Рішення

від 13.03.2017 по справі 916/3669/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2017 р.Справа № 916/3669/16

За позовом : Одеського державного аграрного університету

До відповідача: ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Одеській області

Про стягнення 63048,38 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Суть спору: Позивач - Одеський державний аграрний університет звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.03.2017р. стягнути з ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг» на користь Одеського державного аграрного університету заборгованість з орендної плати у розмірі 60104,22 грн. та пеню у розмірі 2944,16 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2017р. порушено провадження у справі №916/3669/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Одеській області та призначено до розгляду судовому засіданні суду.

Представником ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення, з відміткою, що за адресою відсутня організація, про що вбачається з відповідної відмітки поштової організації на поштових відправленнях, які повернулись до суду.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Одеській області підтримує заявлені позовні вимоги позивача, зазначаючи суду у письмових поясненнях від 15.02.2017, що відповідач - Приватне підприємство „Сільверія Трейдінг» є недобросовісним Орендарем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і 3-ї особи, які були присутні в судових засіданнях, суд встановив.

20 жовтня 2011року між ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 Підприємством "Сільверія Трейдінг" (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов п.1.1. якого, з урахуванням ОСОБА_4 про внесення змін до ОСОБА_4 оренди від 20.10.2001р. (обліковий номер договору №209840910479) нерухомого майна, що належить до Державної власності від 06.04.2015р. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю для калібровки та сушки кукурудзи, згідно техн. паспорту Літ. "Г", реєстровий номер 00493008.1.БЕШСНП6442, площею 337,7 кв.м., за адресою: Одеська область, с. Молодіжне, вул. Фермерська, 9, яка перебуває на балансі Одеського державного аграрного університету (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що проведена ТОВ "Одеська регіональна експертна компанія", і станом на 31.12.2014р. становить 490000 (чотириста дев'яносто тисяч) грн.

Відповідно до п.1.2. ОСОБА_4 передається в оренду з метою виробництва побутової хімії.

Згідно до положень п.2.1. ОСОБА_4, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у ОСОБА_4, але не раніше дати підписання Сторонами цього ОСОБА_4 та акта приймання-передавання ОСОБА_4.

Положеннями п. 2.5. ОСОБА_4 у редакції ОСОБА_4 про внесення змін до ОСОБА_4 оренди від 20.10.2001р. (обліковий номер договору №209840910479) нерухомого майна, що належить до Державної власності від 06.04.2015р. визначено, що об'єкт оренди включається до балансу Орендаря відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» , із зазначенням, що цей об'єкт є орендованим. Об'єкт оренди зараховується на позабалансовий рахунок Одеського державного аграрного університету із зазначенням, що цей об'єкт передано в оренду.

Пунктом. 3.1. ОСОБА_4 у редакції ОСОБА_4 про внесення змін до ОСОБА_4 оренди від 20.10.2001р. (обліковий номер договору №209840910479) нерухомого майна, що належить до Державної власності від 06.04.2015р. встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786(зі змінами та доповненнями) (надалі методика розрахунку) і становить без урахування ПДВ за пропозицією єдиного замовника за базовий місяць вересень 2014р. 4287,50 грн.

Орендна плата за місць оренди жовтень 2014р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць вересень 2014р. на індекс інфляції жовтня 2014р.

Згідно до п. 3.2. ОСОБА_4, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п. 3.3. ОСОБА_4).

Відповідно до п. 3.5. ОСОБА_4, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати державного бюджету 50% надсилається Орендарем Орендодавцеві.

Умовами п. 3.6. ОСОБА_4 визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.1. ОСОБА_4, орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання (згідно п. 1.2. та умов цього договору).

Згідно до п. 5.3. ОСОБА_4, орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

На підставі акту приймання-передавання державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Одеського аграрного університету до договору оренди від 20 жовтня 2011р., укладеного з приватним підприємством "Сільверія Трейдінг" від 20.10.2011р. Орендодавець передав Орендарю, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю для колібровки та сушки кукурудзи, згідно техн. паспорту Літ "Г", реєстровий номер 00493008.1.БЕШСНП6442, площею 337,7 кв.м., за адресою: Одеська область, с. Молодіжне, вул. Фермерська, 9, яка перебуває на балансі Одеського державного аграрного університету (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Укрморконсалт" станом на "14" липня 2011р., і становить 339502 (триста тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дві) грн.

У відповідності до п.9.1. ОСОБА_4, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим ОСОБА_4 Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

З підстав неналежного виконання відповідачем умов договору оренди в частині здійснення орендних платежів, позивачем - Одеським державним аграрним університетом на адресу божника - ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг» 02.12.2016р. було скеровано Претензія №01-17/46-1660, однак, зазначена претензія з боку відповідача залишилась без відповіді.

У зв'язку з неналежним виконання з боку відповідача - ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг» прийнятих на себе зобов'язань за умовами ОСОБА_4 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 жовтня 2011 року, за відповідачем рахується обновний борг зі сплати орендної плати за період з січня 2016 року по грудень 2016року у розмірі 60104,22 грн.

Крім того, відповідно до п. 3.6. ОСОБА_4, позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої становить 2944,16 грн.

Позовні вимоги Одеського державного аграрного університету обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань ОСОБА_1 підприємством „Сільверія Трейдінг» за умовами ОСОБА_4 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 жовтня 2011року та направлено на стягнення з ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг» заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 60104,22 грн. та пені у розмірі 2944,16 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 3 особи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, ОСОБА_4 є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 підприємством „Сільверія Трейдінг» прийнятих на себе зобов'язань за умовами ОСОБА_4 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 жовтня 2011року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за ОСОБА_4 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 жовтня 2011року заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 60104,22 грн., є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг» зобов'язань за умовами ОСОБА_4 щодо сплати орендної плати, позивачем здійснено нарахування пені. Так, відповідно до такого за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пені у розмірі 2944,16 грн.

Суд, перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені у розмірі 2944,16 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Одеського державного аграрного університету зі стягненням з ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг» заборгованості з орендної плати за ОСОБА_4 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 жовтня 2011 року у розмірі 60104,22 грн. та пені у розмірі 2944,16 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства „Сільверія Трейдінг» (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 4; код 36851887) на користь Одеського державного аграрного університету (65039, м. Одеса, вул. Пантелемойнівська, 13; код 00493008) заборгованість з орендної плати у розмірі 60104 (шістдесят тисяч сто чотири) грн. 22 коп. та пеню в розмірі 2944 (дві тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Повний текст рішення складено 15 березня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко