Рішення

від 15.03.2017 по справі 363/3000/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/3000/16-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д. Провадження № 22-ц/780/568/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 15.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

за участю секретаря : Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство , управління Держгеокадастру у Вишгородському районні Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Ленд.Ком про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками ,

у с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи його, що вони є власниками земельних ділянок для ведення садівництва в СТ Лагуна на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. У березні 2016 року вони уклали з ТОВ Ленд.Ком договори про розроблення та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Під час виконання даних робіт товариством було виявлено невідповідність фактичних меж земельних ділянок тим, що внесені та відображаються у базі Державного земельного кадастру, а також встановлено, що їх координати не відповідають фактичному місцю розташуванню. З цього приводу позивачі письмово звернулися до суміжного землекористувача ДП Вищедубечанське лісове господарство з вимогою приведення у відповідність землевпорядної документації з наступним здійсненням заходів щодо внесення змін до державних актів, проте результату це не дало.

Посилаючись на те, що реєстрація державних актів на право постійного користування земельними ділянками відповідача здійснена значно пізніше ніж відбулося набуття ними права власності на земельні ділянки, а виправити вищевказані недоліки можливо лише шляхом взаємного приведення у відповідність координат земельних ділянок їх місцю розташування в натурі, позивачі просили суд визнати такі державні акти недійсними та зобов'язати управління Держгеокадастру у Вишгородському районні Київської області та Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах скасувати їх державну реєстрацію.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 9 серпня 2016 року у відкритті провадження в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 3 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано недійними державний акт серії ЯЯ № 154607 на право постійного користування земельною ділянкою ДП Вищедубечанське лісове господарство , загальною площею 17,1913 га, кадастровий номер 3221888800:33:029:0901, що був виданий на підставі розпорядження Вишгородської РДА № 98 від 19 січня 2012 року та зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322180003000106 від 4 жовтня 2012 року; державний акт серії ЯЯ № 154608 на право постійного користування земельною ділянкою ДП Вищедубечанське лісове господарство , загальною площею 3,2277 га, кадастровий номер 3221888800:33:031:0903, що був виданий на підставі розпорядження Вишгородської РДА № 98 від 19 січня 2012 року та зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322180003000124 від 4 жовтня 2012 року; державний акт серії ЯЯ № 154609 на право постійного користування земельною ділянкою ДП Вищедубечанське лісове господарство , загальною площею 8,4269 га, кадастровий номер 3221888800:33:033:0901, що був виданий на підставі розпорядження Вишгородської РДА№ 98 від 19 січня 2012 року та зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322180003000127 від 4 жовтня 2012 року; державний акт серії ЯЯ № 154612 на право постійного користування земельною ділянкою ДП Вищедубечанське лісове господарство , загальною площею 4,0945 га, кадастровий номер 3221888800:33:034:0903, що був виданий на підставі розпорядження Вишгородської РДА № 98 від 19 січня 2012 року та зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322180003000126 від 4 жовтня 2012 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ДП Вищедубечанське лісове господарство , подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, та думку прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 325200 від 30 вересня 2010 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,0271 га, кадастровий номер 3221888800:33:031:0201, для ведення садівництва в СТ Лагуна на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 259560 від 11 серпня 2011 року є власником земельної ділянки площею 0,1063 га, кадастровий номер 3221888800:33:031:0617, для ведення садівництва в СТ Лагуна на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, а також згідно державного акту серії ЯК № 259559 від 11 серпня 2011 року земельної ділянки площею 0,2341 га, кадастровий номер 3221888800:33:031:0616, для ведення садівництва в СТ Лагуна на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Указані земельні ділянки ОСОБА_3 набув у власність на підставі договорів купівлі-продажу від 30 червня 2011 року, укладених з ТОВ Собі в особі ОСОБА_4

