Рішення

від 14.03.2017 по справі 903/96/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2017 р. Справа № 903/96/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", м. Вараш Рівненської області

до відповідача: Приватного підприємства "Торговий дім "Оріана", с. Вікторяни, Луцького району Волинської області

про стягнення 29 747,00 грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-дов. від 13.01.2017р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 14.03.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач-Державне підприємство Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Приватного підприємства "Торговий дім "Оріана" -про стягнення 29 747,00 грн., в тому числі 5 185,26грн.-пені за порушення строків поставки товару за період з 03.11.2016р. по 29.12.2016р. згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р., 6 367,86грн.-штрафу в розмірі 7% за прострочку поставки (недопоставки) товару понад 30 діб згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р. та 18 193,88грн.-штрафу в розмірі 20% за односторонню відмову постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по поставці товару у встановлені договором поставки №714 від 09.06.2016р. строки.

Ухвалою суду від 31.01.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 21.02.2017р. на 10:30год.

13.02.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшов до суду супровідний лист №001-9/1161 від 10.02.2017р. (вх.№01-54/1730/17 від 13.02.2017р.), в якому він вказав, що пеня нарахована у відповідності до підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р. згідно ч. 2 статті 231 ГК України за непоставку товару, не є пенею, яка нараховується за порушення грошових зобов'язань та обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

Долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних №ОР-0000064 від 28.07.2016р. на суму 18 548,96грн., №ОР-0000074 від 10.08.2016р. на суму 31 426,14грн., №ОР-0000081 від 18.08.2016р. на суму 36 818,44грн., №ОР-0000093 від 12.09.2016р. на суму 32 234,63грн. та платіжних доручень №3251 від 27.09.2016р. на суму 22 839,10грн., №3383 від 30.09.2016р. на суму 18 548,96грн., №3471 від 03.10.2016р. на суму 8 587,04грн., №4146 від 26.10.2016р. на суму 36 818,44грн., №4835 від 22.11.2016р. на суму 32 234,63грн.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.2017р. та у відзиві на позовну заяву б/н від 21.02.2017р. (вх.№01-54/2071/17) позов заперечив, вказавши, що відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 договору поставки № 714, поставка проводиться поетапно протягом липня - жовтня 2016 року, в строк 5-ти календарних днів з моменту направлення заявки покупцем. Заявку №044/1033 від 26.10.2016р. ПП "Торговий дім "Оріана" не отримувало. ОСОБА_2, який згідно довіреності міг отримувати кореспонденцію за адресою: вул. Підгаєцька, 13а, м. Луцьк, не працює у відповідача. Крім того, згідно рекомендованого листа не вбачається, що відправлялась саме заявка.

Зауважив, що поставка проводиться протягом липня - жовтня 2016 року, заявка від 26.10.2016р. нібито отримана відповідачем 28.10.2016р., а штрафні санкції та пеня нараховані позивачем після закінчення періоду поставки - з 03.11.2016р. Таким чином, нарахування пені та штрафних санкцій, на його думку, є протиправним.

Відповідно до підпункту 12.4 пункту 12 договору, у випадку відмови постачальника від виконання договору, покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом направлення письмового повідомлення постачальнику. В такому разі, договір буде вважатися розірваним з дати, вказаної в повідомленні покупця про розірвання договору.

Зазначив, що у випадку відмови постачальника в односторонньому порядку від виконання договору покупець звернувся б з письмовим повідомленням про розірвання договору. Покупець не звертався до постачальника про розірвання договору та не направляв письмові повідомлення, що суперечить позиції позивача та підтверджує неправомірне нарахування штрафу у розмірі 20 %.

Крім того, у випадку відмови постачальника від виконання зобов'язань він надіслав би письмове повідомлення. Даного повідомлення не було надіслано, отже від виконання зобов'язань ПП "Торговий дім "Оріана" не відмовлялось.

Згідно підпункту 11.1 пункту 11 договору, у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) товару понад тридцяти діб, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Ціна товару, що поставляється за даним договором становить - 174 998 грн., без ПДВ.

Тобто, нарахування пені та штрафних санкцій повинно бути без ПДВ, а саме: 90969,40 грн. * 20% ПДВ = 18 194; 90969 - 18194 = 72775,40.

Сума товару без ПДВ становить 72 775,40 грн.

72775,40 * 7% = 5094,30.

72775,40 * 0,1% * 57 = 4148,20.

Таким чином, сума пені становить 4 148,20 грн., штраф у розмірі 7% - 5 094,30 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2017р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та докази по справі з врахуванням заперечень відповідача; додаткові письмові пояснення та докази щодо того за якими заявками поставлявся товар раніше по договору, на яку суму поставили товар; пояснення та докази щодо відображення господарської операції по спірних поставках в бухгалтерському та податковому обліку; на яку адресу направлялись заявки; докази від пошти щодо вручення заявки; відповідача-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням пояснень позивача; пояснення та докази щодо того за якими заявками поставлявся товар по договору, відображення операцій по спірних поставках в бухгалтерському та податковому обліку.

13.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшли до суду додаткові пояснення №001-9/2047 від 10.03.2017р. (вх.№01-54/2723/17 від 13.03.2017р.), в яких він позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити вказавши, що заперечення викладені у відзиві ПП "Торговий дім "Оріана" на позовну заяву ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" є безпідставними, необгрунтованими, не відповідають обставинам справи та спростовуються наступним.

Відсутність будь-яких доказів у відзиві ПП "Торговий дім "Оріана" в підтвердження викладених заперечень свідчить про їх необґрунтованість та спробу уникнути передбаченої договором відповідальності за порушення його умов.

Зазначив, що незрозумілим є посилання відповідача на нібито порушення здійснення позивачем строків оплати за поставлений товар, оскільки це не має жодного відношення до предмету позовних вимог ВП "Рівненська АЕС" та вирішення справи по суті. Відповідач сам це підтверджує у своєму відзиві відсутністю будь-якого обгрунтування такого заперечення для вирішення справи по суті.

Щодо направлення заявок по договору № 714 від 09.06.2016 повідомив, шо вказані заявки ( в т.ч. заявки на товар, який був поставлений ПП "Торговий дім "Оріана" на загальну суму 119 028,17 гривень згідно видаткових накладних №0000064 від 28.07.2016р., №0000074 від 10.08.2016р., №0000081 від 18.08.2016р., №0000093 від 12.09.2016р.) отримувались відповідачем в телефонному режимі за номерами (0332) 78-96-26 та (050) 999-56-60, контактна особа - комерційний директор ПП "Торговий дім "Оріана" ОСОБА_3. Факт поставки товару за вказаними накладними, заявки на який передавались у телефонному режимі, спростовує думку відповідача не підтверджену ніякими доказами, що заявки повинні були направлятись цінним листом з описом вкладення.

Враховуючи існуючу домовленість про порядок направлення заявок, що влаштовувало обидві сторони, остання заявка на поставку залишку по договору сиру твердого "Російський" також була передана ВП "Рівненська АЕС" відповідачу неодноразово в телефонному режимі. Разом з тим, товар не був поставлений відповідачем. Саме тому, позивачем було направлено останню заявку рекомендованим листом.

Твердження відповідача, що він не отримував заявку №044/1033 від 26.10.2016р. спростовується інформацією офіційно наданою ЦПЗ № 7 Рівненської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (лист № 334 від 02.03.3017р.) щодо отримання ПП "Торговий дім "Оріана" листів направлених ВП "Рівненська АЕС". Вказана заявка направлялась на адресу, яка була вказана ПП "Тортовий дім "Оріана" у договорі, тому посилання відповідача щодо отримання заявки за довіреністю ПП "Торговий дім "Оріана" людиною, яка не працює на ПП "Торговий дім "Оріана", є взагалі абсурдним.

Твердження відповідача, що позивач у випадку відмови постачальника від виконання договору був зобов'язаний розірвати договір в односторонньому порядку у відповідності до п.12.4 договору шляхом направлення письмового повідомлення є щонайменше хибним та не відповідає умовам договору. Вказаним пунктом передбачено право покупця розірвати договір у випадку такої відмови, тобто вказане право покупець може використати на власний розсуд. ВП "Рівненська АЕС" не використовував даного права, оскільки закупівля продуктів здійснювалась для забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням у відповідності до Закону України "Про охорону праці" та часу для проведення повторної закупівлі вже не було. Факт відмови ПП "Торговий дім "Оріана" від виконання договору засвідчений насамперед відсутністю поставки на протязі дії договору.

Долучив до матеріалів справи копії листів №001-9/1736 від 28.02.2017р. та №334 від 02.03.2017р.

14.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника відповідача надійшли до суду додаткові пояснення б/н (вх.№01-54/2823/17 від 14.03.2017р.), в яких він позов заперечив, вказавши, що з метою з'ясування обставин щодо того, хто ж насправді отримав поштові листи, а саме рекомендовані листи № 3440302363529 та № 3440302364142 від імені Приватного підприємства "Торговий дім "Оріана" (оскільки позивачем надано суду докази про таке отримання саме відповідачем) підприємством було надано на адресу пошти запит від 23.02.2017 року.

На вказаний запит підприємством було отримано відповідь від 07.03.2017 року № 07-п/07-79 про те, що листи за вищевказаними номерами (№ 3440302363529 та № 3440302364142) пересилались на ім'я директора ПП "Торговий дім "Оріана" за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13А та були передані листоношею ОСОБА_4 на охорону.

Розписку про вручення вищевказаних рекомендованих листів було вчинено власноручно самим листоношею.

Зауважив, що в даному випадку договір відповідачем частково виконано, а отже і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 20% від суми договору.

Долучив до матеріалів справи копію листа від 07.03.2017р. №07-п/07-79.

Крім того, звернувся до суду з клоптання м про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання. Водночас, доказів в підтвердження даного клопотання суду не надав.

В судовому засіданні 14.03.2017р. та в письмових поясненнях по справі представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі.

Вказав, що додаткові пояснення відповідача, що він не отримував заявки та інших листів і претензій є взагалі необгрунтованими, оскільки позивач надав суду лист УДППЗ "Укрпошти" з інформацією про вручення вказаного листування, а саме за адресами, що вказані у договорі як адреси відповідача. Дані листи були вручені працівникам ПП "ТД "Оріана", що сам відповідач підтверджує у своїх поясненнях та про що вказано у самому листі УДППЗ "Укрпошта". Заявка та інше листування відправнику (позивачу) не поверталось, що стверджується листами УДППЗ "Укрпошта" доданими до пояснень сторонами по справі.

Зауважив, що договором не передбачено, що листування по договору повинно здійснюватись цінними листами з описом вкладеення як це стверджує відповідач, не надаючи при цьому жодних доказів.

Повідомив, що штрафні санкції нараховані позивачем у відповідності до умов договору та кореспондуються зі ст. 231 ГК України, яка передбачає можливість одночасного стягнення пені і штрафу у вказаних розмірах та підтверджується існуючою судовою практикою, тому посилання відповідача на неможливість одночасного стягнення пені і штрафу є необгрунтованим.

Зазначив, що посилання відповідача на те, що ПП "ТД "Оріана" не відмовлялось від виконання договору не підтверджено ніякими доказами, спростовується матеріалами справи та відсутністю поставки товару за договором напротязі строку дії договору.

Відповідач в судове засідання 14.03.2017р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується підписом його уповноважного представника в повідомленні про відкладення розгляду справи від 21.02.2017р., про що зазначено в протоколі судового засідання від 21.02.2017р.

Вищий господарський суду України у п. 3.9.1 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне в задоволенні даного клопотання відмовити, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вищий господарський суд України у п. 3.9.2 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, суд зауважив, що витребувані пояснення до суду від відповідача надійшли 14.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду, явка відповідача в судове засідання не була визнана обов'язковою, відповідач не був позбавлений права на направлення в судове засідання іншого повноважного представника,.

Водночас, представник відповідача, посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання 14.03.2017р., не обгрунтував причин неможливості явки в судове засідання та не надав суду жодних доказів в підтвердження такого клопотання.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2016 року між ВП "Рівненська АЕС", який діє від імені ДП "НАЕК "Енергоатом", в особі генрального директора ОСОБА_5, повноваження якого передбачені довіреністю ДП "НАЕК "Енергоатом" від 22.03.2016р. (покупець) та ПП "Торговий дім "Оріана" в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту (постачальник), було укладено договір поставки № 714, згідно пунктів 1.1.-1.2. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця певний товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар по кількості та цінах, передбачених у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Предметом поставки по даному договору являється товар: 10.51.4 (15540000-5 сирні продукти), який передбачений в специфікації.

Відповідно до розділу 2 цього договору ціна на товар, що поставляється за цим договором, зазначена у специфікації. Ціна товару, що поставляється за даним договором становить-174 998,00грн., крім того ПДВ-34 999,60грн. Загальна сума договору становить:209 997,60грн. Ціна на товар є остаточною і змінам не підлягає.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка проводиться поетапно протягом липня-жовтня 2016 р. в строк 5-ти календарних днів з моменту направлення заявки покупцем.

Пунктом 4.1. договору поставки визначено, що кількість та асортимент товару визначається у специфікації.

Згідно 6.1. договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладних протягом 45 робочих днів з дати поставки.

У відповідності до п.11.1. даного договору у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) товару понад 30 діб, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (недопоставленого) товару. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці товару відносно якості або кількості, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) товару. У разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2016р.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений відтиском їх круглих печаток.

В ОСОБА_7 (додаток №1 до договору) сторони визначили, що до поставки відповідачем позивачу підлягає товар, а саме: сир твердий "Російський" в кількості 3 400кг на загальну суму 209 997,60грн. (в т.ч. ПДВ)

ОСОБА_7 (додаток №1 до договору) підписана сторонами та скріплена відтиском їх круглих печаток.

На виконання умов вказаного договору відповідачем було поставлено товар, а позивачем оплачено товар на загальну суму 119 028,17грн., що стверджується видатковими накладними №ОР-0000064 від 28.07.2016р. на суму 18 548,96грн., №ОР-0000074 від 10.08.2016р. на суму 31 426,14грн., №ОР-0000081 від 18.08.2016р. на суму 36 818,44грн., №ОР-0000093 від 12.09.2016р. на суму 32 234,63грн. та платіжними дорученнями №3251 від 27.09.2016р. на суму 22 839,10грн., №3383 від 30.09.2016р. на суму 18 548,96грн., №3471 від 03.10.2016р. на суму 8 587,04грн., №4146 від 26.10.2016р. на суму 36 818,44грн., №4835 від 22.11.2016р. на суму 32 234,63грн. та сторонами не заперечено (хоча позивачем в позовній заяві вказано на поставку в сумі 119 028,20грн.).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка проводиться поетапно протягом липня-жовтня 2016 р. в строк 5-ти календарних днів з моменту направлення заявки покупцем.

26.10.2016р. позивач направив на адресу відповідача заявку на поставку решти залишку товару по договору поставки №714 від 09.06.2016р. на суму 90 969,40грн. з ПДВ, однак остання залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідач, всупереч умовам договору, взяті на себе, згідно договору поставки №714 від 09.06.2016р. зобов'язання в частині поставки товару на суму 90 969,40грн. з ПДВ не виконав, що призвело до звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В аспекті пояснень відповідача на пред'явлений позов судом засвідчується, що згідно із ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, доказів в підтвердження протилежного суду не надано.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір №714 від 09.06.2016р. за своєю правовою природою є договором поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по поставці товару на суму 90 969,40грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 185,26грн.-пені за порушення строків поставки товару за період з 03.11.2016р. по 29.12.2016р. згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р., 6 367,86грн.-штрафу в розмірі 7% за прострочку поставки (недопоставки) товару понад 30 діб (на суму 90 969,40грн.) згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р. та 18 193,88грн.-штрафу в розмірі 20% за односторонню відмову постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору (а саме від виконання зобов'язання по поставці товару на суму 90 969,40грн.) згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р.

Факт непоставки відповідачем товару на суму 90 969,40грн. не заперечується.

