Рішення

від 14.03.2017 по справі 904/813/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2017 Справа № 904/813/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СИНТЕЗ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 59 779,00 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-СИНТЕЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" про стягнення заборгованості у розмірі 59 779,00 грн. за договором № 25/06/14-1-76/134 від 25.06.2014, з яких 55 217,94 грн. основана заборгованість, 3 607,99 грн. інфляційні втрати, 953,07 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 25/06/14-1-76/134 від 25.06.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 06.02.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 06.02.2017 на 21.02.2017 та з 21.02.2017 на 13.03.2017.

Представники сторін в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-СИНТЕЗ" (постачальник-позивач) та Публічним акціонерним товариством "Криворізький турбінний завод "Констар" (покупець-відповідач) укладено договір поставки №25/06/14-1-76/134 (а.с.9-11).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти і оплатити металопродукцію, надалі іменовану товар, за номенклатурою, ціною, кількістю і термінами, передбаченими специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

Цей договір поширюється тільки на прийняті постачальником замовлення покупця, оформлені у вигляді специфікацій. Зміни в специфікацію вносяться за згодою сторін. Після узгодження і підписання сторонами специфікацій останні стають невід'ємною частиною договору (п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, ціни на товар вказані в специфікаціях.

Оплата товару покупцем проводиться на підставі рахунків або рахунків-фактур, виставлених постачальником, на умовах оплати зазначених у специфікаціях. Оплата проводиться в національній валюті України. (п.п.3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору, постачальник зобов'язаний поставити товар у строки, зазначені в специфікаціях. Поставка товару здійснюється на умовах, передбачених у специфікаціях.

У п. 4.3 договору сторони передбачили, в момент передачі товару постачальник надає покупцеві наступний пакет документів: рахунок-фактура, в якому зазначений номер договору та специфікації на поставку товару; накладна (видаткова, ТТН), в якій вказані номери договору та специфікації на поставку; податкова накладна, відповідно до вимог ДПІ; оригінал документу, що підтверджує якість товару (сертифікат якості, ярлик, бирка).

Згідно з п. 4.4 договору, перехід права власності на товар визначається моментом передачі товару покупцю за товарно-транспортною накладною.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2016 (п.10.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 11.01.2016).

Сторонами підписано специфікацію №18 від 06.06.2016 щодо поставки товару на суму 110435,88 грн. В укладеній специфікації сторони погодили умови оплати товару: 100% передоплата (а.с.15).

На оплату поставленого товару, позивач виставив відповідачу рахунок фактуру №СФ-0000934 від 06.06.2016 (а.с. 16).

10.06.2016 відповідачем було здійснено попередню оплату в розмірі 55217,94 грн. (50% вартості товару).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 110435,88 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000798 від 13.06.2016 (а.с.17).

Вказаний товар отриманий представником відповідача за довіреністю №ДО-00013 від 13.06.2016.

Товар на суму 55 217,94 грн. відповідачем не оплачений.

Також, вказаний розмір заборгованості було встановлено сторонами у акті звірки взаєморозрахунків станом з 01.04.2016 по 30.09.2016 (а.с.20).

З метою досудового врегулювання спору,11.10.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 про сплату заборгованості за договором поставки (а.с.21-22).

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №25/06/14-1-76/134 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 55217,94 грн., що і є причиною спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме накладною №РН-0000798 від 13.06.2016 (а.с.17).

З огляду на умови специфікації №18, строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 55 217,94 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення оплати заборгованості позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 953,07 грн. 3% річних за період прострочки з 14.06.2016 по 09.01.2017 (210 днів) та 3607,99 грн. інфляційних нарахувань за період прострочки з вересня 2016 по листопад 2016.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року судам роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з вересня 2016 по листопад 2016 щодо відповідності вимогам чинного законодавства та встановлено, що останній було здійснено невірно, оскільки позивачем не було враховано місяці в яких мала місце дефляція, а саме: у липні 2016 року індекс інфляції становив 99,9, у серпні 2016 року індекс інфляції становив 99,7.

Отже, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 3607,99 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 3372,87 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем не було враховано, що 2016 рік має 366 днів, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 953,07 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 950,58 грн.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1593,64 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" (50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б. 127, код 13461621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СИНТЕЗ" (03194, АДРЕСА_1, код 38272269) 55217,94 грн. - основного боргу, 950,58 грн. - 3 % річних, 3372,87 грн. - інфляційних втрат та 1593,64 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.03.2017

Суддя ОСОБА_1