Постанова

від 12.08.2011 по справі 596/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2011 р. 12 год.01 хв.Справа № 2-а-596/11/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Одяг"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні < 3-я особа >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю магазин "Одяг" (позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 31.12.2010:

- № 0004972301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність за основним платежем 63000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 31500,00 грн. за порушення ст. 1.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999 р.,

- № 0004962301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 17864,27 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 1786,43 грн. за порушення п. 1.22 ст. 1, пп.. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року,

- рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3150000 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995.

Позивач вважає рішення ДПІ такими, що суперечать нормам чинного законодавства з питань оподаткування та іншим законодавчим актам, які регулюють господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності. Порушень п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон про РРО) ТОВ магазин "Одяг" не допускав. Продаж основного засобу - нерухомого майна, який обліковувався в бухгалтерському обліку підприємства на рахунку 10 "Основні засоби" та був відображений у статті балансу ТОВ магазин "Одяг" (Форма №1-М) у рядку 030-032 "Основні засоби", не підпадає під дію Закону про РРО, грошові кошти за реалізовані основні засоби були внесені покупцем у касу підприємства з оформленням прибуткового касового ордера на повну вартість майна. Позивач посилається на лист ДПА України від 10.04.2009 № 7612/23-7017/264, в якому дається роз'яснення, що у разі продажу основних засобів (основних фондів) за готівкові кошти, які вилучені з активів (списані з балансу) внаслідок їх продажу і які згідно з бухгалтерським обліком обліковувались на рахунку 10 "Основні засоби", суб'єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах цих суб'єктів з оформленням прибуткових ордерів. Позивача, як платника податків не може бути притягнено до відповідальності, оскільки він діяв у відповідності до роз'яснення ДПА України. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що податковою інспекцією порушені строки застосування штрафних санкцій, які встановлені ст. 250 Господарського кодексу України. Акт перевірки складено 20.12.2010, з дати проведення розрахункової операції з продажу об'єкту нерухомості до моменту виявлення працівниками ДПІ у м. Херсоні даної операції, пройшло більше одного року. Позивач заперечує порушення ст. 1, 3 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", заниження доходу за 2-й квартал 2009 року у ним не допущено. Грошові кошти у сумі 630000 грн. були отримані підприємством за нерухоме майно, до моменту продажу зазначене нерухоме майно обліковувалось на рахунку бухгалтерського обліку 10 "Основні засоби". Відповідно до п. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу. Відповідно до даних бухгалтерського обліку різниця між сумою отриманою від реалізації основного фонду - нерухомого майна та їх залишковою вартістю на момент продажу дорівнює нулю. Отже, відсутній об'єкт оподаткування. Позивач заперечує порушення п. п. 1.22 ст. 1 та п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", та вважає, що податок на прибуток у сумі 17864,27 грн. йому донарахований неправомірно. Засновником товариства не було внесено до статутного фонду майно або грошові кошти, тому право на повернення майна та грошових коштів зі статутного фонду при ліквідації товариства у засновника відсутнє.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, зазначає, що актом позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ магазин "Одяг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 по 15.07.10 було підтверджено допущені позивачем порушення. Відповідач вказує, що будь-яких доказів того, що продане нерухоме майно було обліковано як основні засоби, позивач не надав, тому розрахункову операцію при продажу майна необхідно було проводити із застосуванням реєстратора розрахункових операцій. Виручка від реалізації нерухомого майна не відображена в загальному складі виручки від реалізації продукції, товарів, що призвело до заниження єдиного податку. Відповідно до п. 3 рішення учасника ТОВ магазин "Одяг" від 21.07.08 № 6 статутний капітал сформований за рахунок грошового внеску ОСОБА_3 в сумі 71457 грн. 09 коп., під час проведення ліквідації ТОВ грошовий внесок не повернутий учаснику, тому є доходом позивача та об'єктом оподаткування податком на прибуток.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Обставини справи свідчать, що ТОВ магазин "Одяг" як юридична особа зареєстровано у 1995 році, взято на облік в ДПІ у м. Херсоні, в 2007-2009 роках було платником єдиного податку за ставкою 10 %. Рішенням засновника від 30.06.09 вирішено ліквідувати ТОВ магазин "Одяг", головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_3

