зв'язку з чим судом відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи 2 в судове засідання з'явились, проти задоволення позову надали заперечення.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях складались протоколи, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2015 р. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки по вул. Григоровича-Барського, 2а у Святошинському районі міста Києва, внаслідок чого складено акт обстеження земельної ділянки №220/08, у якому встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 75:344:082), площею 0,025 га, використовується для будівництва одно- та двоповерхових гаражних боксів. За інформацією, отриманою під час обстеження, встановлено, що будівництво проводить Обслуговуючий кооператив Багатоповерховий гараж Аврора .

Відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 27.11.2015 р. земельна ділянка з кадастровим номером 75:344:082 відноситься до земель, не наданих у власність чи користування.

Спір у справі виник у зв'язку із самовільним, на думку позивача, використанням земельної ділянки відповідачем для будівництва гаражних блоків.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Поняття самовільного зайняття земельної ділянки міститься у статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , якою визначено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України Про охорону земель передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (далі - Порядок) затверджено рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003 р., відповідно до п. 2 якого повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), яке рішенням Київської міської ради №198/7535 від 15.03.2012 р. Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 2.4 Порядку самоврядний контроль передбачає контроль за станом використання земель, за станом виконання заходів щодо охорони земель; контроль за наявністю у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю, проектної документації тощо; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; контроль за усуненням юридичними і фізичними особами порушень земельного законодавства; забезпечення виконання судових рішень про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; інформування органів виконавчої влади, органів державного управління, правоохоронних органів про виявлені порушення земельного законодавства.

Згідно з п. 2.5 Порядку самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Як було встановлено судом, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі повноважень, визначених вказаним вище Порядком, складено акт обстеження земельної ділянки №220/08 від 21.07.2015 р., у якому встановлено самовільне використання земельної ділянки по вул.Григоровича-Барського, 2а у Святошинському районі міста Києва відповідачем.

Одночасно з цим, згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Разом з цим, за висновками суду, позивачем не було доведено, а судом, відповідно, не встановлено факту порушення прав та законних інтересів позивача з боку Обслуговуючого кооперативу Багатоповерховий гараж Аврора .

Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження вчинення порушення земельного законодавства саме відповідачем. Зі змісту акту обстеження №220/08 від 21.07.2015 р. також не вбачається, на підставі яких документів було встановлено порушення законодавства, а лише зазначено за інформацією, отриманою під час обстеження .

Судом приймаються до уваги обґрунтовані доводи третьої особи 2 про те, що в порушення п. п. 6.1-7.7 Порядку акт обстеження було складено без відома та участі представника відповідача, без отримання його пояснень, без надання вказівки про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Крім того, пунктом 1.4 статуту Обслуговуючого кооперативу Багатоповерховий гараж Аврора , затвердженого загальними зборами членів кооперативу 26.11.2016 р., визначено, що за своїм типом кооператив є обслуговуючим .

Відповідно до п. 3.2 Статуту відповідача до видів діяльності кооперативу належить організація будівництва гаражів індивідуально кожним членом кооперативу за його рахунок; експлуатація та ремонт службових приміщень, підсобних та технічних споруд, комунікацій та інших інженерних мереж; забезпечення зберігання гаражів, що належать членам кооперативу, та іншого майна, що належить кооперативу; управління нерухомим майном на громадських засадах, за винагороду або на основі контракту.

В свою чергу, матеріали справи містять копію рішення господарського суду Київської області від 24.01.2012 р. у справі №18/110-11, яким право власності на багатоповерховий гараж Аврора , розташований за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, буд.2-а визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельник .

У письмових поясненнях від 13.03.2017 р. третьою особою-2 підтверджено, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельник використовує земельну ділянку на вул. Григоровича-Барського, 2-А у Святошинському районі міста Києва, щодо якої заявлено даний позов, посилаючись при цьому на наявність у третьої особи-2 права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, та відсутність підстав вважати її самовільно зайнятою.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог. Матеріали справи не містять будь-яких доказів зайняття відповідачем земельної ділянки на вул. Григоровича-Барського, 2-А у Святошинському районі міста Києва, орієнтовною площею 0,025 га.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу Багатоповерховий гараж Аврора про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на вул. Григоровича-Барського, 2-А у Святошинському районі міста Києва, орієнтовною площею 0,025 га, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, шляхом звільнення її від будівель та споруд є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання даного позову покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Київської міської ради відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий