Рішення

від 21.02.2017 по справі 909/33/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 р. Справа № 909/33/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність від 20.01.2017),

від відповідача представники не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Євромирторг" (юридична адреса: вул. Артема, буд. 51А, офіс 1103, м. Донецьк, 83086; поштова адреса: вул. Дмитрівська, 92-94, офіс 706, м. Київ, 01135)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.В.О." (вул. Вовчинецька, 225 А, м. Івано-Франківськ, 76000)

про стягнення основного боргу, неустойки та штрафу

ВСТАНОВИВ:

23.08.2013 між ТОВ "Євромирторг" (покупець, позивач) та ТОВ "В.І.В.О." (постачальник, відповідач) укладено договір № (Ц) ЕМТ/Р/П/С/1-34 поставки металопрокату (металовиробів) - (далі - договір), в зв'язку з порушенням умов якого ТОВ "Євромирторг" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "В.І.В.О." про стягнення основного боргу, неустойки та штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем в частині непоставки продукції, виникла заборгованість в розмірі 958073,04 грн., з яких: основний борг в розмірі 750486,47 грн., неустойка - 57489,28 грн. та штраф - 150097,29 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2017 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.01.2017, за результатами якого в зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 21.02.2017.

Представник позивача в судовому засідання 21.02.2017 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, подав суду для долучення до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали. Судом оглянуто та долучено подані документи до матеріалів справи. Також надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів долучених до позовної заяви. Судом оглянуто вказані документи.

Представник відповідача в засідання суду 21.02.2017 повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали від 05.01.2017 не виконав.

В матеріалах справи міститься витяг з ЄДРЮОФОП, який сформованого на запит господарського суду Івано-Франківської області, судді Грици Ю.І. від 06.01.2017 №1001958072, згідно якого у пункті "Місцезнаходження юридичної особи" вказана адреса відповідача - ТОВ "В.І.В.О.": вул. Вовчинецька, 225 А, м. Івано-Франківськ, 76000, так само, як і зазначено у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.

Ухвали суду від 05.01.2017 та від 31.01.2017 надіслано відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та у витязі з ЄДРЮОФОП.

Враховуючи те, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, суд вважає, що справу слід розглянути на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, з врахуванням наступного:

відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався виготовити і передати у власність покупця металопрокат (металовироби) - (далі - продукція).

При укладенні даного правочину сторонами було узгоджено всі істотні умови договору.

Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, на підставі укладеного договору між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до п. 1.3 договору покупець зобов'язався прийняти продукцію, що поставляється в його власність та своєчасно оплатити її вартість відповідно вимогам даного договору.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що загальна вартість продукції, що поставляється постачальником становить суму вартостей всіх партій продукції, які повинні бути поставлені за даним договором згідно всіх партій продукції, які повинні бути поставлені за даним договором згідно всіх підписаних обома сторонами специфікацій. Вартість кожної партії продукції є договірною і встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника після отримання покупцем повного обсягу продукції за відповідною специфікацією, при обов'язковому наданню пакету документів, зазначених у п. 3.5 даного договору.

Згідно пункту 4 всіх специфікацій до даного договору умови оплати: 50% передоплата і 50% з моменту повідомлення про готовність продукції.

На виконання умов вказаного договору позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти в розмірі 3493718,07 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з банку та платіжними дорученнями.

Згідно п. 3.2 договору продукція надходить партіями асортименті, кількості, за цінами, узгодженими сторонами в специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п.3.4 договору умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2000", якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації до цього договору. Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

У пункті 3.8 договору сторони погодили, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в обумовленому пункті призначення поставки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено товар не в повному обсязі тільки частково - на суму - 2743231,60 грн.

Таким чином, всупереч умов договору відповідачем виконано договірні зобов'язання неналежним чином та не поставлено товару на суму 750486,47 грн., в зв'язку з чим позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати за договором.

Проте, станом на дату розгляду спору зобов'язання не виконано, а саме: суму попередньої оплати не повернуто та товар не поставлено.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З приписів пункту 7.1 договору випливає, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе за договором зобов'язань.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було належним поставлено оплачений товар та не повернуто на вимогу попередньо сплачені кошти, суд приходить до висновку про те, що спір виник в зв'язку з порушенням виконань договірних зобов'язань.

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

З приписів пункту 5.2 договору випливає, що у випадку порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 5% від суми продукції за кожен день прострочення.

З тексту позовної заяви та доданого до неї розрахунку ціни позову вбачається, що позивачем заявлено до стягнення неустойку в розмірі - 57489,28 грн. та штраф - 150097,29 грн.

Що стосується стягнення пені, то слід зазначити, що згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею третьою вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Слід зазначити, що позивачем вірно вказано в позовній заяві обґрунтування розрахунку неустойки та враховано зазначені вище норми. Проте, при перерахунку судом правильності нарахувань пені за допомогою програми ІПС "Законодавство" встановлено, що до стягнення слід було заявити суму в розмірі 57612,69 грн., а не 57489,28 грн., як заявлено позивачем.

Крім того, пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення термінів поставки продукції більше як на тридцять днів покупець має право відмовитися від прийняття такої продукції, вимагати повернення сплачених грошових коштів, а також сплати штрафу в розмірі 20% від суми вартості продукції.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи те, що всупереч умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав неналежним чином, що підтверджується матеріалами справи, беручи до уваги наведені вище норми, надані письмові докази та те, що спір розглядається тільки в межах заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 55, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.В.О." (вул. Вовчинецька, 225 А, м. Івано-Франківськ, 76000, код 36296780) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євромирторг" (юридична адреса: вул. Артема, буд. 51А, офіс 1103, м. Донецьк, 83086; поштова адреса: вул. Дмитрівська, 92-94, офіс 706, м. Київ, 01135, код 38033980) - основний борг в розмірі 750486,47 грн. (сімсот п'ятдесят тисяч чотириста вісімдесят шість гривень сорок сім копійок), неустойку - 57489,28 грн. (п'ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень двадцять вісім копійок), штраф - 150097,29 грн. (сто п'ятдесят тисяч дев'яносто сім гривень двадцять дев'ять копійок) та судовий збір в розмірі 14371,09 грн. (чотирнадцять тисяч триста сімдесят одна гривня дев'ять копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

Повний текст складено 17.03.2017.