Постанова

від 13.03.2017 по справі 910/24683/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.03.2017 справа №910/24683/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3: ОСОБА_5 - довіреність б/н від 04.01.2017 р.; ОСОБА_6 - довіреність б/н від 08.12.2016 р.; не з'явився; не з'явився; ОСОБА_6 - довіреність б/н від 23.02.2016 р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс", м. Київ Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод", м. Харків на рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016 р. у справі№ 910/24683/15 (головуючий суддя: Сковородіна О.М., судді: Говорун О.В., Харакоз К.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Дружківське рудоуправління", м. Дружківка, Донецька область до третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс", м. Київ Міністерство екології та природних ресурсів України, м. Київ Державна служба геології та надр України, м. Київ Публічне акціонерне товариство "Харківський плитковий завод", м. Харків проспонукання до укладення договору

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Дружківське рудоуправління" (далі - ПАТ "Дружківське рудоуправління", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс" (далі - ТОВ "Донгипс", відповідач) про зобов'язання ТОВ "Донгипс" укласти з ПАТ "Дружківське рудоуправління" договір № 352 від 16.04.2015 р. на права використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт у редакції, запропонованій ПАТ "Дружківське рудоуправління".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2015 р. направлено матеріали даної позовної заяви за виключною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 29.10.2015 р., від 24.11.2015 р. залучено до участі у справі Міністерство екології та природних ресурсів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі - третя особа-1), Публічне акціонерне товариство "Харківський плитковий завод" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - третя особа-3), Державну службу геології та надр України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі - третя особа-2).

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи позивач у поясненнях до позовних вимог зазначив щодо готовності забезпечення додаткового включення до умов договору плати за допуск до земельної ділянки, або виходячи з розміру земельного податку за всю загальну площу земельних ділянок, при умові, що зазначені ділянки нікому не надані у користування (оренду), або виходячи з розміру орендної плати за всю загальну площу земельних ділянок. Вказане враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі № 910/24683/15.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2016 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, в тому числі з включенням до тексту договору умов оплатності використання земельної ділянки в розмірі земельного податку за всю загальну площу земельної ділянки за час фактичного використання; укладено договір на права використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт між ПАТ "Дружківське рудоуправління" (за тестом договору - користувач) та ТОВ "Донгипс" (за текстом договору - власник) в наступній редакції:

"Предмет договору

1. За цим договором, Власник надає право Користувачу використовувати земельні ділянки площею 55,1785 га кадастровий №1422486000:14:000:0030, площею 4,8733 га кадастровий №1422486000:14:000:0074, площею 3,1366 га кадастровий №1422486000:14:000:0065, які знаходяться на території Торської сільської ради Костянтинівського району та належать Власнику на праві приватної власності, за плату в розмірі земельного податку за всю загальну площу земельної ділянки за час фактичного використання.

2. Право тимчасового користування надається Користувачу виключно для проведення геологічного вивчення Торського родовища корисних копалин відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 07.02.2013 року №4320.

3. У відповідності до цього договору, Користувачу дозволяється заїжджати технологічним транспортом на земельні ділянки визначені у пункті 1 цього договору та у їх межах проводити буріння геологорозвідувальних свердловин.

4. Місце буріння геологорозвідувальних свердловин визначено Додатком №1 до договору.

5. Використання земельних ділянок для інших цілей, ніж передбачено у цьому договорі, забороняється.

Права та обов'язки сторін

6. Власник зобов'язаний:

- не здійснювати перешкод в користуванні земельними ділянками на умовах цього договору.

7. Власник має право:

- вимагати від Користувача належного виконання своїх обов'язків за цим договором;

- на відшкодування завданих збитків завданих Користувачем, у тому числі неодержаних доходів;

- після проведення геологічного вивчення, вимагати від Користувача привести земельні ділянки у попередній стан.

8. Користувач зобов'язаний:

- користуватись земельними ділянками способами, найменш обтяжливими для Власника;

- заїжджати на земельні ділянки технологічним транспортом і проводити геологічні роботи, заздалегідь повідомивши про це Власника;

- проводити буріння свердловин екологічно чистим методом, без використання хімічних реагентів;

- не здійснювати будь-яких дій, які можуть призвести до погіршення стану земельних ділянок;

- не проводити на земельних ділянках будь-якої діяльності, яка не передбачена цим договором;

- негайно повідомляти Власника про всі випадки псування земельної ділянки, вчинення дій, які призвели або можуть призвести до погіршення її властивостей;

- після проведення геологічного вивчення, відшкодувати Власнику земельної ділянки завдані збитки, у тому числі неодержані доходи та привести земельну ділянку у попередній стан;

- у день припинення дії договору, припинити користування земельними ділянками.