Статтею 663 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ОСОБА_7 (додаток №1 до договору) сторони визначили, що до поставки відповідачем позивачу підлягає товар, а саме: сир твердий "Російський" в кількості 3 400кг на загальну суму 209 997,60грн. (в т.ч. ПДВ).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка проводиться поетапно протягом липня-жовтня 2016 р. в строк 5-ти календарних днів з моменту направлення заявки покупцем.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором ( ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню ( ч .1 ст. 230 ГК України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.11.1. договору поставки №714 від 09.06.2016р. у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) товару понад 30 діб, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (недопоставленого) товару. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці товару відносно якості або кількості, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) товару. У разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми договору.

Згідно змісту ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 20/246-08 та Вищого господарського суду України від 10.08.2016р. у справі №904/10764/15.

У справі, що розглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. Отже відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків поставки (недопоставки) товару.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, у останнього виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 5 185,26грн.-пені у розмірі 0,1% за порушення строків поставки товару за період з 03.11.2016р. по 29.12.2016р. згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р., 6 367,86грн.-штрафу в розмірі 7% за прострочку поставки (недопоставки) товару понад 30 діб (на суму 90 969,40грн.) згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р. та 18 193,88грн.-штрафу в розмірі 20% за односторонню відмову постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору (а саме від виконання зобов'язання по поставці товару на суму 90 969,40грн.) згідно підпункту 11.1. пункту 11 договору поставки №714 від 09.06.2016р.

Розрахунок перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність письмового замовлення зі сторони позивача на поставку товару на суму 90 969,40грн., оскільки договором здійснення замовлення саме у письмовій формі не передбачено. Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем вже здійснювалась поставка по спірному договору без письмового погодження на підставі заявок в телефонному режимі, доказів протилежного суду не надано.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлялась заявка на поставку товару на суму 90 969,40грн.

Посилання відповідача на лист УДППЗ "Укрпошта" за №07-п/07-79 від 07.03.2017р.не може братись до уваги як доказ ненадсилання позивачем замовлення, оскільки з даного листа навпаки вбачається, що рекомендовані листи №3440302363529, №3440302364142 пересилалися на ім'я директора ПП "ТД "Оріана" ОСОБА_6 за адресою: вул. Підгаєцька, 13А, м. Луцьк, 43008.

Вище зазначені рекомендовані листи надійшли v ВПЗ Луцьк-8 відповідно 28.10.2016р. та 12.11.2016р.

У день надходження у ВПЗ вказані поштові відправлення видані в доставку листоноші ОСОБА_4, Вказані листи доставлялися за вказаною на оболонці поштових відправлень адресою та вручались на охороні на прохідній. Розписку про вручення вказаних рекомендованих листів було вчинено листоношею у книзі ф.8 згідно з дорученням.

Як вбачається з матеріалів справи, підписавши договір та специфікацію на поставку сиру твердого "Російський" в кількості 3 400кг на загальну суму 209 997,60грн. (в т.ч. ПДВ) протягом липня-жовтня 2016 р. в строк 5-ти календарних днів з моменту направлення заявки покупцем, відповідач усвідомлював необхідність виконання договірних зобов'язань в повному об'ємі, однак доказів звернення до позивача суду не надав.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на необхідність нарахування штрафних санкцій на суму недопоставленого товару без ПДВ, оскільки зазначене твердження відповідача є необгрунтованим та не передбачено чинним законодавством.

Інші заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в т.ч. укладеним та підписаним сторонами договором.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову про стягнення з відповідача 29 747,00грн., в т.ч. 5 185,26грн.-пені , 6 367,86грн.-штрафу в розмірі 7% за прострочку поставки (недопоставки) товару понад 30 діб та 18 193,88грн.-штрафу в розмірі 20% за односторонню відмову постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог в цій частині належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.4 ст. 80, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Оріана" (Волинська обл., Луцький р-н, с. Вікторяни, вул. Центральна, 7а, код 34557153)

на користь Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (Рівненська обл., м. Вараш, код 05425046)

29 747,00грн., в т.ч. 5 185,26грн.-пені, 6 367,86грн.-7% штрафу за недопоставку товару понад 30 діб, 18 193,88грн.-20% штрафу за односторонню відмову від виконання зобов'язань по поставці товару та 1 600,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

17.03.2017

Суддя С. В. Бондарєв