Ухвала

від 16.03.2017 по справі 912/244/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

16.03.2017 Справа № 912/244/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіна О.В. (доповідач)

суддів : Сизько І.А., Джихур О.В.

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21 лютого 2017 року у справі № 912/244/14

за позовом ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка",

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21 лютого 2017 року (суддя Шевчук О.Б. ) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка" додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006 (державна реєстрація від 19.12.2006 № 98), у наступній редакції:

"Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006 р.

(зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 грудня 2006 року № 98)

м.Кропивницький

Кіровоградська область

---

року

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від імені якого діє

---

, що діє на підставі статті 122 Земельного кодексу України, іменоване в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та ОСОБА_1 товариство з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка" - в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому "Орендар", з другого боку, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" уклали цю додаткову угоду (далі за текстом - угода) про поновлення договору оренди землі від 12 грудня 2006 р. (зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 грудня 2006 року №98) (далі за текстом - договір) наступним чином:

1. Поновлено договір оренди землі від 12 грудня 2006 р. (зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 грудня 2006 року №98) терміном на 5 (п'ять) років.

2. Всі інші умови вищезгаданого договору не обумовлені даною угодою, залишено незмінними.

3. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 р. (зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 грудня 2006 року №98).

4. Додаткова угода укладена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у "Орендодавця" Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області , другий - у "Орендаря" ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка", третій у компетентному органі, що проводить державну реєстрацію речових прав.

Суд стягнув з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ідентифікаційний код 39767636) на користь ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка" (28062, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Попельнасте, вул. Соборна, 10 (Леніна), ідентифікаційний код - 30702717) - 1600,00 грн судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду України, дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

У відповідності до п. 2 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11р. № 7 зазначено, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії апеляційної скарги; таким доказом може бути й засвідченій належним чином витяг з відповідного реєстру.

До апеляційної скарги скаржником не надано доказів направлення копії апеляційної скарги стороні а саме позивачу - ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка".

Згідно ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

В силу п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VІІІ від 22.05.2015р., яким змінено ставки судового збору, в тому числі і за звернення з апеляційними скаргами на рішення господарських судів.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1600 гривень.

Як випливає з матеріалів справи ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, дорівнює 1600 грн., які було сплачено позивачем ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю "ім. Шевченка", платіжним доручення № 141 від 05 грудня 2016 року, № 32 від 16 січня 2017 року ( а.с. 10-11 ).

Таким чином, 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 1760 грн. (1600 * 110% = 1760грн.00 коп.).

Частиною 1 статті 6 згаданого Закону передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Виключний перелік осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» , не розповсюджується на скаржника як такого.

Одночасно в апеляційній скарзі скаржник просить вістрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі посилаючись на те, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, не є прибутковою організацією, кошти на сплату судового збору відсутні.

Апеляційний господарський суд, з метою дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якими передбачено, що кожний має право на розгляд його справи судом, перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст.ст. 94, 95 ГПК України, дійшов висновку про необхідність повернення останньої з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які унеможливлюють сплату судового збору у встановлених законом розмірах, покладається на заінтересовану сторону.

В п.3.1 розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, здійснення розрахунково-касового обслуговування Державною казначейською службою України, не можуть вважатися підставою для відстрочення від такої сплати.

Скаржником не надано доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору, а саме того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З огляду на викладене, обставини, наведені в апеляційній скарзі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги без розгляду.

Водночас, слід зауважити, що, згідно ч.4 ст.97 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

На підставі наведеного та керуючись ст. 86, п.2, п.3 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21 лютого 2017 року у справі № 912/244/17 повернути скаржнику без розгляду.

Додаток: (скаржнику) апеляційна скарга №б/н від 03 березня 2017 року всього на 3 аркушах.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.А.Сизько