9. Користувач має право:

- користуватись земельними ділянками на умовах, визначених цим договором;

- вимагати від власника належного виконання ним своїх обов'язків.

Визначення збитків

10. Розмір завданих збитків визначається сторонами договору та погоджується шляхом підписання відповідного акту визначення збитків.

11. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір завданих збитків, розмір збитків визначається комісією створеною відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19.04.1993 року.

Інші умови

12. Цей договір набуває чинності з моменту набрання рішення господарського суду Донецької області №910/24683/15 від 21.12.2016р. законної сили та діє до повного виконання сторонами даного договору.

13. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.

14. Цей договір складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу і надаються по одному кожній стороні.

15. Спори, що виникають про проведенні розвідувальних робіт, вирішуються у судовому порядку.

Додаток ситуаційна схема

Реквізити сторін

Товариство з обмеженою Публічне акціонерне товариство

відповідальністю «Допгипс» «Дружківське рудоуправління»

04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 84205, Донецька область,

Будинок 19-А, ЄДРПОУ 33751442 м. Дружківка, вул. Поленова,

будинок 112, ЄДРПОУ 00191796 "

Також, згідно з вимогами ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягнуто 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2016 р., позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду змінити в частині встановлення у договорі плати за допуск до земельної ділянки та встановити безоплатність договору.

Позивач стверджує, що запропонований проект договору не є договором оренди тому, що при проведенні геологорозвідувальних робіт земельні ділянки, на яких будуть проводитися такі роботи, не вибувають з користування власника/землекористувача, а відтак, запропонований договір не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої він укладений, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Посилаючись на ч. 4 ст. 97 Земельного кодексу України позивач вважає, що за користування земельною ділянкою для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт він не зобов'язаний сплачувати додаткову плату, крім відшкодування власникам землі та землекористувачам усіх заявлених ними збитків, в тому числі неодержаних доходів, а також за свій рахунок приводити частину займаних земельних ділянок у попередній стан.

27.02.2017 р. через канцелярію суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про відмову від апеляційної скарги, яке ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 р. задоволено, прийнято відмову позивача від апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду та припинено апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач та третя особа-3 звернулися до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на зазначене рішення, в яких просять оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних скарг заявники посилаються на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржники вважають, що спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, а чинне земельне законодавство, яке є спеціальним у спірних правовідносинах не передбачає обов'язку особи, власника земельної ділянки укладати угоди з підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи. Крім того, зазначили, що договірні засади доступу до спірної земельної ділянки є певною мірою зобов'язальним характером для відповідача, як обмеження його права власності, в той час як обов'язок укладати зазначену угоду не передбачений ст. 97 Земельного кодексу України, а рішення суду як підстава для виникнення права користування чужою земельною ділянкою встановлений лише ч.1 ст. 402 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідач та третя особа-3 звертають увагу на те, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки доводам та аргументам стосовно порушення цільового призначення земельної ділянки (землі сільськогосподарського призначення) при виконанні бурових робіт.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2017 р., протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.01.2017 р., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Будко Н.В., судді - Ушенко Л.В., Склярук О.І.

Розпорядженням керівника апарату суду № 271 від 22.02.2017 р. у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею Ушенко Л.В. через перебування у відпустці на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/24683/15.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2017 р. визначено колегію суддів у складі: головуючий - Будко Н.В., судді - Склярук О.І., Малашкевич С.А.

Розпорядженням керівника апарату суду № 365 від 10.03.2017 р. у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею Малашкевичем С.А. через перебування у відрядженні на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/24683/15.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.03.2017 р. визначено колегію суддів у складі: головуючий - Будко Н.В., судді - Дучал Н.М., Склярук О.І.

Представники позивача у судових засіданнях проти апеляційних скарг відповідача та третьої особи-3 заперечили за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача та третьої особи-3 у судових засіданнях підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах

Представник третьої особи-1 у судові засідання не з'явився. 10.03.2017 р на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив третьої особи-1, в якому Міністерством екології та природних ресурсів України заявлено клопотання про розгляд даної справи за відсутності її повноважного представника, проте свою позицію щодо апеляційних скарг третя особа-1 не визначила.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 06.01.2017 р., від 10.01.2017 р., від 27.02.2017 р. не визнавалась обов'язковою явка представників учасників процесу та останні були попереджені, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

З огляду на зазначене, вищенаведене клопотання третьої особи-1 судовою колегією задоволено.