Фахівцями ДПІ у м. Херсоні була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ магазин "Одяг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 по 15.07.10 (акт перевірки № 5444/23-3/19224570 від 20.12.2010), при проведені якої виявлено, що ТОВ магазин "Одяг" здійснив 24.06.2009 відповідно до договору купівлі - продажу серія ВМІ № 084639 продаж основного засобу - нерухомого майна громадянці ОСОБА_4, ціна нерухомого майна склала 630000 грн. Грошові кошти за реалізовані основні засоби були внесені покупцем у касу підприємства 24.06.2009 з оформлення прибуткового касового ордера. Працівниками ДПІ визначено порушення ст. 1, 3 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", встановлено заниження єдиного податку за ставкою 10 % податкових зобов'язань за 2-й квартал 2009 року у сумі 63000 грн. До рядку 2 Декларації "Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт)" не включено 630000 грн., що привело до заниження єдиного податку за ставкою 10 % у розмірі 63000 грн. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004972301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність за основним платежем 63000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 31500 грн. за порушення ст. 1, 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва".

Також ДПІ у м. Херсоні визначено порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", при проведенні розрахункової операції, яка була здійсненна у готівковій формі на суму 630000 грн. не був застосований реєстратор розрахункових операцій. Рішенням ДПІ № НОМЕР_1 були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3150000 грн. на підставі ч. 1 ст. 17 Закону про РРО.

ДПІ зазначила в акті перевірки, що позивачем занижено валовий дохід на суму 71457 грн. 09 коп., внаслідок не включення суму внесків до статутного фонду, яка була внесена готівковими коштами і не повернута засновнику, що прирівнюється до безповоротної фінансової допомоги та є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Дане порушення призвело до заниження податку на прибуток на суму 17864 грн. 27 коп. за три квартали 2010 року. Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Херсоні № 0004962301/0 від 31.12.2010 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 17864,27 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1786,43 грн. за порушення п.1.22 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ТОВ магазин "Одяг" здійснив продаж за готівкові кошти основного засобу - нерухомого майна (будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 4230 кв. м), який обліковувався в бухгалтерському обліку підприємства на рахунку 10 "Основні засоби" та був відображений у статті балансу ТОВ магазин "Одяг" (Форма №1-М) у рядку 030-032 "Основні засоби"). Позивач надав суду докази того, що продане нерухоме майно обліковувались на рахунку 10 "Основні засоби", було виключено зі складу основних фондів і продано за готівку.

Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Стосовно застосування реєстраторів розрахункових операції під час продажу основних засобів, то Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не надано визначення терміна "сфера торгівлі". Отже, суб'єкт господарювання під час визначення зазначеного терміну повинен керуватися діючими законодавчими та нормативно-правовими актами, зокрема положеннями Цивільного та Господарського кодексів України та Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення. Відповідно до статті 1 Закону України від 23.03.96 № 98/96 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. При цьому під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби. Загальні умови провадження торговельної діяльності визначені Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 (в редакції на 31.12.2010). Порядком та правилами встановлено, що торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі. У цьому Порядку та правилах визначено, що терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" .Так, згідно з ДСТУ 4303-2004 слід вважати: Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу і надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання і надання пов'язаних з цим послуг. Згідно з главою 30 ГК України, господарсько-торговельною діяльністю, є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Тому для визначення необхідності застосування РРО у разі здійснення несистематичного продажу основних засобів необхідно визначити, чи може розглядатися така операція, як торговельна діяльність. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. У свою чергу статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто торговельна діяльність як вид економічної та господарської діяльності передбачає систематичність її здійснення та отримання відповідного прибутку. У випадку, якщо реалізація основних засобів здійснюється несистематично та має разовий характер, то така реалізація не може розглядатись як торговельна діяльність.

У сфері торгівлі суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють торгову діяльність, яка передбачає купівлю продаж саме товарів народного споживання. У свою чергу товари народного споживання це товари, що безпосередньо споживаються населенням. Доказів того, що позивач здійснював торгівлю товарами, або є підприємством торгівлі, відповідач суду не надав. Дія Закону поширюється лише на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності у сфері торгівлі громадського харчування та послуг, а не на всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі. Виходячи із зазначеного, при реалізації основних засобів позивач має право не застосовувати РРО. Таким чином порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачем не допущено.

Посилання позивача на Порядок надання податкових роз'яснень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 N 494, пп. "д" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" про те, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет), суд не приймає до уваги, оскільки лист ДПА від 10.04.09 не має статусу податкового роз'яснення.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення строку для застосування штрафних санкцій, який встановлено ст. 250 Господарського кодексу України. Цією нормою визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Штрафні санкції, які застосовані до позивача, відповідно до законодавства України відносяться до адміністративне - господарських санкцій, так як вони застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності у випадку порушення ними норм з регулювання обігу готівки та перераховуються до бюджету.

