Рішення

від 16.03.2017 по справі 904/1028/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.03.2017 Справа № 904/1028/17 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ойл", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський", м. Апостолове Дніпропетровської області

про стягнення 72 618,14 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1, довіреність №01/23 від 23 січня 2017 року, представник; ОСОБА_2, довіреність від 01 березня 2017 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Ойл" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" заборгованість у розмірі 72 618,14 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 25 978,14 грн.;

- 10 % річних у розмірі 5 671,83 грн.;

- пеня у розмірі 23 562,00 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 17 406,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товарів № 13ПР/52 від 12 листопада 2013 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) №4930006128582 міститься в матеріалах справи)

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 було порушено провадження у справі №904/1028/17, розгляд справи призначено в судове засідання на 22.02.2017. У судовому засіданні 22.02.2017 розгляд справи відкладено на 16.03.2017.

У судовому засіданні 16.03.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Ойл" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" (покупець) укладений договір поставки №13ПР/52, відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості, одиницях виміру, за ціною в погоджених сторонами рахунках-фактурах, накладних.

Ціна на продукцію, що поставляється, може змінюватися за взаємною згодою сторін залежно від кон'юнктури ринку. В разі зміни вартості постачальник зобов'язаний в термін не пізніше ніж за 10 банківських днів до запланованої поставки, письмово повідомити покупця про планові зміни. До моменту підписання Додаткової угоди про зміну вартості товару, дійсною є вартість товару погоджена раніше (п.2.1. договору).

За пунктом 2.2. договору загальна вартість цього договору складає суму поставлених партій товару, вказаних у всіх накладних. Оплата товару здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури до даного договору (п.2.3. договору).

Розрахунки за даним договором здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на наступних умовах: відстрочка платежу - 20 (двадцять) банківських днів від дати поставки (п.2.4. договору).

Згідно п.3.8. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної відповідальною особою покупця.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем безпосередньо на складі покупця відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України №281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008.

На виконання умов договору поставки позивач передав відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ РН- 0000449 від 18.09.2014 на суму 4 784,7грн. (а.с.28),

№ РН- 0000502 від 01.10.2014 на суму 939,65грн. (а.с.31),

№ РН- 0000531 від 07.10.2014 на суму 5 707,52грн. (а.с.35),

№ РН- 0000547 від 13.10.2014 на суму 2 818,95грн. (а.с.39),

№ РН- 0000603 від 23.10.2014 на суму 3 561,70грн. (43),

№ РН- 0000625 від 29.10.2014 на суму 2 254,5грн. (а.с.46),

№ РН- 0000631 від 30.10.2014 на суму 7590,24грн. (а.с.50),

№ РН- 0000678 від 13.11.2014 на суму 1995,58грн. (а.с.54),

№ РН- 0000682 від 14.11.2014 на суму 1 113,00грн. (а.с.57),

довіреностями на отримання товару:

№130 від 02.09.2014, №110 від 13.10.2014, №117 від 23.10.2014, №121 від 30.10.2014, №127 від 13.11.2014, які містяться в матеріалах справи та рахунками - фактури, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково, заборгованість за розрахунком позивача, яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами, становить 25 978,14грн.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору №13ПР/52 від 12.11.2013 на постачання технічних масел, мастил та іншої продукції в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару за вищенаведеними видатковими накладними.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зі змісту правової норми, наведеної у частині першій статті 692 ЦК України, вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування ч. 2 ст. 530 та ст. 692 Цивільного кодексу України до правовідносин купівлі-продажу товару, які склалися у зв'язку з передачею товару від продавця до покупця за видатковою накладною без укладення відповідного договору у письмовій формі у вигляді єдиного документа (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі 3-121гс14; справа господарського суду № 927/1232/13), яка для господарського суду при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в силу приписів ст. 111 28 ГПК України є обов'язковою.

У спірних відносинах між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки у письмовій формі у вигляді єдиного документа, а поставка продукції позивачем відповідачу за спірними видатковими накладними здійснена на підставі зазначеного Договору.

Відтак, у зв'язку з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірними видатковими накладними у відповідача виник обов'язок щодо оплати її вартості з урахуванням умов Договору, а саме з урахуванням п.п.2.2., 2.3. Договору щодо строку здійснення оплати за поставлену продукцію.

Відповідно, на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати вартості поставленої позивачем відповідачу продукції є таким, що настав.

Доказів повної оплати вартості одержаної від позивача продукції відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 25 978,14грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 25 978,14грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони в договорі поставки обумовили обов'язок покупця, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплатити 10% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення (п.6.3. договору).

Позивач просить стягнути з відповідача 10% річних, нарахування яких передбачено умовами договору поставки.

Заявлені позивачем до стягнення 10% річних розраховані за загальний період з 30.10.2014 по 24.01.2017 у сумі 5 671,83грн., заявлена сума обчислена вірно.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце, розрахунок відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань перевірено судом, відповідає умовам договору та ст. 625 ЦК України, вимога про стягнення суми 5 671,83грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, порушень вимог чинного законодавства не виявлено. Таким чином, вимога про стягнення інфляційних втрат за загальний період з листопада 2014 року по грудень 2016 року у сумі 17 406,17грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідальність сторін, порядок вирішення суперечок та дострокове розірвання договору встановлені розділом 6 договору.

Так, відповідно до п.6.3. договору поставки у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачені п.2.5. договору, покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення.

Згідно з приписами статей першої та третьої Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Натомість, Договором поставки (п.6.3.) передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення .

Розрахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період з 30.10.2014 по 24.01.2017 у сумі 23 562,00грн., у розмірі, визначеному п. 6.3. Договору, не суперечить положенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розрахована із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обчислена вірно.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, суд враховує ту обставину, що позивач не надав суду доказів на підтвердження розміру збитків, понесених ним від неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань саме за укладеним з ним договором. Крім того, нараховані 10% річних та інфляційні втрати у сукупності складають 23 078,00грн. (майже 100% суми основного боргу).

Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань .

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням викладеного, законним і справедливим буде зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 30%, що у грошовій величині складає: 16 493,4грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 65 549,54грн. (основний борг - 25 978,14грн., інфляційні нарахування у сумі 17 406,17грн., 10% річних у сумі 5 671,83грн., пеня у сумі 16 493,4грн.).

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 600,00грн., тобто без урахування зменшення пені.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Торговий Дім "Дніпровський" (53802, Дніпропетровська область, Апостолівський район, місто Апостолове, вул. Мічуріна, будинок 20-А, код ЄДРПОУ 31874674 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ойл" (49052, Дніпропетровська область, Чечеловський район, м. Дніпро, вул. Орловська,21, ідентифікаційний код 37806814) основний борг у сумі 25 978,14грн., інфляційні нарахування у сумі 17 406,17грн., 10% річних у сумі 5 671,83грн., пеня у сумі 16 493,4грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 600,00 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 17.03.2017