Третя особа-2 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи-2 у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи третя особа-2 повідомлена належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи-3, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи-3 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2007 року ПАТ «Харківський плитковий завод» отримано спеціальний дозвіл №2993 на користування надрами для геологічного вивчення у тому числі дослідно-промислової розробки Райської ділянки, що знаходиться в Донецькій області, Костянтинівському районі, 2,0 км на південь від с.Райське, площею 256,8 га , терміном дії 5 років.

Відповідно до листа відповідача № 19-03-08 від 19.03.2008 р. останній надав згоду ПАТ «Харківський плитковий завод» на здійснення останнім геологічного вивчення, геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших робіт, у тому числі дослідно-промислової робробки на земельних ділянках відповідача: кадастровий номер 1422486000:14:000:0065 площею 3,140 га, № 142248600:14:000:0074 площею 4,870 га, № 1422486000:14:000:0030 площею 55,18 га, що розташовані на території Торської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

27.12.2010 р. між відповідачем та третьої особою-3 укладено угоду про надання добровільної згоди на здійснення геологічного вивчення, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, за умовами якої власник добровільно надає цією угодою згоду на доступ до належних йому на праві власності вищевказаних земельних ділянок з метою їх використання підприємством для здійснення геологічного вивчення, геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, у тому числі дослідно-промислової розробки.

07.02.2013 р. на підставі наказу № 556 від 16.11.2012 р. Державною службою геології та надр України видано ПАТ «Дружківське рудоуправління» спеціальний дозвіл №4320 (далі - дозвіл). Метою дозволу є геологічне вивчення вогнетривких глин, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями. Назвою родовища є Торська ділянка. Місцезнаходження - Донецька область, Констянтинівський район. Площа - 473,6 га. Вид корисної копалини - вогнетривкі глини. Строк дії дозволу на користування спеціальним дозволом на користування надрами - 5 (п'ять) років.

Відповідно до п.5.2.3. Статуту ПАТ «Дружківське рудоуправління» до предмету діяльності товариства належить, зокрема, пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин, в тому числі геофізичні роботи, геологічне супроводження геологорозвідувальних робіт, буріння свердловин, з метою пошуку (розвідки) твердих корисних копалин, буріння спеціальних гідрогеологічних свердловин, гірничі роботи (в тому числі дослідно-промислова розробка, яка повинна передбачити повноту вилучення та комплексне раціональне видобування корисних копалин, якщо це передбачено нормативно-правовими актами України)

Тобто, третя особа-2, як суб'єкт владних повноважень, що володіє дискреційними повноваженнями, з метою реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, користуючись своїм правом, видала позивачу дозвіл з метою геологічного вивчення вогнетривких глин, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями на Торській ділянці Донецької області Костянтинівського району.

Таким чином, держава в особі Держгеонадр через видачу ПАТ «Дружківське рудоуправління» дозволу на користування надрами (чинність якого підтверджена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва №826/15935/15 від 18.12.2015р., яка залишена в силі Київським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України, та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016р. по справі №805/3161/15-а за відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень), доручила позивачу вчинити певні дії щодо геологічного вивчення ділянки надр Торського родовища площею 473,6 га.

16.04.2015 р. позивач звернувся до відповідача листом №351/1, в якому зазначено, що відповідно до місця розташування ділянки надр Торського родовища ПАТ «Дружківське рудоуправління» має намір провести геологічне вивчення на земельних ділянках площею 55,1785 га кадастровий №1422486000:14:000:30, площею 4,8733 га кадастровий №1422486000:14:000:74, площею 3,1366 га кадастровий №142286000:14:000:65, які знаходяться на території сільської ради Костянтинівського району та належить ТОВ «Донгипс» на праві приватної власності, в зв'язку з чим, з метою одержання інформації щодо геологічної будови Торського родовища, виявлення та оцінки запасів корисних копалин, просив укласти договір на права використання вищевказаних земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт.

До вказаного листа позивачем додано два примірника договору на права використання вищевказаних земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт №352 від 16.04.2015 р.