Проведення розрахункової операції відбулось 24.06.2009, а рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій прийнято 31.12.2010, тобто, з дати проведення розрахункової операції пройшло більше одного року.

Згідно з п. 5 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в п. 1 цього розділу строку. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення. Враховуючи те, що Законом про РРО не були передбачені строки застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 цього Закону, нормами ст. 250 Господарського кодексу України було обмежено термін застосування цих фінансових санкцій, тобто пом'якшено відповідальність, тому положення цієї статті застосовуються до відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Посилання ДПІ на норми Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій прийнято в період, коли ПКУ ще не набрав чинності.

Також не знайшло свого підтвердження порушення позивачем ст.ст. 1, 3 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", яке призвело до заниження єдиного податку на суму 63000 грн. Дійсно нерухоме майно було продано за суму 630000 грн. До моменту продажу, зазначене нерухоме майно обліковувалось на рахунку бухгалтерського обліку 10 "Основні засоби" та відображалось у рядку Балансу підприємства (Форма №1-М) у рядку 030 - 032 "Основні засоби". Відповідно до п. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу. Сума залишкової вартості основних фондів розраховується відповідно до ПБО 7. Таким чином, для визначення об'єкта оподаткування від продажу основних фондів платнику єдиного податку потрібно визначити їх залишкову вартість на момент продажу, і порівнявши суму, отриману від реалізації, з визначеною на цей самий момент залишковою вартістю таких фондів, платник єдиного податку зможе розрахувати розмір оподатковуваної виручки. ДПІ не було зазначено в акті перевірки залишкову вартість проданого майна. Відповідно до даних бухгалтерського обліку товариства різниця між сумою отриманою від реалізації основного фонду - нерухомого майна (будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 4230 кв. м) та їх залишковою вартість на момент продажу дорівнює нулю. Отже, об'єкту оподаткування немає, податкове повідомлення-рішення № 000497230/0 суд скасовує.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ДПІ у м. Херсоні не довела порушення п.п. 1.22 ст. 1 та п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке привело до податку на прибуток у сумі 17864, 27 грн. З матеріалів справи вбачається, що рішенням учасника ТОВ магазин "Одяг" № 6 від 21.07.2008 затверджено Статут (нова редакція), зареєстрований виконавчим комітетом Херсонської міської ради 22.07.08, згідно якого засновником ТОВ магазин "Одяг" є ОСОБА_3 зі 100 % часткою в статутному фонді, яка складає 71457 грн. 09 коп. Рішенням засновника від 30.06.09 було вирішено припинити діяльність ТОВ шляхом ліквідації та створення ліквідаційної комісії. Перевіряючими встановлено, що товариством не повернуто учаснику внесок до статутного фонду у сумі 71457,09 грн. Неповернуту суму внеску позивач мав включити до декларації у рядок 01.6 "інші доходи", ця сума є безповоротною фінансовою допомогою та об'єктом оподаткування.

Відображення в податковому обліку внесків до статутного фонду підприємства регламентується пп. 4.2.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток). Дійсно, у разі повернення внесків у розмірі, що не перевищує внеску кожного учасника, ніяких податкових наслідків такі операції не мають, однак у випадку неповернення внеску до статутного капіталу одного з учасників (або часткового повернення) сума неповернутого внеску включається до валового доходу. Разом з тим позивач стверджує, що учасник товариства ОСОБА_3 не вніс грошові кошти до Статутного фонду, отже, повертати йому було нічого. ДПІ цей довод не спростувала, в акті перевірки не вказано, якими первинними бухгалтерськими документами підтверджено внесення внеску, на якому рахунку бухгалтерського обліку ці кошти обліковувались. Суд приймає до уваги, що перевірявся період 01.04.07 - 15.07.10, тобто період ймовірного внесення грошових коштів. Враховуючи викладене, факт отримання доходу в сумі 71457,09грн. не підтверджено, тому податок на прибуток в сумі 17864,27 грн. нарахований безпідставно.

Позивачем не допущено порушень вимог Закону "Про оподаткування прибутку підприємств , у зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0004962301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 17864,27 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 1786,43 грн. підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Одяг" задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 31.12.2010 №№ НОМЕР_1, 0004972301/0, 0004962301/0.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ТОВ магазин "Одяг" (пр. Текстильників, 9, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 19224570) витрати зі сплати судового збору в сумі 10 (десять) грн. 20коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 серпня 2011 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 9.2.1