Рішення

від 13.03.2017 по справі 916/50/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2017 р.Справа № 916/50/17

За позовом : Товариства з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140»

До відповідача: ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації

Про стягнення 53985,10 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору : Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 52538,49 грн. та 3% річних у розмірі 1446,61 грн.

Відповідачем - ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 27).

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, суд встановив.

12 січня 2015 року між ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації (Замовник) та Товариством з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» (Виконавець) було укладено Договір №2 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Договір регламентує взаємовідносини сторін по пільговому перевезенню автотранспортом окремих категорій громадян, визначених статтею 102 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. №2456-VI (із змінами), на приміських маршрутах та здійснення компенсаційних виплат за зазначені перевезення за рахунок субвенції, яка надається місцевим бюджетам з Державного бюджету у 2015 р. згідно із Законом України „Про автомобільний транспорт» , постановами Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 „Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають пільги (із змінами), від 04.03.2002р. №256 „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету» (із змінами), від 25.12.1996р. №1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (із змінами), від 18.02.1997р. №176 „Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» , наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535 „Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг „2-пільга» , та Інструкції про порядок її заповнення» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 року та іншими нормативними актами, які регулюють зазначене питання.

Також, 12 січня 2015 року між ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації (Замовник) та Товариством з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» (Виконавець) було укладено Договір №3 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Договір регламентує взаємовідносини сторін по пільговому перевезенню автотранспортом окремих категорій громадян, визначених статтею 102 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. №2456-VI (із змінами), на міжміських маршрутах та здійснення компенсаційних виплат за зазначені перевезення за рахунок субвенції, яка надається місцевим бюджетам з Державного бюджету у 2015 р. згідно із Законом України „Про автомобільний транспорт» , постановами Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 „Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають пільги (із змінами), від 04.03.2002р. №256 „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету» (із змінами), від 25.12.1996р. №1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (із змінами), від 18.02.1997р. №176 „Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» , наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535 „Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг „2-пільга» , та Інструкції про порядок її заповнення» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 року та іншими нормативними актами, які регулюють зазначене питання.

Відповідно до п. 1.2. Договору №2 від 12.01.2015р. та Договору №3 від 12.01.2015р., розрахунки за пільгове перевезення, а також визначення кредиторської заборгованості провадиться виключно в межах встановлених бюджетних призначень.

Згідно до п. 2.1. Договору №2 від 12.01.2015р., Виконавець зобов'язаний забезпечити безвідмовне, безпечне та якісне приміське перевезення пільгових категорій громадян.

Згідно до п. 2.1. Договору №3 від 12.01.2015р., Виконавець зобов'язаний забезпечити безвідмовне, безпечне та якісне міжміське перевезення пільгових категорій громадян.

Положеннями п. 2.2.1. Договору №2 від 12.01.2015р. та Договору №3 від 12.01.2015р., зазначено, що Замовник зобов'язаний прийняти у Виконавця документи, зазначені у п. 2.1.3. Договору, скласти акт звіряння розрахунків між Замовником та Виконавцем, надати Виконавцю компенсацію за пільгове перевезення окремих категорій громадян згідно затверджених розрахунків в межах бюджетних призначень (не пізніше, ніж у п'ятиденний термін з дна отримання коштів).

Відповідно до п. 4.1. Договору №2 від 12.01.2015р. та Договору №3 від 12.01.2015р., визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно Договору, винна сторона несе відповідальність згідно чинному законодавству України.

Положеннями п. 5.1. Договору №2 від 12.01.2015р. та Договору №3 від 12.01.2015р., цей договір набуває чинності від дати його підписання, застосовується з 1 січня 2015 року, діє до 31 грудня 2015 року та важчається пролонгованим до проведення остаточних розрахунків.

На виконання умов укладених Договору №2 від 12.01.2015р. та Договору №3 від 12.01.2015р., позивачем були надані послуги щодо пільгового перевезення окремих категорій громадян, про що свідчить Акт №1 від 01.01.2016р. (а.с. 18).

Акт звірки розрахунків між сторонами №1 від 01.01.2016р., який складено та підписано, а також скріплено печатками сторін Товариства з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» та ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації, засвідчує існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 43848,85 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації зобов'язань щодо сплати наданих послуг позивачем, Товариством з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» здійснено нарахування 3% та інфляційних втрат на суму боргу відповідача.

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» обґрунтовано невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань з боку відповідача, та направлено на стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 43848,85 грн., 3% річних (період з 01.01.2016р. по 01.12.2016р.) у розмірі 1446,61 грн. та інфляційних втрат (період з 01.01.2016р. по 01.12.2016р.) у розмірі 3689,14 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладених Договору №2 від 12.01.2015р. та Договору №3 від 12.01.2015р. про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме Актом звірки розрахунків між сторонами №1 від 01.01.2016р., який складено та підписано, а також скріплено печатками сторін - Товариства з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» та ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації, який засвідчує існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 43848,85 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 43848,85 грн. за надані з боку позивача послуги - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати інфляційних втрат в розмірі 3689,64 грн. (розрахунок проведено станом на за період з 01.01.2016р. по 01.12.2016р.).

Суд, перевіривши розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 3689,64 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Відповідно до розрахунку позивача, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 1446,61 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних, вважає таких розрахунок частково не вірним, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем було допущено арифметичну помилку нарахування відсотків.

Судом самостійно зроблено перерахунок 3% річних за період з 01.01.2016р. по 01.12.2016р. Так, відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 1207,64 грн.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» зі стягненням з ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації заборгованості по сплаті основного боргу у розмірі 43848,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 3689,64 грн. та 3% річних у розмірі 1207,64 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1592,19 грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Ренійської райдержадміністрації (68800, Одеська область, м. Рені, вул. Радянська, 14; код 03194847 на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Ренійське автотранспортне підприємство 15140» (68800, Одеська область, м. Рені, вул. Болградська, 96; код 22511592) основний боргу у розмірі 43848 (сорок три тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 1207 (одна тисяча двісті сім) грн. 64 коп., інфляційні витрати у розмірі 3689 (три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять)грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розмір задоволений вимог у розмірі 1592 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дві) грн. 19 коп.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 16 березня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко