Рішення

від 13.03.2017 по справі 918/99/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 918/99/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС"

про стягнення заборгованості в сумі 14 277 грн. 12 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №9576 від 25.10.2016р.;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 13 березня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" (далі - ТзОВ "ДАРТАТ-ТОРГЛІС", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 14 277 грн. 12 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору про подачу та збирання вагонів №Л/ДН-3/15/1272/м/п від 20.11.2015 р. щодо сплати коштів за утримання ділянок землі у смузі відведення, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 14 277 грн. 12 коп..

Ухвалою суду від 10 лютого 2017 року позовну заяву №ДН-3-06/12 від 07.02.2017р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/99/17, розгляд якої призначено на 27 лютого 2017 року.

27 лютого 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. (а.с. 29)

Ухвалою суду від 27 лютого 2017 року розгляд справи відкладався на 13 березня 2017 року.

13 березня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов лист з додатками. (а.с. 40-42)

Представник позивача у судовому засіданні 13 березня 2017 року підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягала на задоволенні позову.

У судові засідання 27 лютого та 13 березня 2017 року представник відповідача не з'явився, однак належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи. Витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2015 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (далі - Залізниця) в особі начальника відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_2 та ТзОВ "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" (далі - Користувач) було укладено договір про подачу та збирання вагонів при станції Любомирськ Львівської залізниці №Л/ДН-3/15/1272/м/п. (далі - Договір) (а.с. 42)

Пунктом 1. Договору встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Залізниці (частина колії №6 станції Любомирськ), та примикає до станції Любомирськ Львівської залізниці стрілочним переводом №20, і яка обслуговується локомотивом залізниці.

Відповідно до п. 3. Договору у межах смуги відведення для складування та зберігання вантажів Користувачем зайнято ділянку землі площею 960 кв.м..

За змістом п. 14. Договору Користувач сплачує Залізниці плату, зокрема, за подачу та збирання вагонів згідно ставок таблиці 2 розділу ІІІ Тарифного керівництва №1 із застосуванням коригуючих крефіцієнтів; за користування вагонами (контейнерами) - згідно з правилами користування вагонами і контейнерами за час користування вагонами по ставках плати за користування вагонами і контейнерами, розділу V Тарифного керівництва №1; за складування вантажів на ділянці землі у смузі відведення наданої відповідно до п. 3. даного Договору - згідно калькуляції ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" (Додаток 1), яка може змінюватись і є невід'ємною частиною даного Договору; за маневрову роботу по ставках Тарифного керівництва №1; інші збори і плати згідно ставок додатку до договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Збори і плати вносяться по відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках станції Любомирськ з наявних на коді Користувача по ЄТехПД коштів належні Залізниці платежі за фактично подані і зібрані вагони, за час користування вагонами, за фактично виконану роботу, за складування вантажів у смузі відведення відповідно до п. 3 даного Договору. Сплата стягується до 10 числа поточного місяця і обов'язкова при розрахунках за послуги залізниці.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє 1 (один) рік (пункт 19. Договору).

Позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши відповідачу ділянку землі у межах смуги відведення площею для складування та зберігання вантажів площею 960 кв.м..

Відповідно до калькуляції, затвердженої начальником ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" 20.11.2015р., вартість складування вантажу на ділянці по ст. Любомирськ за 1 кв.м. складає 4 грн. 06 коп. з ПДВ (а.с. 10).

Судом встановлено, що розмір плати за місяць за Договором становить 3 244 грн. 80 коп..

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день вирішення спору у відповідача перед позивачем існує заборгованість за період з серпня по 20 листопада 2016 року в сумі 14 277 грн. 12 коп..

29 грудня 2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №ДН-3-9/186 від 28.12.2016р. про погашення заборгованості за серпень-жовтень 2016 року сумі 11 681 грн. 28 коп., яка залишена останнім без відповіді та задоволення. (а.с. 16, докази надіслання а.с. 41)

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 21 Закону України «Про залізничний транспорт» відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Пункти 71 та 76 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (з наступними змінами та доповненнями) встановлюють, що взаємовідносини залізниці із підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних колій визначаються договором.

Пунктом 1 Договору встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Залізниці (частина колії №6 станції Любомирськ), та примикає до станції Любомирськ Львівської залізниці стрілочним переводом №20, і яка обслуговується локомотивом залізниці.

За змістом п. 18 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» Користувач під'їзної колії сплачує Залізниці збір за утримання земельних ділянок у смузі відведення залізниці, якщо це передбачено договором сторін.

Пунктом 14 Договору передбачено, що Користувач сплачує Залізниці плату, зокрема, за складування вантажів на ділянці землі у смузі відведення до 10 числа поточного місяця.

Тобто, сторони визначили обов'язок відповідача по сплаті грошової суми за утримання ділянок землі та визначили строк виконання такого зобов'язання - до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, площа земельної ділянки, зайнята у межах смуги відведення визначена та погоджена сторонами у пункті 3 Договору, а строк по оплаті за утримання ділянок землі з урахуванням п. 14 Договору та ст. 530 Цивільного кодексу України настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено визначене п. 14 Договору зобов'язання щодо оплати утримання ділянок землі у смузі відведення Залізниці. Докази погашення заборгованості відповідачем не надано.

Отже, має місце порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати утримання ділянок землі у смузі відведення Залізниці.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство передбачає можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання (в т.ч. щодо відсутності його вини), не надано.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" про стягнення заборгованості в сумі 14 277 грн. 12 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 600 грн..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" (35000, м. Костопіль, вул. Бурова, 2В, код ЄДРПОУ 36951027) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79001, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) заборгованість в сумі 14 277 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 12 коп. та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2-3 - позивачу рекомендованим (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; 79001, м. Львів, вул. Гоголя, 1);

4 - відповідачу рекомендованим (35000, м. Костопіль, вул. Бурова, 2В).