Листом № 08 від 08.05.2015 р. відповідач відмовив у погодженні надання позивачу земельних ділянок на праві тимчасового користування для здійснення на них розвідувальних робіт, в обґрунтування чого зазначив, що земельні ділянки використовуються відповідачем за цільовим призначенням, а саме - для ведення сільського господарства з метою вирощування сільськогосподарських культур, та проведення геологічного вивчення, зокрема з використанням технічного транспорту призведе до обмеження відповідача у реалізації законного права власності.

Матеріалами справи доведено, що права відповідача, як власника земельної ділянки, підтверджені: державним актом на право власності на земельну ділянку ТОВ «ДОНГИПС» серія ЯГ №752385, виданого Костянтинівським районним відділом земельних ресурсів 26 грудня 2006 року; державним актом на право власності на земельну ділянку ТОВ «ДОНГИПС» серія ЯГ №752384, виданого Костянтинівським районним відділом земельних ресурсів 26 грудня 2006 року; державним актом на право власності на земельну ділянку ТОВ «ДОНГИПС» серія ЯГ №752885, виданого Костянтинівським районним відділом земельних ресурсів 26 грудня 2006 року, які також охороняються в порядку, встановленому законом.

У зв'язку із відмовою відповідача у наданні спірних земельних ділянок у тимчасове користування для проведення на них розвідувальних робіт, ПАТ "Дружківське рудоуправління" звернулось до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно з ст.1 Кодексу України «Про надра» надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 Цивільного кодексу України, ст. 4 Кодексу України «Про надра» - надра є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого ці права здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання реалізації прав власності на надра закріплені, зокрема, Кодексом України «Про надра» , Земельним кодексом України тощо, та підзаконними актами.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до ст.11 Кодексу України «Про надра» та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011р. №391/2011 (далі за текстом - Положення).

Згідно з ст. 16 Кодексу України «Про надра» та підпунктом 12 пункту 4 Положення Держгеонадра України відповідно до покладених завдань видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на геологічне вивчення родовищ корисних копалин, геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин, видобування корисних копалин тощо.

Зазначені вище положення чинного законодавства кореспондуються, в тому числі й з нормами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження, а саме, визначено межі допустимого розумного втручання держави у здійснення правомочностей власника. Причому, таке втручання має бути законним та здійснюватись з дотриманням принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.

Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що останній вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Також, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

За змістом постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016р. у справі №820/1744/16 дія раніше виданого ПАТ «Харківський плитковий завод» спеціального дозволу на користування надрами №2993 від 06.08.2007р. на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, закінчилась, та звіти за результатами цих досліджень на теперішній час не затверджені.

В розумінні ст.ст. 19, 25 Кодексу України «Про надра» , ст.ст. 395, 396 Цивільного кодексу України позивач є користувачем речових прав на надра, які охороняються законом, підлягають захисту, у тому числі і від власника, відповідно до положень глави 29 Цивільного кодексу України та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у ПАТ "Дружківське рудоуправління" прав на проведення геологічного вивчення ділянки надр Торського родовища площею 473,6 га.

В той же час, судова колегія звертає увагу, що права відповідача, як власника земельної ділянки, підтверджені державними актами на право власності на земельні ділянки, які також охороняються в порядку, встановленому законом.

При цьому, в розумінні частин 3, 5 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Частиною 3 ст.13 Конституції України встановлено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ч.7 ст. 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, в даній справі розв'язанню підлягає питання щодо меж реалізації сумісних прав користувача надрами та власника земельної ділянки, та відповідно, взаємозобов'язань, які виникають з належних ним прав.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що проведення більш ґрунтовного дослідження за проектом позивача, ніж за раніше проведеними дослідженнями ПАТ «Харківський плитковий завод» , впливатиме на більш точне встановлення вартості спеціального дозволу на промислову розробку, так і об'єму рентних платежів за користування надрами.

Статтею 97 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єкти, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін.

Таким чином, договірні засади доступу до спірної земельної ділянки є певною мірою зобов'язальним характером для відповідача, як обмеження його прав власності, встановлені ч. 2, 5, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України щодо обов'язку допуску до користування його майном інших осіб.

Посилання скаржників на той факт, що проведення геологорозвідувальних робіт на земельній ділянці є позбавленням відповідача права власності не приймаються до уваги, оскільки, в даному випадку має місце лише певне обмеження прав власності, яке передбачено наведеними вище нормами закону. При цьому, таке обмеження права власності не є безумовним та кореспондується із положеннями ст.ст. 13, 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, особливістю проведення геологорозвідувальних робіт є той факт, що відповідна земельна ділянка не вилучається, не викуповується у її власника. Зазначена ділянка залишається у власності або у користуванні відповідного суб'єкту, а підприємство, яке проводить розвідувальні роботи лише тимчасово займає на певних умовах і використовує для геологічного вивчення надр.

