Рішення

від 14.03.2017 по справі 906/77/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" березня 2017 р. Справа № 906/77/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Лазер ЮС"

про стягнення 57396,00 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 57396,00 грн. , з яких: 8850,00 грн. - борг, 8939,00 грн. - інфляційні втрати, 1291,00 грн. - 3% річних, 1276,00 грн. - пеня, 37040,00 грн. за втрачені матеріали та обладнання.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До суду повернулися ухвали, адресовані відповідачу за юридичною та фактичною адресами з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною та фактичною адресами, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець/позивач) та приватним підприємством "Лазер ЮС" (орендар/відповідач) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає згідно Акту прийому-передачі в строкове платне користування майно (обладнання та матеріали), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, АЗС вартість яких становить 52199,00грн. (а.с.8).

16 лютого 2012 року сторони підписали Акт прийому-передачі в оренду обладнання та матеріалів на загальну суму 52199грн. (а.с.12).

Відповідно до п. 10.1 даного Договору термін оренди становить два роки. Відповідно до п.10.6. цього Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

03.09.16 позивач направив відповідачу вимогу оплатити борг по орендній платі та повернути майно (а.с.13).

21.09.2016 сторони підписали Акт приймання -передачі майна, за яким відповідач повернув позивачу майно на суму 15159,00грн. (а.с.15).

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ст.782 ЦК України).

Таким чином, договір оренди припинив свою дію достроково за взаємною згодою сторін.

Згідно п.2.3 даного Договору, після закінчення терміну оренди відповідач зобов'язаний повернути обладнання та матеріали, що орендуються, позивачу (комплектно) за актом здачі-приймання.

Спір виник з того приводу, що станом на 17.01.17 відповідач борг по орендній платі в розмірі 8850,00грн. не сплатив, орендоване майно на суму 37040,00грн. не повернув.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.3.1. даного Договору орендна плата за один календарний місяць становить 150 гривень, які Відповідач зобов'язаний сплачувати щомісяця в безготівковому порядку на поточний рахунок Позивача до 10 числа кожного поточного місяця, на підставі виставлених рахунків-фактур.

Позивач посилається на те, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендних платежів за обладнання і матеріали за період оренди з лютого 2012 по грудень 2016 в розмірі 8850,00грн., тобто за весь час оренди.

Відповідач контррозрахунку суми боргу та часткових проплат орендних платежів не надав.

Згідно п.5.5 договору, орендар зобов'язався, у разі припинення або розірвання договору повернути орендоване майно в належному стані, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно Акту прийому-передачі від 16.02.12 року позивач передав відповідачу в оренду майно на загальну суму 52199грн. (а.с.12), однак за Актом приймання-передачі від 21.09.16 відповідач повернув майно на загальну суму 15159,00грн. (а.с.15). Вказані Акти підписані сторонами та скріплені печатками.

Дослідивши вказані Акти, суд дійшов висновку, що відповідач не повернув позивачу майно на загальну суму 37040,00грн., а саме: колонки видачі палива в кількості 2 шт. на суму 12000,00грн.; 56 погонних метрів бордюру бетонного на суму 4480,00грн.; ємність мателеву 3 м.3 на суму 2000,00грн.;заборні плити З/Б в кількості 4 шт. на суму 12000,00грн.; плити З/Б в кількості 5 шт. на суму 5000,00грн.; піднавіс над колонками вартістю 1560,00грн.

Оскільки відповідач не зміг повернути вказане майно, воно є втраченим.

Відповідно до ст.22 ЦК України, яка кореспондується з нормами ст. 224 ГК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення вартості втраченого майна в сумі 37040,00грн. та в частині стягнення боргу за весь час користування орендованим майном в сумі 8850,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, річні та інфляційні за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно п. 3.4 договору та ст.625 ЦК України.

Згідно розрахунків позивача вказані величини обраховані за період з 16.03.12 по 16.01.17 на суму боргу 8850,00грн. (а.с.3,33).

Слід зазначити, що до грудня 2016 року у відповідача не виникало обов'язку сплатити позивачу орендну плату в розмірі 8850,00грн. ( наприклад,станом на 10.01.2013 борг відповідача, за період оренди з лютого по грудень 2012, становив 1650грн.), а тому позивач безпідставно здійснив розрахунок вказаних величин на суму боргу в розмірі 8850,00грн. за період з 2012 по 2016 рік.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що згідно Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

За нормами ст.54 ГПК України, позовна заява має містити серед іншого, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Ухвалами від 20.01.17, 06.02.17, 21.02.17 суд зобов'язував позивача надати розгорнутий розрахунок позовних вимог за кожний місяць окремо: річних; інфляційних, з врахуванням Методики розрахунку базового індексу споживчих цін (індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж); пені з врахуванням ст.232 ч.6 Господарського кодексу України, однак позивач вказану вимогу суду не виконав, що перешкоджає вирішення спору стосовно заявлених вимог щодо стягнення вказаних величин.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Таким чином, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позов в частині стягнення пені, річних та інфляційних, що не перешкоджає праву позивача звернутися з даними вимогами до господарського суду в загальному порядку, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не з'явився, докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 45890,00грн., з яких: 8850,00грн. боргу по орендній платі, 37040,00грн. в якості відшкодування втраченого майна. В частині вимоги про стягнення 8939,00 грн. інфляційних, 1291,00 грн. 3% річних, 1276,00 грн. пені позов залишино без розгляду.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Лазер ЮС" (юридична адреса: Житомирська обл., смт.Хорошів , вул. Островського 1 -А; фактична адреса: Житомирська обл., смт.Хорошів ,вул. Шевченка 66; код 35854122) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (12101, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) - 8850,00грн. боргу по орендній платі, 37040,00грн. вартості майна.

3.Стягнути з приватного підприємства "Лазер ЮС" (юридична адреса: Житомирська обл., смт.Хорошів , вул. Островського 1 -А; фактична адреса: Житомирська обл., смт.Хорошів ,вул. Шевченка 66; код 35854122) в доход Державного бюджету України - 1279,25 грн. судового збору.

4. Залишити без розгляду позов в частині стягнення 8939,00 грн. інфляційних, 1291,00 грн. 3% річних, 1276,00 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 17.03.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)