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 075857 від 29 листопада 2012 року у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0,1214 га, кадастровий номер 3221888800:33:031:0629, для ведення садівництва в СТ Лагуна на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17109940 ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу від 30 січня 2014 року, укладеного з ОСОБА_2, є власником земельної ділянки площею 0,0619 га, кадастровий номер 3221888800:33:031:0631, для ведення садівництва в СТ Лагуна на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У березні 2016 року позивачі уклали з ТОВ Ленд.Ком договори про розроблення та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Однак, у квітні 2016 року ТОВ Ленд.Ком повідомило окремо кожного з позивачів про те, що в процесі виконання робіт з виготовлення технічної документації виявлена невідповідність меж земельних ділянок позивачів, вказаних у Державному реєстрі земель, їх межам в натурі. При встановленні (відновленні) меж земельних ділянок позивачів частина земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, що знаходяться у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство буде розташовуватися на їх земельних ділянках згідно з даними Публічної кадастрової карти. Визнаючи факт неможливості виконання предмету договору з незалежних від виконавця підстав, товариство просило розірвати договори № 006-03.16 від 3 березня 2016 року, № 010-03.16 від 10 березня 2016 року, № 012-03.16 від 15 березня 2016 року та № 014-03.16 від 17 березня 2016 року відповідно.

З цього приводу 5 серпня 2006 року позивачі письмово звернулися до ДП Вищедубечанське лісове господарство з вимогою приведення у відповідність землевпорядної документації з наступним здійсненням заходів щодо внесення змін до державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державні акти на право постійного користування земельними ділянками ДП Вищедубечанське лісове господарство порушують права позивачів щодо володіння та користування земельними ділянками.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

Згідно із ч. 3 ст. 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Таким чином державні акти на право постійного користування земельною ділянкою є документами, що посвідчують право користування й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності або право користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі державні акти на право постійного користування земельними ділянками.

Як вбачається з матеріалів справи, у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство , згідно державних актів серії ЯЯ № 154607, ЯЯ № 154608, ЯЯ № 154609, ЯЯ №154612, виданих 4 квітня 2012 року на підставі розпорядження Вишгородської РДА № 98 від 19 січня 2012 року, перебувають чотири земельні ділянки для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, а саме: площею 17,1913 га з кадастровим номером 3221888800:33:029:0901, площею 3,2277 га з кадастровим номером 3221888800:33:031:0903, площею 8,4269 га з кадастровим номером 3221888800:33:033:0901, площею 4,0945 га з кадастровим номером 3221888800:33:034:0903, розташованих на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

За змістом положень ч. 1 ст. 15, ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні та допустимі докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Разом з тим, позивачами не доведено порушення їх прав щодо володіння та користування земельними ділянками з боку ДП Вищедубечанське лісове господарство , зокрема, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що земельні ділянки, які перебувають у користуванні відповідача, мають межову невідповідність із земельними ділянками позивачів або накладаються на них.

У повідомленнях ТОВ Ленд.Ком відсутні відомості щодо розташування, площі та конфігурації земельних ділянок сторін, а також не вбачається в чому саме виявилась невідповідність меж земельних ділянок позивачів, вказаних у Державному реєстрі земель, їх межам в натурі.

Усупереч вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України висновки суду з цього приводу не ґрунтуються на доказах.

Суд визнав установленими ті обставини, які не підтверджені належними доказами.

Крім того, як зазначав представник відповідача , до набуття позивачами у власність земельних ділянок, вони перебували у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003311 (а.с. 64-67), проте у 2004 році на підставі відповідних розпоряджень Вишгородської РДА за погодженням із землекористувачем вони були вилучені у підприємства і жодних спорів під час виготовлення членами СТ Лагуна державних актів на право власності на земельні ділянки не виникало.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивачів стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені ДП Вищедубечанське лісове господарство , а саме 2 425,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 310, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство по 606,32 грн. (шістсот шість гривень тридцять дві копійки) з кожного судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М Кулішенко

ОСОБА_6