Також, безпідставними є доводи відповідача про те, що геологічне вивчення надр призводить до порушення норм закону щодо цільового призначення земельної ділянки (як сільськогосподарських земель), оскільки, такі дії (геологічне вивчення):

по-перше, прямо передбачені законом;

по-друге, діючим законодавством не встановлено обов'язок зміни цільового призначення земельної ділянки, як передумови укладання договору на право використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт;

по-третє, надання відповідачем доступу позивачу до належних йому земельних ділянок не призводить до необхідності зміни цільового призначення земельних ділянок, у зв'язку із тим що вказані земельні ділянки продовжують використовуватись власником ділянки за цільовим призначенням у відповідності до якого вони були надані.

Наведена в якості обґрунтувань судова практика (рішення у справах №14/337-10, №524/9-19-20/368, №7/5005/1713/2012), не може бути прийнята як належна позиція відповідача, оскільки обставини у вказаних справах (що описані в тексті рішень перших та апеляційних інстанцій), не відповідають за тотожністю обставинам та суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

Крім того, укладання раніше самим відповідачем аналогічної угоди про надання добровільної згоди на здійснення геологічного вивчення, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт з ПАТ «Харківський плитковий завод» відбулось без зміни цільового призначення земельної ділянки. А тому, заперечення відповідача щодо неможливості укладання такого договору з наведених вище підстав є необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, обмеження, які встановлені вищевказаною угодою між ТОВ "Донгипс" та ПАТ «Харківський плитковий завод» щодо прийняття відповідачем на себе зобов'язань не укладати з будь-якими іншими третіми особами договори оренди (користування, використання) земельних ділянок, не надавати будь-яким третім особам згоду/дозвіл на доступ до земельних ділянок, вірно оцінено судом першої інстанції в цій частині як нікчемний правочин, з огляду на приписи статті 4 Кодексу України «Про надра» , ст. 204 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними.

Висновок Наукової експертизи Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім.М.П.Семененка № 01-7/372 від 21.12.2016 р. є неналежним доказом в розумінні приписів чинного процесуального законодавства тому, що: по-перше, висновок наукової експертизи фактично містить тлумачення і роз'яснення законодавства України, що не відповідає виду діяльності Інституту; по-друге, даний висновок ґрунтується на підставі наявності результатів досліджень родовища ПАТ «Харківський плитковий завод» , при тому, що на теперішній час затверджених звітів за результатами досліджень не існує; по-третє, існування інших способів проведення геологічного вивчення при розвідці родовищ не спростовує достеменність досліджень шляхом буріння, яке може бути проведене позивачем.

Доводи відповідача про те, що саме йому мають бути надані господарським судом переваги щодо можливості використати право на доступ до надр, як афілійованої групи компаній, оскільки надання переваг з таких мотивів, не передбачається діючим законодавством, та як наслідок, буде свідчити про порушення рівності суб'єктів господарювання перед законом та судом.

Згідно з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Тобто, такий спосіб захисту порушеного права, як укладання договору передбачений чинним законодавством.

Загальний порядок укладання господарського договору передбачений ст.181 Господарського кодексу України.

Як зазначено вище, позивачем була запропонована редакція договору, що передбачала використання належної відповідачу земельної ділянки в узгоджених місцях шляхом буріння розвідувальних свердловин з відшкодуванням можливих збитків, завданих відповідачу. Відповідач не погодився з запропонованою редакцією договору, заперечень та пропозицій до проекту договору не надав та відмовив позивачу в укладанні договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

В розумінні положень п. 9.9 пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Із матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем висунуто пропозицію, щодо додаткового включення до умов договору плати за допуск до земельної ділянки або, виходячи з розміру земельного податку за всю загальну площу земельних ділянок, при умові, що зазначені ділянки нікому не надані у користування (оренду) або, виходячи з розміру орендної плати за всю загальну площу земельних ділянок.

Враховуючи приписи діючого законодавства, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо укладення спірного договору із включенням до тексту договору умов оплатності використання земельної ділянки в розмірі земельного податку за всю загальну площу земельної ділянки за час фактичного використання, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційними скаргами покладаються на заявників скарг.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс", Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" на рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016 р. у справі № 910/24683/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016 р. у справі № 910/24683/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3