Постанова

від 10.03.2017 по справі 824/348/16-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/348/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю:

секретаря судового засідання Козак В.Ю.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Суперприз"

до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 р. приватне підприємство "Суперприз" (далі- позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.09.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що контрюючим органом не надано доказів того, що договір укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "ТВС Енергостандарт" є нікчемним і суперечить інтересам держави та суспільства. Також вказував, що якщо контрагент не виконував свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то цей факт повинен тягнути відповідальність саме для підприємства, який допустив порушення. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення його права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо ним виконувалися усі передбачені законом умови та наявні всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Чернівцях правонаступником, якої є Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подала до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просила суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки у позивача відсутні будь - які підтверджуючі первинні документи передачі товарів (надання робіт, послуг), що свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Також відповідач вказував, що під час розгляду кримінальної справи №1-105/12 встановлено, що контрагент позивача товариство з обмеженою відповідальністю "ТВС Енергостандарт", було створено групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Суперприз" (58003, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Ольжича, будинок 29, ідентифікаційний код 35582933) зареєстроване як юридична особа 29.11.2007 р. та взяте на облік як платник податків 30.11.2007 р. (Т. 1 а.с. 23 - 25).

На підставі направлень від 29.08.2012 р. №001427, №001428, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 28.08.2012 р. №905 посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Суперприз" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій із ТОВ «ТВС Енергостандарт» за період з 01.03.2011 р. по 31.08.2011 р, за результатами якої 11.09.2012 р. складено акт перевірки №974/22-2/35582933 (Т. 1 а.с. 10 - 22).

Під час перевірки виявлено наступне порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, абз. а п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.03.2011 р. по 31.08.2011 р. на загальну суму 21941,00 грн. в тому числі: за березень 2011 р. на суму 6940,00 грн., за квітень на суму 4500,00 грн., за травень на суму 4667,00 грн., за червень 2167,00 грн., за липень на суму 2000,00 грн., за серпень на суму 1667,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 25.09.2012 р. відповідачем, винесено податкове повідомлення - рішення, яким збільшено грошове зобов'язання на суму 22858,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 21941,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) у сумі 917,75 грн. (Т. 1 а.с. 9).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р., яка була залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001760232 від 25.09.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 р. касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях задоволено частково, скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( у редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

Аналізуючи норми матеріального права, суд приходить до висновку, що законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Таким чином, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Судом встановлено, що за період з 01.03.2011 р. по 31.08.2011 р. позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 101109,00 грн.

Під час перевірки відповідачем повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2011 р. по 31.08.2011 р. встановлено завищення на загальну суму 21941,00 грн., в тому числі за березень 2011 р. на суму 6940,00 грн., за квітень на суму 4500,00 грн., за травень на суму 4667,00 грн., за червень 2167,00 грн., за липень на суму 2000,00 грн., за серпень на суму 1667,00 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку позивачем відображено у складі податкового кредиту 21941,00 грн., в тому числі: за березень 2011 р. на суму 6940,00 грн., за квітень на суму 4500,00 грн., за травень на суму 4667,00 грн., за червень 2167,00 грн., за липень на суму 2000,00 грн., за серпень на суму 1667,00 грн. ПДВ з вартості придбаного товару у товариства з обмеженою відповідальністю "ТВС Енергостандарт".

Як вбачається із матеріалів справи, між приватним підприємством "Суперприз" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТВС Енергостандарт" було укладено договір поставки будівельних матеріалів № 2 від 04.03.2011 р., згідно якого ТОВ «ВС Енергостандарт» (постачальник) зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність приватному підприємству "Суперприз" (покупець) будівельні матеріали, а покупець зобов'язується приймати ці матеріали та вчасно здійснювати оплату на умовах цього договору.

На підтвердження реальності виконання операцій позивач надав укладені товариством з обмеженою відповідальністю "ТВС Енергостандарт" наступні докази:

- податкові накладні: № 406 від 04.03.2011 р., № 904 від 09.03.2011 р., № 118 від 01.04.2011 р., № 607 від 06.04.2011 р., № 406 від 04.05.2011 р., № 906 від 01.06.2011 р., № 408 від 04.07.2011 р., № 105 від 01.08.2011 р.;

- видаткові накладні: № РН-406 від 04.03.2011 р., № РН-904 від 09.03.2011 р., № РН-118 від 01.04.2011 р., № РН-607 від 06.04.2011 р., № РН-406 від 04.05.2011 р., № РН-906 від 01.06.2011 р., № РН-408 від 04.07.2011 р., № РН-105 від 01.08.2011 р.;

- платіжні доручення: № 446 від 13.04.2011 р., № 455 від 21.04.2011 р., № 472 від 06.05.2011 р., № 473 від 11.05.2011 р., № 480 від 20.05.2011 р., № 501 від 07.06.2011 р., № 529 від 01.08.2011 р., № 539 від 17.08.2011 р.;

- виписка за особовим рахунком від: 13.04.2011 р., 21.04.2011 р., 06.05.2011 р., 11.05.2011 р., 20.05.2011 р., 07.06.2011 р., 01.08.2011 р., 17.08.2011 р.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.09.2016 р. розглянуто кримінальну справу №1-105/12 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

У вказаній постанові зафіксовано, що органами досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються в тому, що за попередньою змовою 13.09.2010 р. зареєстрували на ім'я ОСОБА_5 товариство з обмеженою відповідальністю "ТВС Енергостандарт" за адресою АДРЕСА_1, документально оформили неіснуючі господарські операції по виконанню робіт та реалізації товарно - матеріальних цінностей, прикривши незаконну діяльність суб'єктам господарської діяльності по мінімізації податкових зобов'язань та по переведенню безготівкових коштів в готівкові, використовуючи реквізити створених ними підприємств, що призвело до ненадходження в 2011 р. до Державного бюджету України податку на додану вартість в загальній сумі 3125950,83 грн.

Суд кваліфікував дії підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, як фіктивне підприємство, тобто створення за попередньою змовою групою осіб суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 р. у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 р. у справі позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 22.09.2015 у справі позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор юридичної особи -постачальника заперечує свою участь у її створенні та діяльності, а також підписання будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи той факт, що у кримінальному провадженні доведено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТВС Енергостандарт" було створено як фіктивне підприємство для прикриття незаконної діяльності з метою прикриття, то суд не бере до уваги первинні документи виписаних від імені вказаного підприємства, оскільки вони не можуть бути доказом правомірності формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

До суду не надано доказів того, що здійснювалося фактичне переміщення (транспортування) товару позивачу від товариства з обмеженою відповідальністю "ТВС Енергостандарт".

Судомим розглядом не встановлено, а позивачем до суду не надано докази на підтвердження того, що за укладеним договором №2 поставки будівельних матеріалів від 04.03.2011 р. ним фактично здійснювалася господарська діяльність, яка за собою потягнула змінами в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства, відтак на думку суду не відображає реальність господарської операції і не є підставою для формування податкового кредиту підприємства.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час вирішення справи відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому позов не підлягає задоволенню.

Інші доводи представника позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не вказують на наявність підстав для задоволення позову та спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 70-72, 86, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст. ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена 15 березня 2017 р.